Справа № 320/2678/19 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме №0035891406 від 30.11.2018 про нарахування штрафних санкцій на суму 10000 грн за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв»; №0035901406 від 30.11.2018 про нарахування штрафних санкцій на суму 1 грн за порушення вимог п.п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття спірних рішень слугував акт фактичної перевірки №2109/1000/14/ НОМЕР_1 від 13.11.2018. Проте, вона вважає, що нею не було допущено порушень зазначених у цьому акті, зокрема реалізації горілки ТМ «Козацька рада», об'ємом - 1 л, зі вмістом спирту - 40% за заниженою ціною - 155, 00 грн, оскільки продавець виявивши помилку у ціні, відразу скасувала помилково проведену суму шляхом реєстрації від'ємної суми по окремих товарах та роздрукувала новий чек, який був підклеєний до книги обліку розрахункових операцій, тобто фактичного продажу товару не відбулось. Крім того, на момент проведення перевірки, тобто 13.11.2018, РРО знаходився на перереєстрації, хоч реєстраційне посвідчення на РРО і датується 12.11.2018, однак фактично він був одержаний нею у податковому органі 19.11.2018, до цього часу підлеглі їй працівники не здійснювали продажу товарів без реєстрації через РРО. Також, позивачка звертала увагу суду на постанову Макарівського районного суду Київської області від 24.01.2019, якою відносно неї закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за не встановленням в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що перевіркою, яка проводилась у присутності продавця, встановлено факт реалізації алкогольного напою за ціною нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни, а саме відповідно до фіскального чеку РРО №2 від 30.09.2017, продаж горілки ТМ «Козацька рада», об'ємом 1 л, з 40% вмістом спирту, за ціною 155 грн, в той час коли мінімальна ціна зазначеного алкогольного напою становила 159 грн, а також факт не проведення розрахункових операцій через РРО. Приймаючі оскаржувані рішення відповідач діях в межах повноважень та дотримуючись вимог чинного законодавства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт наголошує, що ОСОБА_2 є особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції в магазині позивача, тому відсутність трудових відносин між ОСОБА_2 та позивачем не спростовує факту правопорушення. Крім того, інформація, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстратора розрахункових операцій або в пам'яті модема поданих до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку підтверджує факт реалізації алкогольного напою за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач 25.09.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з ЄДР (а.с. 11).
За даними вказаного реєстру основним видом економічної діяльності позивачки є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД - 47.11).
У період з 01.02.2017 по 01.02.2019 позивачка орендувала у Макарівського районного споживчого товариства приміщення магазину « Продтовари » «Верховина» № 3 , загальною площею 154,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення у ньому господарської діяльності, що підтверджується договорами оренди №1/8/17 від 01.02.2017, №9/8/18 від 01.02.2018 та актом передання-прийняття в оренду магазину від 01.02.2018 (а.с. 44-47, 49-52, 53).
Також, з 01.02.2018 Головою правління Макарівського районного споживчого товариства дозволено позивачу передати в суборенду частину приміщення магазину « Продтовари » « Верховина № 3 » (а.с. 144).
На підставі договору суборенди житлового приміщення від 01.02.2018 позивач передала у користування ФОП ОСОБА_3 частину приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 145-146).
З договору про спільну діяльність від 01.02.2017 вбачається, що позивач та ФОП ОСОБА_3 уклали цей договір з метою отримання прибутку та оптимізації умов здійснення господарської діяльності для досягнення яких зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії на строк - 2 роки (а.с. 59-61).
Згідно довідки від 05.09.2019 позивач впродовж 2018 року для передачі контрольно-звітної інформації до податкових органів використовувала касовий апарат mini500-02ME з фіскальним номером 1014000996 з зовнішнім модемом РРО марки UNS з заводським номером SM 12037723, в касовий апарат встановлена сім-карта Vodafon з номером НОМЕР_3 , що забезпечує безперебійне з'єднання та передачу даних мережею Інтернет (а.с. 152).
Однак, 31.10.2018 контролюючим органом скасовано реєстрацію моделі РРО mini500-02ME з фіскальним номером НОМЕР_4 на підставі відповідної заяви позивачки (а.с. 16).
У період з 08.11.2018 до 15.11.2018 позивачкою було зарезервовано РРО, модель - МІNI-T 400 ME, фіскальний номер 3000483697, про що свідчить довідка Вишгородського ОДПІ Макарівського відділення від 08.11.2018 (а.с. 14).
Актом від 09.11.2018 підтверджується введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій у магазині №3 у АДРЕСА_1 , в якому позивач здійснює господарську діяльність, модель міні Т400, заводський номер ПБ НОМЕР_7, фіскальний номер НОМЕР_5 (а.с. 15).
Зазначений РРО був опломбований 09.11.2018 та 19.11.2018 позивачкою було отримано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_6 від 12.11.2018, що підтверджується довідкою та копією реєстраційного посвідчення (а.с. 13, 17).
З повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 27.05.2019 вбачається, що позивачка здійснює підприємницьку діяльність у магазинах, розташованих у АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 (а.с. 153-154).
07.03.2013 між позивачкою та фізичною особою ОСОБА_4 був укладений трудовий договір з безстроковим терміном дії, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язана виконувати роботу продавця (а.с. 149).
На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.10.2018 року №2340 та направлень від 13.11.2018 №4531 та №4532, заступником начальника відділу Кишенею М.М. та головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Київській області Скакуном О.Д. 13.11.2018 проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність позивач, з питань дотримання норм законодавства щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (а.с. 101, 102).
Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_5 , особа якої встановлена з її слів та яка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 на підставі трудового договору від 02.06.2005 з безстроковим терміном дії (а.с. 55).
У акті фактичної перевірки від 13.11.2018 зафіксовано, що у приміщенні магазину, що належить позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , велася торгівля алкогольними напоями за готівку; при купівлі пива, об'ємом - 0,5 л, ТМ «Балтика 7» та горішків ТМ «Козацька слава» на суму 30,90 грн реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахункова квитанція не виписувалась, відповідний розрахунковий документ не видавався; позивачем не використовувався реєстратор розрахункових операцій МІНІ-500.02 МЕ, з фіскальним номером 1014000996, з.н. ПБ - 57713552, для розрахунків зі споживачами; реалізація алкогольного напою за ціною нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни, а саме: відповідно фіскального чеку РРО № 2 від 30.09.2017 о 09 год. 18 хв., код товару 143, здійснено продаж горілки ТМ «Козацька рада», об'ємом 1 л, зі вмістом спирту - 40%, за ціною 155,00 грн, в той час коли мінімальна ціна зазначеного алкогольного напою становила 159,10 грн (а.с. 103-104).
З пояснень продавця ОСОБА_5 від 13.11.2018 вбачається, що вона перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , продала товар без видачу фіскального чеку, оскільки РРО знаходився у керівника (а.с. 105).
Актом від 30.09.2017 були скасовані помилково проведені через РРО суми розрахунків, а саме товари на загальну суму 363 грн шляхом реєстрації від'ємної суми по помилково вибитих товарах. Скасовано на суму 363 грн, всього по чеку 277,90 грн (а.с. 90).
30.11.2018 на підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0035891406, яким на позивача накладено адміністративний штраф та штрафну санкцію за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв у розмірі 10000,00 грн та №0035901406, яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1,00 грн (а. с. 10, 24).
Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулася із даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не було надано доказів того, що позивачкою здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої та здійснення торгівлі без застосування РРО та без видачі розрахункового документу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України
Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Так, статтею 1 цього Закону визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій, програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
В свою чергу, роздрібна торгівля це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Мінімальними оптово-відпускними цінами на алкогольні напої є ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.
Мінімально роздрібними цінами на алкогольні напої є ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Порядок розрахунку мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Відповідно до пункту 1 розділу Примітки Постанови №957 встановлено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Тому при розрахунку мінімальної ціни реалізації алкогольного напою, розрахунок проводиться з урахуванням міцності напою, який визначається у відсоткових показниках.
Враховуючи вимоги Постанови №957 від 30.10.2008, мінімальна роздрібна ціна на пляшку горілки, об'ємом 1 л, зі вмістом спирту - 40% міцності, на час виникнення спірних правовідносин (30.09.2017) становила 159,10 грн.
Відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до абзаців 10 та 14 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону 6800 грн. та у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Таким чином, вказаними нормами передбачена відповідальність, зокрема за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.
Згідно з пп. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктом 5 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, передбачено, що реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.
Отже, визначальним з метою застосування штрафних санкцій є встановлення саме факту продажу алкогольних напоїв за заниженою ціною та непроведення розрахункових операцій через РРО.
Разом із тим, в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних рішень та в якому вказано факт реалізації алкогольних напоїв, посадовими особами не зазначено, яким чином такі факти було встановлено.
Так, з акту перевірки вбачається, що перевірка здійснювалась у присутності продавця ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції вірно вказав, що працівниками контролюючого органу не було узято до уваги, що між ФОП ОСОБА_3 та позивачем укладено договір про спільну діяльність та, що у приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно здійснюють свою господарську діяльність два підприємця, у кожного з яких є різні продавці, які працюють відповідно до укладених з ними трудових договорів. Зокрема, ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 .
Крім того, реєстрація, зазначеного у акті моделі РРО MINI-500.02МЕ, фіскальний номер 1014000996, заводський номер ПБ57713552 з версією програмного забезпечення 52-12 з модемом UNS-SM 12.03 GSM, була скасована ГУ ДФС ще 31.10.2018 на підставі заяви позивача, у період з 08.11.2018 по 15.11.2018 позивачкою було зарезервовано РРО іншої моделі, про що було відомо контролюючому органу безпосередньо згідно відповідних довідок (а.с. 16, 14).
Також, з фіскального чеку №002453104202 від 30.09.2017 вбачається, що продаж шампанського, горілок «Козацька рада», ємністю 0,7 л та 1 л, фактично не відбулася через її скасування продавцем.
Актом від 30.09.2017, складеним позивачем, також зафіксовано скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків у розмірі 363 грн відразу, шляхом реєстрації від'ємної суми помилково вибитих товарів.
При цьому, жодних доказів, які б підтвердили факт реалізації алкогольного напою за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни, відповідачем не надано.
Також, відповідачем не було надано доказів, що під час проведення фактичної перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція, під час якої можливо б було встановити продаж позивачем алкогольних напоїв з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем фактів порушення позивачкою вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.155 КУпАП, за скоєння порушення порядку проведення розрахунків, передбаченого п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у постанові Макарівського районного суду Київської області від 24.01.2019 у справі №370/20/19 було встановлено відсутність в її діяннях об'єктивної сторони інкриміновано їй правопорушення, що виключає відповідальність особи, так як відсутній склад в цілому.
Тому, за результатами розгляду вказаної вище справи, у відповідності до вимог ст. 24 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито за не встановленням в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.
При цьому, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених вище обставин та не вказують не правомірність оскаржуваних рішень контролюючого органу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було надано доказів того, що позивачкою здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої та здійснення торгівлі без застосування РРО та без видачі розрахункового документу, тому податкові повідомлення-рішення від 30.11.2018 за №№0035891406, 0035901406 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна