Справа № 580/4318/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Трофімова Л.В.
17 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 07 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 62987501, -
У жовтні 2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - позивч) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), просить:
- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн від 10.09.2020 у ВП № 62987501 неправомірними;
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн від 10.09.2020 у ВП № 62987501.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що дії виконавця під час прийняття оскаржуваної постанови є неправомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн від 10.09.2020 у ВП № 62987501 є протиправною, позаяк на виконання рішення суду, що набрало законної сили 07.08.2020 Головним управлінням 28.08.2020 проведено перерахунок пенсії за період з 01.01.2018 до 01.08.2020 включно та нараховано суму 55013,76 грн, що підтверджується розрахунком на доплату. Позивача не наділено повноваженнями щодо самостійного розпорядження коштами фонду, а виконання рішення у частині виплати на момент набрання рішення суду законної сили буде здійснюватися після виділення коштів з Державного бюджету відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Позивачем зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, а відповідно до ухвал Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 (К/9991/95930/11) та від 23.01.2014 (К/9991/7908/12) та Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2011 № 8 пенсія є періодичним платежем.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі № 580/605/20 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру призначеної ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії під час її перерахунку з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018 згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із розрахунку відсоткового значення розміру пенсії 90 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених з 01.01.2018 сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. Рішення набрало законної сили 07.08.2020 (ЄДРСР 88743125).
Постановою державного виконавця від 10.09.2020 відкрито виконавче провадження № 62987501 з виконання виконавчого листа від 28.08.2020 у справі № 580/605/20, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.11).
Постановою державного виконавця від 10.09.2020 № 62987501 стягнуто з позивача виконавчий збір у сумі 20000 грн.
Зазначену постанову від 10.09.2020 № 62987501 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 20000 грн отримано позивачем 21.09.2020.
Державному виконавцеві відділу ДВС позивач направив листа від 25.09.2020 про виконання рішення суду відповідно до якого Головне управління повідомило державного виконавця, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії 28.08.2020 за період з 01.01.2018 та нараховано суму 55013,76 грн, проте її виплата буде здійснюватися за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Позивач вважає дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн від 10.09.2020 № 62987501 неправомірними, а постанову такою, що належить скасуванню у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення має наслідком відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404 встановлено, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що належать негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що належить врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, що розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, одночасно з якою державний виконавець приймає постанову про стягнення виконавчого збору.
Як встановлено судом першої інстанції, що виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.09.2020 відкрито виконавче провадження № 62987501 та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження прийнято постанову від 10.09.2020 № 62987501 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 20000 грн.
Частинами 5, 9 статті 27 Закону №1404 передбачено випадки, у яких виконавчий збір не стягується, зокрема за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія судів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області не надано доказів виконання судового рішення у повному обсязі щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої суми 55 013,76 грн до відкриття виконавчого провадження 10.09.2020.
Щодо посилання позивача на те, що нарахована сума буде виплачена у порядку, передбаченому відповідною бюджетною програмою згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», колегія суддів зазначає наступне.
Так, суд апеляційної інстанції погоджуєьбся із висновком суду пешої інстанції та критично стпавиться до зазначених вище посилань з огляду на пункт 1, 2 частини 4 зазначеного закону, відповідно до яких виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Вказує, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено звільнення від стягнення з боржника виконавчого збору у випадку здійснення виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Звертає увагу на те, що у даній справі не досліджується питання правомірності дій та прийняття постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2020 ВП № 62987501, а з'ясовується правомірність дій державного виконавця про прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн від 10.09.2020 ВП № 62987501 та виявлення обставин для її скасування.
Щодо посилання позивача про те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, виконавчий лист № 580/605/20, виданий Черкаським окружним адміністративним судом 28.08.2020 стосується виконання судового рішення, що має зобов'язальний характер, тому положення пункту 1 частини 5 статті 27 Закону № 1404 не належать застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що не встановлено, а позивачем не надано доказів наявності у державного виконавця інших підстав, визначених частиною 5 статті 27 Закону № 1404, за яких виконавчий збір з боржника не стягується.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 296/2429/17 (ЄДРСР 90652430) зазначив, що виконавчий лист має зобов'язальний характер, тому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вказаний виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання, та не є виконавчим документом про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 10.09.2020 у ВП № 62987501 про стягнення виконавчого збору у сумі 20000 грн діяв на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання дій державного виконавця про прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 20 000, 00 грн від 10.09.2020 у ВП № 62987501 неправомірними та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у сумі 20 000, 00 грн від 10.09.2020 у ВП № 62987501 належить відмовити повністю.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем його порушених прав та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 195, 205, 237, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль