Справа № 320/1829/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку мені доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХН від 28.02.1991 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796- XII від 28.02.199 в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити мені перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити мені перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком згідно статті 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796- XII від 28.02.199 в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком згідно статті 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подал апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у частині відмови у зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок та виплатити належні доплату до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячну додаткову пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що відповідач повинен нарахувати та виплатити пенсійні доплати з компенсацією втрати частини пенсії та пенсійних доплат разом із сумою індексації (з врахуванням індексу інфляції) за весь період.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Київській області як непрацюючий пенсіонер і як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 4.
Судом встановлено, що 12.12.2019 позивач звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою з вимогою здійснити перерахунок і виплатити доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачем надано відповідь №2666/М-01 від 03.01.2020, якою позивачу відмовлено у донарахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період в 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. У відповіді Пенсійного фонду зазначається, що у матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які рішення суду, які зобов'язують здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобльської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити належні доплату до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячну додаткову пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення у справі нарахування та виплата пенсії позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ще не відбулися, а отже питання щодо врахування індексу інфляції за цей період ще не вирішувалось пенсійним органом, а тому права позивача в частині здійснення перерахунку пенсії саме з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, не порушені.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач просила зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з врахуванням вже виплачених сум, з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Разом з цим, будь-яке обґрунтування щодо необхідності врахування індексу інфляції під час проведення перерахунку та виплати пенсії позивачем не наведено.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що перерахунок та виплата пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснюватиметься позивачу на підставі рішення суду у разі набрання ним законної сили, тобто на час ухвалення рішення у справі судом першої інстанції чи прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції, нарахування та виплата пенсії позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ще не відбулися, а отже питання щодо врахування індексу інфляції за цей період ще не вирішувалось пенсійним органом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Таким чином, права позивача в частині здійснення перерахунку пенсії саме з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, не порушені, адже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області перерахунок пенсії позивача згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ще не проведено, а суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які ще не відбулися.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з приводу та з вимогою застосування індексу інфляції, а відтак у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив відносно позивача противоправну бездіяльність та протиправно відмовив у задоволенні її прохання про застосування індексу інфляції.
За таких обставин, вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції є безпідставними, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині законним та обґрунтованим.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач повинен нарахувати та виплатити пенсійні доплати з компенсацією втрати частини пенсії та зазначення апелянтом положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, є необґрунтованими, оскільки позивач не заявляла вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з виплати відповідних сум перерахованої пенсії у заниженому розмірі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у пункті 49 рішення від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17) зазначив, що правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог, в цій частині рішення суду не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року.