Справа № П/320/908/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу інваліда війни 3 групи і видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи і видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2020року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з документів, які були подані позивачем відповідачу для встановлення статусу інваліда війни, а також до суду на підтвердження заявлених ним позовних вимог, вбачається, що він дійсно направлялася до зони ЧАЕС для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії, але належних доказів того, що він був залучений саме до формувань Цивільної оборони для виконання відповідних робіт, немає.
При цьому, судом першої інстанції було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах при вирішенні аналогічних спорів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, що, на його думку, підтверджується наданими ним доказами, а також стверджує, що він набув право на встановлення їй статусу інваліда війни.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 26.07.2000.
Позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.09.2019, виданим Київською обласною державною адміністрацією.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0086167 від 15.07.2019, позивачу з 09.07.2019 довічно встановлено ІІІ групу інвалідності. Причини інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до експертного висновку від 01.07.2019 №4590, підготовленого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, основний діагноз позивача: рецидивне злоякісне новоутворення передньої черевної стінки, ст.ІІ-b , НОМЕР_3 , кл.гр.ІІ із вростанням в прямі м'язи та задню стінку піхви прямих м'язів живота. Висновок: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент його залучення до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 30.04.1986 по 05.05.1986 позивач працював водієм в Ірпінському управлінні осушувальних систем Чорнобильського управління меліоративних систем та водного господарства, що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно з маршрутним листом (а.с.21) та табелем обліку використання робочого часу за травень 1986 року позивач був залучений як водій від Чорнобильського управління осушувальних систем до виконання робіт з перевезень піску із с. Лелів до аеродрому: 01.05.1986 - м. Чорнобиль, с. Лелів, с. Копачі, ст. Янов та ст. Шепеличі; 02.05.1986 - м. Чорнобиль, м. Корогод, с. Копачі, ст. Янов та ст. Шепеличі.
Наказом Чорнобильського управління осушувальних систем від 30.04.1986 №67 встановлено вважати робочими днями вихідні дні 1, 2, 3, 4 травня 1986 року з оплатою двох окладів.
Згідно з довідкою Іванківського міжрайонного управління водного господарства від 22.09.2008 №80 у зв'язку із передислокацією Чорнобильського УОС в смт.Іванків перейменовано і організовано Іванківське управління меліоративних систем водного господарства відповідно до "Постанови Ради Міністрів України" від 26.08.1986 №302 наказом Київського обласного управління меліорації і водного господарства №139-01 від 29.09.1986.
Як вбачається з довідки Іванківського міжрайонного управління водного господарства від 07.08.2019 №33, на виконання рішень урядової комісії, за вказівками представників штабів ЦО СРСР та УРСР відповідно до районного плану ЦО, розпорядженням начальника ЦО Київської області №2 від 30.04.1986 та №52 від 19.05.1986 в управлінні був створений наказ №153 від 28.04.1986 про створення невоєнізованих формувань ЦО.
Відповідно до витягу з протоколу від 07.08.2019 №23/2007 засідання комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, створеної при Іванківському міжрайонному управлінні водного господарства, комісією встановлено, що ОСОБА_1 колишній працівник Чорнобильського управління осушувальних систем, бав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району з 01.05.1986 по 02.05.1986.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації за результатами розгляду заяви позивача про встановлення статусу особи з інвалідністю листом від 12.08.2019 №2594 повідомило позивачу, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 26.10.2011 №1088/014/99-11 статус інваліда війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У вказаному листі відповідач зазначив про неможливість надання позивачу статусу інваліда війни.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (далі - Положення № 302).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у ст. 7 Закону № 3551-XII.
Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до п. 10 Положення № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до п. 8 цього Положення.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що статус інваліда війни з підстав, визначених у п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності в особи сукупності таких обов'язкових умов:
1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони;
2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому, наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, правом на отримання статусу ветерана війни (інваліда війни), законодавець у Законі № 3551-XII та Положенні № 302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги, та/або переліку документів, які б підтверджували факт участі осіб у складі формувань ЦО. Тому, зазначепні обставини підлягають встановленню в кожному випадку індивідуально, з урахуванням обставин справи.
Разом з тим, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 р. № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 р. № 90, було передбачено, що формування ЦО, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Однак, окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь й інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування ЦО та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
При цьому, пунктом дев'ятим, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину другу статті 7 Закону № 3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 р. № 1770-IV, метою прийняття якого було віднести до інвалідів війни близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач дійсно направлялася до зони Чорнобиля для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але належні докази, якими б підтверджувалося, що такі роботи здійснювалися ним саме у складі формувань Цивільної оборони відсутні.
Водночас посилання апелянта на довідку Іванківського міжрайонного управління водного господарства від 07.08.2019 р. № 33 апеляційний суд також вважає не обґрунтованими, з огляду на вищезазначене та у зв'язку з тим, що цими документами, зокрема, підтверджується факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але не факт здійснення ним певних робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Разом з тим, ця обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширювався би на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не відповідає меті Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 р. (справа №279/12162/15-а) та в ухвалі Верховного Суду України від 07.07.2017 (справа №676/4127/16-а) та ухвалі Вищого адміністративного суду від 31.05.2017 р. (справа №К/800/36540/16) та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування апеляційним судом при розгляді даної справи.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2020 року - без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року.