Справа № 826/12301/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника позивача Корчак Я.А.,
представника відповідача Стельмах Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2017 № 0042911404.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час перевірки контролюючому органу надано всі запитувані документи, що підтверджується відсутністю складеного акту про відмову у наданні таких. Крім того, відповідач здійснив перевірку відокремленого підрозділу ТОВ «ФК «Октава фінанс», яке не є юридичною особою, а тому, контролюючим органом мав бути направлений письмовий запит безпосередньо юридичній особі - ТОВ «ФК «Октава фінанс», оскільки у відділенні можуть знаходитися лише ті документи, які підтверджують факти здійснення останнім господарських операцій протягом одного кварталу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить зауважень від особи, що була присутня при її здійснені, що в свою чергу, свідчить про підтвердження посадовою особою фактів викладених в акті перевірки. Крім того, документи пов'язані безпосередньо з операціями купівлі - продажу іноземної валюти мають зберігатись на місці проведення операцій, тому посилання позивача на необхідність направлення запиту безпосередньо до юридичної особи є необґрунтованими.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені в позові.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ФК «Октава фінанс» здійснює операції купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 №165 .
Посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області 05.08.2017 проведено фактичну перевірку пункту обміну валюти Одеського відділення №2 ТОВ «ФК «Октава фінанси», який знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевіча, ЖМ Дружний, пр. Жукова, 101М.
За результатами перевірки складено акт №566/15/26/РРО/39628794 від 06.08.2017, в якому вказано, що до закінчення перевірки посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області не надано оригінали документів чи/або їх копії, пов'язані з питаннями проведення перевірки.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0042911404, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої доводи належним чином не обґрунтував.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за порушення позивачем приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, згідно вимог якого, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При цьому, згідно пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
В свою чергу, Акт перевірки №566/15/26/РРО/39628794 від 06.08.2017, окрім посилання на п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, не містить конкретизації, яких саме документів на вимогу контролюючого органу не було надано позивачем, не зазначено які документи запитувались під час проведення перевірки та на яких підставах.
Мотивуючи вимогу про надання копій документів в рамках проведення перевірки, фіскальний орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у порядку, встановленому саме ст. 85 ПК України, що у протилежному випадку є порушенням з боку податкового органу норми прямої дії ст. 19 Конституції України.
Як зазначено вище, відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Разом з тим, матеріали справи не містять копії акта, який засвідчує факт відмови позивача надати копії запитуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу.
Водночас, оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 510 гривень, тобто за вчинення правопорушення у вигляді ненадання платником податків первинних документів, а саме касової книги.
Так, відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України суб'єктами господарювання, а також окремі питання організації роботи з готівкою небанківськими фінансовими установами регламентується встановлений «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 року № 148 (далі - Положення № 148).
Відповідно до п. 1 Положення № 148, Положення розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.
Згідно п. 11 Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій). Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Суб'єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для: 1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; 2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії; 3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.
Пунктом 5 розділу ІІ Положення №148 встановлено, що суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п.п 13 п. 3 Положення №148 книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат / книга обліку доходів.
Згідно п.39 Положення №148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (додаток 5). Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи-підприємці касової книги не ведуть.
Отже, з урахуванням наведених норм обґрунтованими є доводи позивача стосовно того, що підприємство веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою у національній валюті, записи у яку вносять за місцезнаходження фінансової компанії.
Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.09.2017 № 7950 та 2 400, 00 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2020 № 1202.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повне задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 4 000, 00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м.Києві.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної сулужби у м.Києві №0042911404 (форма «С») від 18.08.2017 р.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (Україна, 04070, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код: 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» (01133, м. Київ, вул. Єгена Коновальця, буд. 36-В; ідентифікаційний код: 39628794) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 000, 00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 17 грудня 2020 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк