Справа № 640/2113/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Представництва «Алкон Фармасьютікалс ЛТД», що діє в інтересах Компанії «Alcon Pharmaceuticals Ltd» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Представництво «Алкон Фармасьютікалс ЛТД», що діє в інтересах Компанії «Alcon Pharmaceuticals Ltd» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.01.2020 № 0012050601 форма «ПС».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково дійшов до висновку про необхідність подання позивачем звіту про контрольовані операції, що, як наслідок, стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що представництво «Алкон Фармасьютікалс Лтд» здійснювало діяльність, яка була пов'язана з наданням послуг на території України в інтересах не лише головної компанії, а також на користь інших виробників фармацевтичних препаратів, у зв'язку із чим, контролюючий орган дійшов висновку, що діяльність представництва в перевіряємому періоді не носила допоміжного чи підготовчого характеру стосовно материнської компанії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт наголошує, що позивач здійснюючи реєстрацію лікарських засобів, здійснює рекламу фармацевтичної продукції та офтальмологічних медичних виробів для інших нерезидентів, діяльність представництва не мала допоміжного та підготовчого характеру, а носила постійний і регулятивний характер, зокрема материнська компанія фактично діяла через представництво шляхом реєстрації лікарських засобів та здійснення реклами для третіх осіб.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва «Алкон Фармасьютікалс Лтд» з 06.12.2019 по 12.12.2019 з питань підтвердження неподання платником податків або подання з порушенням звіту про контрольовані операції за 2018 рік, у результаті якої складено акт від 19.12.2019 № 52/1/26-15-05-06-01/26607550.
Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення Представництвом пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2018 рік.
На підставі акта перевірки від 19.12.2019 №52/1/26-15-05-06-01/26607550 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 №0012050601, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 528 600,00 грн згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач помилково застосував до діяльності позивача положення підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до хибного висновку контролюючого органу щодо здійснення позивачем контрольованих операцій внаслідок фінансування, отриманого від головної компанії на суму 30 962 090,00 грн, та, як наслідок, безпідставного твердження щодо необхідності подання позивачем звіту про контрольовані операції за звітний період 2018 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими;
ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Пункт 39.4 ст.39 ПК України визначає порядок складення та подання звітності для податкового контролю.
Так, п.п. 39.4.1-39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПК України визначено, що для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Разом з тим, постійне представництво, відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
Так, постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (пункт 103.1 статті 103 ПК України).
Як визначено підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПК України, платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (пункт 133.3 статті 133 ПК України).
Об'єктом оподаткування податком на прибуток, згідно із підпунктом 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пункт 160.1 статті 160 ПК України передбачає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Згідно із пунктом 160.2 статті 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, статтею 2 Статуту «Alcon Pharmaceuticals Ltd» («Компанія») визначено мету діяльності Компанії, якою є купівля та продаж, імпорт та експорт, виробництво, розповсюдження та реалізація, для роздрібної та оптової торгівлі, рецептурної та безрецептурної фармацевтичної продукції; хірургічних пристроїв; медичного обладнання, включаючи приладдя та запасні частини, для офтальмологічних та оториноларингологічних процедур; лазерне і рефракційне обладнання; засоби догляду за контактними лінзами; споживчі засоби для догляду за очима; харчові добавки; і будь-які інші матеріали або продукція, пов'язані з ними, у Швейцарії та за кордоном. Компанія також встановлює, ремонтує, обслуговує та підтримує справність медичних пристроїв. Компанія має право купувати, продавати, орендувати та/або суб-орендувати нерухомість. Компанія може придбавати, утримувати, використовувати і передавати патенти, торгові знаки, технічні та промислові ноу-хау.
Для цього Компанія може надавати консультаційні, освітні, навчальні, програмні, технічні та управлінські послуги та брати участь у промислових і комерційних підприємствах. Вона також може брати участь у фінансуванні, у тому числі шляхом надання гарантій та поручництва будь-якого виду, інших суб'єктів групи, до якої належить Компанія в загальних інтересах такої групи, а також засновувати філії та представництва або утворювати дочірні підприємства у Швейцарії та за кордоном.
Також, Компанія може здійснювати будь-яку діяльність, безпосередньо або опосередковано пов'язану з метою, зазначеною у цьому документі.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що Представництво здійснює (протягом перевіреного періоду) реєстрацію (перереєстрацію) в Міністерстві охорони здоров'я України лікарських засобів та діяльність з отримання сертифікатів відповідності товарів, вироблених іншими компаніями-нерезидентами, які є суб'єктами господарської діяльності інших країн, ніж визначено Конвенцією між Україною і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал.
За матеріалами перевірки встановлено, що Представництвом здійснювалась реєстрація (перереєстрація) в Міністерстві оборони здоров'я України лікарських засобів, а також отримання сертифікатів відповідності на офтальмологічні медичні вироби компаній нерезидентів, а саме: - «Alcon Laboratories (UK)» (Велика Британія), «Alcon Cusi S.A.» (Іспанія), «Alcon - Couvreur» (Бельгія), «Alcon Laboratories, Inc.» (США).
На переконання контролюючого органу, Представництво займалось реєстрацією (перереєстрацією) лікарських засобів, виробниками та заявниками яких була не головна компанія «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швейцарія), тому позивач представляє на території України інтереси не лише материнської компанії «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швейцарія), а також інших виробників фармацевтичних препаратів.
Аналізуючи зміст Статуту «Alcon Pharmaceuticals Ltd» вбачається, що в межах своєї діяльності компанія займається не лише виробництвом власних лікарських засобів, але і їх збутом, в тому числі, фактично виступає дистриб'ютором лікарських засобів інших виробників. У зв'язку з цим компанія «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швейцарія) уклала договори про надання послуг з виробництва товарів та фармацевтичних препаратів з іншими компаніями - «Alcon Laboratories (UK)» (Велика Британія), «Alcon Cusi S.A.» (Іспанія), «Alcon - Couvreur» (Бельгія), «Alcon Laboratories, Inc.» (США).
Таким чином, для того, щоб зробити можливим продаж на території України лікарських засобів та товарів, які придбані для цілей дистрибуції материнською компанією, Представництво, діючи в інтересах материнської компанії, здійснювало реєстрацію відповідних лікарських засобів та оформлення сертифікатів відповідності товарів, при цьому, в протилежному випадку цей елемент діяльності, визначений статутом «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швейцарія), не можна реалізувати на території України.
В даному випадку, Представництво не здійснювало видів основної статутної діяльності материнської компанії, в тому числі не виробляло, не закуповувало та не розповсюджувало лікарські засоби, що виробляються або закуповуються компанією «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швейцарія).
За своїм характером дії щодо реєстрації лікарських засобів носять підготовчий та допоміжний характер, адже їх вчинення покликане забезпечити законність застосування відповідного лікарського засобу на території України.
Крім того, сама по собі реєстрація лікарського засобу та діяльність з отримання сертифікатів відповідності не можуть вважатися діями, які призводять до отримання доходу на території України.
Тобто, при встановленні факту дії представництва в інтересах материнської компанії необхідно звертати увагу на види діяльності материнської компанії, а також на наявність у неї майнових прав на лікарські засоби, що підтверджується відповідними договорами про надання послуг з виробництва товарів та фармацевтичних препаратів.
Факт виробництва лікарських засобів третіми особами сам по собі не вказує на те, що представництво діє саме в інтересах цих осіб, адже між представництвом та третіми особами не виникає господарських відносин.
Окрім цього, між позивачем та третіми особами, в інтересах яких, на думку відповідача, діяв позивач, відсутні будь-які правовідносини, тобто не було укладено жодних договорів за участю позивача, що спростовує твердження відповідача щодо здійснення представництва позивачем інтересів третіх осіб.
Доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.
Постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток з суми прибутків зазначених нерезидентів, отриманих від такої господарської діяльності.
Основний вид діяльності не є критерієм, за яким отримані представництвом кошти визначаються як такі, що є оподатковуваним доходом нерезидента чи не є оподатковуваним доходом нерезидента.
Критеріями для віднесення отриманих представництвом коштів до прибутку нерезидента, який за вимогами закону оподатковується у загальному порядку, є повне або часткове здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та отримання цим представництвом від такої діяльності сум прибутків, належних нерезиденту.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач виконує виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів господарської діяльності материнської компанії, зважаючи на те, що видом діяльності представництва згідно з актом перевірки є Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (КВЕД 72.20) та Консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22), в той час як основна діяльність материнської компанії полягає у виробництві, збуті та торгівлі рецептурною та безрецептурною фармацевтичною продукцією, хірургічними пристроями; медичним обладнанням, при цьому, позивач не є юридичною особою, одержує від компанії «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швеція) на банківський рахунок кошти, спрямовані на утримання представництва, у зв'язку із чим останнє підлягає звільненню від сплати податку на прибуток в Україні, оскільки здійснює виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
При здійсненні перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач є постійним представництвом нерезидента без посилання на конкретні положення установчих документів, без аналізу основних видів діяльності нерезидента та мети створення представництва, за відсутності аналізу змісту та виду діяльності представництва, мети та результатів її проведення, у тому числі в контексті спірних відносин, відтак відповідачем не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу Представництва.
Крім того, в матеріалах перевірки відсутні посилання на первинні документи, які б свідчили про укладення безпосередньо позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами / фізичними особами-підприємцями / фізичними особами з метою отримання доходу, що спростовує доводи податкового органу, що позивач є постійним представництвом компанії «Alcon Pharmaceuticals Ltd» (Швеція) в Україні та займається господарською діяльністю.
Контролюючим органом в цьому контексті не надано жодних доказів, які б свідчили, що діяльність позивача була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та більше того, що від такої діяльності Представництвом отримано дохід (прибуток) нерезидента, який у відповідності до приписів пункту 160.8 статті 160 ПК України оподатковується в загальному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/10603/15 та від 24.03.2019 у справі № 826/3191/13-а.
За таких обставин, представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних».
Для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності. Постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента суб'єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні слід розглядати як взаємовідносини між різними суб'єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 2а-16434/12/2670.
Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених вище обставин.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач помилково застосував до діяльності позивача положення підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, що в свою чергу призвело до хибного висновку контролюючого органу щодо здійснення позивачем контрольованих операцій внаслідок фінансування, отриманого від головної компанії на суму 30962090,00 грн, та, як наслідок, безпідставного твердження щодо необхідності подання позивачем звіту про контрольовані операції за звітний період 2018 року, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.01.2020 № 0012050601 форма «ПС» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна