Справа № 580/2453/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення 02.04.2020 з позивача 3961 грн. 97 коп. (у тому числі 3859 грн. 76 коп. штрафної 20% санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників у 2020 році, та нарахованої пені 102 грн. 21 коп.);
- зобов'язати відповідача утриматись у подальшому від нарахування позивачу на зазначену суму штрафних санкцій та пені;
- стягнути з відповідача на користь позивача шкоду у сумі 3961 грн. 97 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 02.03.2020 відповідачем прийнято рішення № 0005055533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке позивачем частково оскаржено до ДПС України, про що ним подано скаргу від 06.03.2020. За наслідками розгляду скарги позивача, ДПС України прийняло рішення від 22.05.2020 № 16953/6/99-00-04-06-01-06. Однак, відповідачем під час адміністративного оскарження позивачем до ДПС України зазначеного рішення від 02.03.2020 № 0005055533 здійснено стягнення 02.04.2020 з позивача 3961 грн. 97 коп. (у тому числі 3859 грн. 76 коп. штрафної 20% санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників у 2020 році, та нарахованої пені 102 грн. 21 коп.).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 16.12.2020.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято рішення від 02.03.2020 № 0005055533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого, до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 4117 грн. 14 коп. та пеню в сумі 104 грн. 37 коп.
Частково не погоджуючись із вказаним рішенням від 02.03.2020 № 0005055533, позивачем 06.03.2020 подано скаргу до ДПС України.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області 02.04.2020 відображено суми штрафу та пені в обліковій картці платника податку згідно рішення від 02.03.2020 № 0005055533.
За наслідками розгляду звернення позивача від 06.03.2020, ДПС України прийнято рішення від 22.05.2020 № 16953/6/99-00-04-06-01-06.
Позивач, вважаючи дії податкового органу по стягненню з нього 02.04.2020 штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:
- рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, є виконавчим документом та з метою стягнення цих сум орган доходів і зборів надсилає його в порядку, встановленому законом до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства;
- суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять доказів направлення податковим органом до органу казначейства виконавчого документа про стягнення з позивача коштів, а відповідачем було здійснено включення показників зі сплати позивачем ЄСВ згідно рішення від 02.03.2020 № 0005055533 до інтегрованої картки платника, що у розумінні Закону № 2464-VІ та Інструкції № 449, не вважається стягненням штрафу та пені з єдиного внеску;
- позовна вимога позивача щодо відповідача утриматись у подальшому від нарахування позивачу на зазначену суму штрафних санкцій та пені, також визнана судом необгрунтованою, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, при цьому, процесуальним законодавством не передбачено зобов'язання сторони до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до положень п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі по тексту також - Закон № 2464-VІ), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У силу приписів ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум; 7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
За визначенням абз. 2 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ, суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було з'ясовано, що податковим органом було сформовано рішення № 0005055533 від 02.03.2020 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 4117 грн. 14 коп. та пеню в сумі 104 грн. 37 коп. (а.с. 32-34)
При цьому, позивач частково не погоджуючись із рішенням відповідача від 02.03.2020 № 0005055533 подав 06.03.2020 скаргу до ДПС України та за наслідками її розгляду, ДПС України було прийнято рішення від 22.05.2020 № 16953/6/99-00-04-06-01-06. (а.с. 15)
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголосив на тому, що відповідачем всупереч абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ (під час адміністративного оскарження рішення податкового органу) було стягнуто 02.04.2020 з позивача 3961 грн. 97 коп. (у тому числі 3859 грн. 76 коп. штрафної 20% санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників у 2020 році, та нарахованої пені 102 грн. 21 коп.).
Дійсно, відповідно до норм абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ, оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Разом з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464-VІ, рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Також, відповідно до п. 11 розділу VІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі якщо платник єдиного внеску чи банк отримали рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатили зазначені в них суми протягом 10 календарних днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган доходів і зборів про його оскарження, то таке рішення орган доходів і зборів: вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє його до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає його в порядку, встановленому законом до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Колегія суддів, з урахуванням наведених вище норм, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом та з метою стягнення цих сум орган доходів і зборів надсилає його в порядку, встановленому законом до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Зважаючи на те, що під час розгляду спору по суті, як і під час апеляційного оскарження не було встановлено надсилання відповідачем до органу державної виконавчої служби або до органу казначейства рішення від 02.03.2020 № 0005055533 та стягнення 02.04.2020 з позивача 3961 грн. 97 коп. (у тому числі 3859 грн. 76 коп. штрафної 20% санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників у 2020 році, та нарахованої пені 102 грн. 21 коп.), доводи позивача в цій частині не підтвердились.
Та обставина, що відповідачем було здійснено включення показників зі сплати позивачем ЄСВ згідно рішення від 02.03.2020 № 0005055533 до інтегрованої картки платника, не може свідчити про стягнення з позивача штрафної санкції, адже у розумінні Закону № 2464-VІ та Інструкції № 449, включення даних до інтегрованої картки платника податків, не вважається стягненням штрафу та пені з єдиного внеску.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з предмету позову, у ньому оскаржуються дії відповідача по стягненню з позивача 02.04.2020 штрафної санкції, проте, як встановлено судом першої інстанції та підтримується колегією суддів, відповідачем за даних обставин, не здійснювалось 02.04.2020 стягнення за рішенням у розумінні Закону № 2464-VІ, тобто, не підтвердився сам факт стягнення у визначеному законом порядку, а вчинялись дії по відображенню даних в ІКПП, які, у разі виникнення обставин як то скасування оскаржуваного рішення органом ДФС вищого рівня/у судовому порядку чи самостійній сплаті, підлягають корегуванню.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не перевірялись дії ДПС України щодо надсилання рішення про розгляд скарги, не встановлювалась належність форми рішення ДПС України від 22.05.2020 (чи прийнято воно у формі листа чи рішення тощо), відхиляються колегією суддів з урахуванням того, що це не є предметом спору (вимоги стосуються неправомірності дії ГУ ДПС у Черкаській області по стягненню 02.04.2020 штрафної санкції за рішенням), тобто, ані рішення від 02.03.2020 про нарахування штрафу, ані рішення ДПС України від 22.05.2020 не оскаржуються позивачем.
Тож, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обгрунтовано було відмовлено в задоволенні позовних вимог та відхилено доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко