Справа № 640/16616/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Вєтрова Сергія Олександровича звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07 червня 2016 року №530-1305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2019 року під час оформлення нотаріальних дій позивач дізнався про існування обтяження у вигляді податкової застави. З'ясовуючи підстави винесення податкового повідомлення-рішення, позивач дізнався, що за даними підсистеми ІС Податковий блок ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Тойота Land Cruiser, 2013 року випуску, дата здійснення реєстраційної дії - 04 грудня 2015 року, тому на виконання вимог підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено обчислення транспортного податку за 2016 рік та 07 червня 2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення на суму 25 000,00 грн.
Посилаючись на те, що протиправним формуванням ППР порушено його права та законні інтереси, оскільки середньоринкова вартість легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та вартість яких становить понад 70 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового, звітного періоду визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, то саме такою методикою повинен керуватися податковий орган. Натомість, підставою для прийняття оскаржуваного ППР стала отримана від Мінекономрозвитку, а не від позивача, інформація про автомобіль. При цьому до ППР не надано розрахунку, що свідчить про те, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень та сформував ППР без інформації від Мінекономрозвитку, на підставі даних підсистеми ІС Податковий блок.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати податкове повідомлення- рішення від 07 червня 2016 року №530-1305.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а викладені висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд не з'ясував підстави нарахування транспортного податку у 2016 році, обставини недотримання відповідачем положень Методики, не враховано, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердєення наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік, за відсутності інформації від Мінекономрозвитку щодо автомобілів, сереньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ», а також не враховано, що при прийнятті оскражуваного ППР, що використовувалися дані підсистеми ІС Податковий блок.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №640/16616/19, встановлено строк до 30 жовтня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 06 жовтня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 06 листопада 2020 року.
Від представника ГУ ДПС у м. Києві (правонаступник ГУ ДФС у м. Києві) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлена незгода з позицією позивача у справі, зазначено, що оскаржуване ППР прийнято на підстав чинного законодавства, вартість податку розрахована правильно, на підтвердження чого суду першої інстанції надано повний пакет підтверджуючих документів, які судом враховано та покладено в основу рішення. Нових обставин та доводів, які не досліджувалися судом першої інстанцї під час розгляду справи, апелянтом не надано.
Виходячи з такого, ГУ ДПС у м. Києві вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07 червня 2016 року № 530-1305, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
Фізичні та юридичні особи - власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у 2016 році - повинні сплатити транспортний податок з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.
Безпосереднє встановлення місцевих податків та, відповідно, транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Місцеві податки і збори у місті Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629.
Київською міською радою прийнято рішення від 11 лютого 2016 року №103/103 "Про несення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", яким затверджено Положення про транспортний податок в новій редакції.
Розділом 1 Положення про транспортний податок визначено наступне: платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
Як встановлено під час розгляду справи, позивачу на праві власності належить легковий автомобіль - типу легковий універсал-В марки LAND CRUISER 200, об'єм двигуна 4461 л, 2013 року випуску, дата реєстрації 4 грудня 2015 року.
Відповідачем під час розгляду справи надано лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03, додатком до якого є інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року. В інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел, наявні відомості про автомобіль Toyota Land Cruiser 200, об'єм циліндрів двигуна - 4,5, тип палива - дизель, тип коробки передач - АТ, строк експлуатації легкового автомобіля - до 1 року.
Таким чином, податковим органом донараховано позивачу транспортний податок на підставі отриманої інформації від Мінекономрозвитку.
Крім того, відповідачем надано лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.10.2019 № 3805-05/42587-06 від 16.10.2019, яким повідомлено, що згідно з наявною інформацією середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.
Одночасно в листі вказано, що Мінекономіки через відсутність в листі ГУ ДПС у м. Києві даних про фактичний пробіг автомобіля у 2016 році не має можливості надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості. Розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403) становила 1 035 000 грн.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що розмір середньоринкової вартості автомобіля позивача становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для донарахування позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000 грн.
Колегія суддів, виходячи з наявних у справі матеріалів та їхнього змісту, погоджується з висновками суду першої інстанції та додатково зазначає, що згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України встановлює, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Наведені правові норми вказують, що фізичні та юридичні особи - власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у 2016 році - повинні сплатити транспортний податок з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.
Відповідно до статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок належить до місцевих податків.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з положеннями пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, внесено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вказаного Закону в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Разом з цим пунктом 5 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Як вже зазначалося колегією суддів раніше, безпосереднє встановлення місцевих податків та, відповідно, транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Місцеві податки і збори у місті Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629.
Київською міською радою прийнято рішення від 11 лютого 2016 року №103/103 "Про несення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", яким затверджено Положення про транспортний податок в новій редакції.
Розділом 1 Положення про транспортний податок визначено наступне: платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про транспортний податок об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Транспортний податок запроваджено Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", норми якого набрали чинності 01 січня 2015 року, із викладенням статті 267 Податкового кодексу України у новій редакції. Зазначений податок установлено в місті Києві та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629".
У свою чергу Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII та рішення Київської міської ради від 11 лютого 2016 року №103/103 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" не встановлювали нового податку та не змінювали його ставку, а лише змінили вимоги до об'єкта оподаткування транспортним податком, що узгоджується із принципом стабільності відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Таким чином, контролюючий орган має право обчислювати суму транспортного податку за 2016 рік з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб, однак, за умови їх відповідності вимогам, встановленим підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а саме критеріям щодо терміну випуску та середньоринкової вартості легкового автомобіля, а саме:
- з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);
- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2017 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 гривень.
Таким чином, платниками транспортного податку за 2016 рік є власники легкових автомобілів, середньоринкова вартість автомобілю становить понад 1 033 500 грн.
При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:
С ср = Ц н х (Г / 100),
де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
Відповідно до пунктів 5, 6 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.
Згідно з пунктом 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).
Як встановлено під час розгляду справи, позивачу на праві власності належить легковий автомобіль - типу легковий універсал-В марки LAND CRUISER 200, об'єм двигуна 4461 л, 2013 року випуску, дата реєстрації 4 грудня 2015 року.
Відповідачем під час розгляду справи надано лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03, додатком до якого є інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року. В інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел, наявні відомості про автомобіль Toyota Land Cruiser 200, об'єм циліндрів двигуна - 4,5, тип палива - дизель, тип коробки передач - АТ, строк експлуатації легкового автомобіля - до 1 року.
Таким чином, податковим органом донараховано позивачу транспортний податок на підставі отриманої інформації від Мінекономрозвитку.
Стосовно доводів позивача та апелянта щодо відсутності розрахунку податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції вірно зазначено, що розмір транспортного податку визначений Податковим кодексом України, а тому відсутність розрахунку не може бути підставою для висновків щодо неправомірності визначення грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі №640/16616/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко