Справа № 620/1706/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з позивача податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку за відповідачем рахується податкова заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб. Відповідач самостійно заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником легкового транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель: GLE-350D, універсал-В, об'єм двигуна: 2987, рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем 05.04.2017, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , а також роздруківкою ГУ ДПС у Чернігівській області від 17.01.2020.
Згідно копії листа управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 12.02.2020 № 09.05/713 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Із копії корінця Податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 02.03.2019 № 0001006-5306-2526 вбачається, що загальна сума податкового зобов'язання ОСОБА_1 за зазначеним Податковим повідомленням-рішенням становить 25000 грн за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2019 рік.
Зазначене Податкове повідомлення-рішення позивачем було направлено на адресу реєстрації місця проживання відповідача та отримане останнім 07.03.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" .
Із копії корінця Податкової вимоги форми "Ф" від 23.12.2019 № 223122-53 вбачається, що загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 22.12.2019 становить 25000 грн .
Зазначена Податкова вимога була направлена на адресу реєстрації місця проживання відповідача, однак ним отримана не була та повернулася до ГУ ДПС у Чернігівській області.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк податкового боргу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки в Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 (звітного) року, опублікованому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, автомобіль марки Mercedes-Benz, модель: GLE-350D, універсал-В відсутній
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як свідчать матеріали справи, за відповідачем, обліковується податковий борг в розмірі 25000 грн., який виник у зв'язку з несплатою транспортного податку.
Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося та станом на день звернення до суду не скасоване.
Відповідач не був позбавлений права оскаржувати податкові повідомлення- рішення контролюючого органу протягом строку, визначеного статтею 102 ПК України, однак своїм правом не скористався.
Також вбачається , що вказане рішення, а також податкова вимога, яка виставлялася на податковий борг, що є предметом розгляду в даній справі на підставі ст.59 ПК України, були належним чином вручені відповідачу в порядку ст.42 ПК України, що було підтверджується матеріалами справи.
Як вже було зазначено, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що транспортний податок не підлягав сплаті, а відтак податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг є протиправним.
Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Колегія суддів зауважує, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Отже, вище наведенні норми законодавства, підтверджують, що питання правомірності прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, оскільки дані рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі, а відтак суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічний правовий висновок наведений Верховним судомУкраїни у постанові від 11.09.2018 по справі №810/4417/16.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн на р/р: UA038999980314020715000025002, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/18011000, код отримувача: 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року.