Справа № 320/6440/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2019 № 317 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «догана»;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу премію за жовтень 2019 року в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки порушень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ним вчинено не було.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що у зв'язку із невиконанням вимог наказу командира № 262 від 29.08.2019 та порушення строків проведення службового розслідування на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, передбачене пунктом «б» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. На підставі вищезазначеного, за невиконання вимог статей 11, 12, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 317 від 23.10.2019 щодо накладення на позивача вищевказаного дисциплінарного стягнення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин у справі. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють доводи викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 від 16.07.2018 (а.с. 8), позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника продовольчої та речової служби згідно з наказом МО України № 23 від 16.01.2018 та відповідно до наказу МО України № 751 від 25.10.2017 йому присвоєно військове звання молодший лейтенант.
За твердженням позивача, 08.11.2019, після отримання на картковий рахунок грошового забезпечення за жовтень 2019 року, йому стало відомо про позбавлення премії у розмірі 10%.
Підставою для позбавлення премії слугував наказ відповідача від 23.10.2019 № 317 «Про результати проведення службового розслідування за фактом несвоєчасної здачі службового розслідування молодшим лейтенантом Д. Сидоренко», у відповідності до пункту 1 наказної частини якого за невиконання вимог статей 11, 12, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника продовольчої та речової служби військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана», передбачене пунктом «б» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного наказу, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів ознайомлення позивача із спірним наказом матеріали справи не містять, що є безумовним порушенням права позивача. Крім того, зі змісту пункту 1 наказової частини наказу № 262 від 29.08.2019 вбачається, що акт службового розслідування мав бути поданий командиру військової частини НОМЕР_1 на затвердження до 11.09.2019, а не до 10.09.2019.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (із змінами і доповненнями) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України. Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із статтею 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (стаття 26 Статуту).
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) врегульовані положеннями Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 1 розділу 3 Порядку № 608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
В силу вимог пункту 3 розділу 2 Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення:
- неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
- причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
- вини військовослужбовця;
- порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
- причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
- у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 розділу 3 Порядку № 608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до пункту 12 розділу 3 Порядку № 608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
В силу вимог статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:
- прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
- незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
- знати підстави проведення службового розслідування;
- бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
- давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV Інструкції № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, а у випадку, передбаченому пунктом 7 розділу V цього Порядку, також начальник органу управління Військової служби правопорядку.
Відповідно до матеріалів службового розслідування щодо позивача встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2019 № 262 начальнику продовольчої та речової служби молодшому лейтенанту ОСОБА_1 було доручено провести службове розслідування за фактом нестачі майна бойової підготовки стосовно старшого солдата ОСОБА_2 . Акт службового розслідування позивач був зобов'язаний подати на затвердження командиру військової частини до 11.09.2019 (а.с.37).
Позивач стверджує, що матеріали службового розслідування ним були здані в стройову частину 11.09.2019. Дана обставина відповідачем спростована не була.
Проте, на переконання відповідача крайній день подачі службового розслідування командиру військової частини на затвердження є 10.09.2019.
16.09.2019 позивачу було повернуто вказаний матеріал розслідування, з письмовою вказівкою командира частини начальнику фінансово-економічної служби зробити відомість залишкової вартості втраченого майна, що на думку позивача свідчить про фактичне продовження командиром військової частини розслідування на невизначений строк.
В подальшому позивач звернувся до начальника фінансово-економічної служби, який повідомив, що фінансовий облік майна бойової підготовки ведеться у військовій частині НОМЕР_3 .
17 вересня 2019 року позивач звернувся в бухгалтерію військової частини НОМЕР_3 та отримав відповідь, що на даний момент немає можливості зробити відомість у зв'язку з великим обсягом роботи та необхідно звернутися наступного дня. Проте, з 18.09.2019 позивач вибув у відрядження строком до 28.09.2019, у зв'язку з чим не мав об'єктивної можливості з'явитися для отримання вказаної відомості. У зв'язку з цим, службове розслідування було здано позивачем 30.09.2019.
В адресу командира військової частини НОМЕР_1 тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 30.09.2019 було складено рапорт з проханням призначити службове розслідування за фактом несвоєчасної здачі позивачем службового розслідування. Для проведення службового розслідування відносно позивача Є. Вовк просив призначити лейтенанта ОСОБА_4
01 жовтня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 298 «Про призначення службового розслідування за фактом несвоєчасної здачі службового розслідування молодшим лейтенантом ОСОБА_5 », заступнику начальника фінансово-економічної служби лейтенанту ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування по даному факту. Акт службового розслідування надати на затвердження до 15.10.2019.
В адресу командира військової частини НОМЕР_1 заступником начальника фінансово-економічної служби лейтенантом С. Мегедою 11.10.2019 було складно рапорт з проханням надати дозвіл на продовження строків проведення службового розслідування призначеного наказом № 298 від 01.10.2019 відносно позивача.
11 жовтня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 309 «Про продовження службового розслідування по факту несвоєчасної здачі службового розслідування молодшим лейтенантом ОСОБА_5 » продовжено термін службового розслідування призначеного наказом командиром військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2019 № 298. Акт службового розслідування наказано надати на затвердження до 25.10.2019.
15 жовтня 2019 року позивачем були надані пояснення з приводу ініційованого щодо нього службового розслідування. Своєї вини позивач не визнав, оскільки загальний строк службового розслідування, передбачений Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерство оборони України від 21.11.2017 № 608, ним порушено не було.
Згідно з актом службового розслідування по факту несвоєчасної здачі службового розслідування молодшим лейтенантом ОСОБА_5 , затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 29.10.2019 встановлено, що позивач порушив терміни проведення службового розслідування за фактом нестачі майна бойової підготовки, яке втратив старший солдат ОСОБА_2 .
Зазначено також, що позивач після перевірки і повернення матеріалів службового розслідування на доопрацювання не написав рапорт на продовження терміну проведення службового розслідування. Тим самим знехтував наказом командира військової частини № 262 від 29.08.2019, в якому визначений термін проведення службового розслідування до 11.09.2019.
На підставі вищевикладеного, спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2019 № 317, за невиконання вимог статей 11, 12, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника продовольчої та речової служби військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана», передбачене пунктом «б» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами відповідача, що позивач порушив вимоги Порядку № 608 шляхом не подання відповідного рапорту на продовження строків службового розслідування, оскільки такий порядок як подання рапорту, зокрема, Порядком №608 не передбачений.
Колегія суддів зазначає, що повернення матеріалів службового розслідування за фактом нестачі майна бойової підготовки, отриманого старшим солдатом ОСОБА_2 відбулось 15.09.2019, тобто поза межами терміну, встановленого наказом № 262 від 29.08.2019.
Вищевказана обставина свідчить про фактичне продовження командиром військової частини службового розслідування, не зважаючи на те, що ним не було винесено відповідного наказу.
При цьому, службове розслідування, ініційоване відносно ОСОБА_2 розпочато 29.08.2019 відповідно до наказу № 262, тобто загальний місячний строк на проведення службового розслідування мав сплинути 29.09.2019. Оскільки 29.09.2019 припадає на вихідний день (неділя), останнім днем на закінчення службового розслідування для позивача в силу вимог пункту 12 розділу 3 Порядку № 608 було 30.09.2019. Саме 30.09.2019 в межах строків, встановлених пунктом 12 розділу 3 Порядку № 608, позивачем було здано службове розслідування, що не заперечується відповідачем.
Крім того, позивача не було ознайомлено з актом службового розслідування після розгляду командиром, а відтак, його позбавлено права на оскарження результатів акту відповідно до вимог чинного законодавства.
Матеріали не містять доказів ознайомлення позивача із вищевказаним актом службового розслідування. Вищевказані твердження позивача відповідачем не спростовані.
Крім того, доказів ознайомлення позивача із спірним наказом матеріали справи не містять, що є безумовним порушенням права позивача, передбаченого пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608. Відповідач вищевказані твердження позивача також жодним чином не спростував.
Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, що крайнім днем подачі службового розслідування позивачем командиру військової частини на затвердження було 10.09.2019, оскільки зі змісту пункту 1 наказової частини наказу № 262 від 29.08.2019 вбачається, що акт службового розслідування мав бути поданий командиру військової частини НОМЕР_1 на затвердження до 11.09.2019, а не до 10.09.2019.
Крім того, стаття 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на яке йде посилання у спірному наказі від 23.10.2019 № 317, відповідно до Закону України від 17.10.2019 № 205-IX виключена.
Також, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2019 № 317 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його скасування, і, як наслідок, протиправність невиплати позивачу премії за жовтень 2019 року.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна