Справа № 640/21214/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати позивачу відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором №42666 банківського вкладу (депозиту) «планер» від 27.06.2014;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача майнову шкоду (суму невиплаченого гарантованого відшкодування за Договором №4266 банківського вкладу «планер» від 27.06.2014) в розмірі 183896,87 грн;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача суму курсової різниці на суму вкладу 14000,00 доларів США між офіційним курсом гривні до долару США у сумі 163570,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що бездіяльність відповідача по нездійсненню виплати відшкодування за банківським вкладом є протиправною та такою, що порушує права позивача. Позивач в розумінні частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме вкладником банку, а не кредитором. Зазначає, що дані позивача підлягали внесенню в реєстр відшкодувань вкладникам, а не в реєстр акцептованих вимог кредиторів банку, тому положення статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо погашення вимог кредиторів не розповсюджується на відносини щодо повернення вкладу позивача у ПАТ «КБ «УФС.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати гарантованих сум за вкладами у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» припинено, оскільки 14.08.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» як юридичної особи, а згідно зі статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора Банку припинено.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт наголошує, що на момент складання повного тексту рішення по справі №826/20419/14 банк уже було ліквідовано, всі документи передано на зберігання до архіву НБУ і Фонд не був ліквідатором банку, тобто на момент звернення позивача до Фонду та подання позову до суду, відповідачем завершено виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами вкладникам ПАТ «КБ «УФС» і виконання Уповноваженою особою рішення суду після ліквідації Банку було неможливо.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» укладено договір від 27.06.2014 №42666 банківського вкладу (депозиту) «планер», за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 14000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 28.07.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його тимчасове користування в розмірі, встановленому пунктом 1.2 цього договору.
Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 депозитного договору від 27.06.2014 №42666, банк прийняв від позивача на вкладений депозитний рахунок грошові кошти в сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) доларів США у тимчасове користування на строк до 28.07.2014 та зобов'язався сплачувати проценти за його користування. Процента ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8,00 процентів річних та складається з основної ставки за даною депозитною програмою, яка на дату укладення цього договору становить 8,00 процентів річних та бонусу за програмою лояльності «кожному свій бонус», діючою у банку на момент укладення цього договору, який становить 0,00 процентів річних (пункту 1.2); датою внесення грошових коштів вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в банку № НОМЕР_1 (пунктом 1.3); у разі якщо вкладник не звернувся до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу договір вважається продовженим на той самий строк (пункт 2.1.3).
Додаток до договору №42666 від 27.06.2014 стосується повідомлення на підставі статті 12 Закону України «Про захист персональних даних».
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 27.06.2014 №TR.56970.219.355 позивач внесла на виконання вимог договору від 27.06.2014 №42666 на рахунок № НОМЕР_2 кошти в розмірі 14000,00 доларів США.
Згідно з довідкою Уповноваженої особи Фонду про рух коштів на рахунках клієнтів ПАТ «КБ «УФС» на рахунку позивача № НОМЕР_1 обліковувалось 14000,00 доларів США, які надійшли за депозитною угодою від 27.06.2014 №42666, номер документа - TR.56970.219.355.
Постановою Правління Національного банку від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на період з 15.08.2014 по 15.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» відкликано банківську ліцензію банку. Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 №119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочата процедура ліквідації банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік, з 13.11.2014 по 12.11.2015, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Гончарова Сергія Івановича.
Листом від 30.11.2014 позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» про розблокування рахунку та про виплату гарантованої суми за вкладом.
Листом №001/676 від 10.12.2014 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» повідомила позивача, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 27.06.2014 №42666, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
В подальшому, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним рішення Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нікчемним зазначеного правочину та зобов'язання Уповноваженої особа включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №826/20419/14, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до змін та/або доповнень ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», яка має право на відшкодування коштів за договором від 27 червня 2014 року №42666 банківського вкладу (депозиту) «планер» рахунок № НОМЕР_1 ).
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №826/20419/14 за позовом ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому набрало законної сили.
Позивач через свого представника, 16.10.2019 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із претензією з вимогою здійснити відшкодування їй гарантованої суми за Договором №4266 банківського вкладу «планер» на суму 183896,87 грн.
Листом №34-036-19734/19 від 18.11.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, повідомив представника позивача, що 05.06.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону країни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів на веб-сайті http://www.fg.gov.ua/ повідомив про завершення 05.06.2019 виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС».
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність вчинення ним оскаржуваних дій, допущення бездіяльності та прийняття рішень, натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною першою статті 28 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №826/20419/14, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до змін та/або доповнень ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», яка має право на відшкодування коштів за договором від 27 червня 2014 року №42666 банківського вкладу (депозиту) «планер» рахунок № НОМЕР_1 ).
Таким чином, у судовому порядку було встановлено, що позивач має право на відшкодування гарантованої суми коштів як вкладник за депозитом з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і передусім її необхідно включити у відповідні списки вкладників.
З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «КБ «УФС» як юридичної особи.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16 звернула увагу на те, що юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи. Першочергово суд повинен визначити, чи має цей спір ознаки публічно-правового характеру або є приватноправовим, що обумовлений порушенням прав позивача неналежним виконанням банком узятих на себе договірних зобов'язань.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За визначенням пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною другою статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.
Тобто, Фонд безпосередньо, або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноважень органів управління та контролю банку та діє, в тому числі, як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.
Разом з тим, за визначенням частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
З огляду на викладене, юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи.
Відповідно до правових положень частин 3 та 4 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Як вже зазначалося, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ «КБ «УФС».
Зважаючи на те, що ПАТ «КБ «УФС» ліквідовано як юридичну особу, повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припинені з серпня 2019 року, відповідно до положень статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно, в межах спірних правовідносин, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не здійснює публічно-владні управлінські функції, визначені спеціальним законом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №826/20419/14 не було зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії щодо позивача.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що позивач має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми за Договором №4266 банківського вкладу «планер» на суму 183896,87 грн, однак дане питання має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказані правові норми КАС України, адміністративне судочинство регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Так, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у даному випадку, розгляд справи підлягає в порядку цивільного судочинства.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Крім того, відповідно до ч.1 чт.239 КАС України суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
За таких обставин, колегія суддів роз'яснює, що позивач наділений правом подати протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови заяву, в якій зазначити до якого суду за встановленою юрисдикцією потрібно направити справу №640/21214/19.
Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - закрити.
Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням відповідного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна