Справа № 640/18944/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Сорочка Є.О.,
секретаря Ткаченка В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Валенко А.С.,
від відповідача - Перепелюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року, -
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК» (далі - позивач, ТОВ «НІК») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказа про проведення перевірки, визнання противними дій по проведенню перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 квітня 2017 року №0001971402, №0001981402, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податків на прибуток та додану вартість.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 11 березня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії відповідача по проведенню перевірки та податкові повідомлення - рішення, скасувавши такі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року за результатом розгляду апеляційної скарги податкового органу в межах її доводів та вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд ухвалив постанову, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень скасував, провадження у справі в цій частині закрив. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року залишив без змін.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 20 листопада 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишив без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.
11 лютого 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд, за наслідком апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року в частині вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС в місті Києві по проведенню перевірки Товариства, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року в цій частині залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2020 року за касаційною скаргою податкового органа рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для такого рішення стали висновки суду касаційної інстанції про ненадання місцевим судом обґрунтованих мотивів щодо відхилення заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про визнання протиправним наказа від 13 лютого 2017 року та дій по проведенню перевірки.
За результатами розгляду справи у зазначеній частині, 10 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою задовольнив клопотання ТОВ «НІК» та поновив строк звернення до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, а рішенням позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить його скасувати, а позов залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що із вимогою про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки ТОВ «НІК» звернулось до суду більш як через півтора року з моменту проведення перевірки. Оскільки Податковий кодекс України не передбачає спеціальних строків для оскарження таких дій, застосуванню підлягає строк, закріплений у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який становить шість місяців. До того ж, позивач раніше вже звертався із позовами про скасування наказа про проведення перевірки та про визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень - рішень, які були залишені судом без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що строк звернення до суду пропущений ним із поважних причин, а тому обґрунтовано поновлений місцевим судом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправними наказа та дій по проведенню перевірки, на обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цими вимогами ТОВ «НІК» посилається на те, що спочатку, у встановлений законом строк, ним було подано позов про визнання протиправним та скасування лише наказа про проведення перевірки.
Проте, з огляду на недостатність цього способу захисту, позивач відкликав первинний позов та заявив новий, у якому оскаржив наказ податкового органа разом з діями по проведенню перевірки та рішеннями, прийнятими за її наслідками.
Здійснюючи аналіз доводів ТОВ «НІК» щодо поважності причин пропуску строку звернення за судовим захистом, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його поновлення, з огляду на таке.
Як закріплено у частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, дії щодо оскарження наказа про проведення перевірки від 13 лютого 2017 року позивач вчинив у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк, уважаючи такий спосіб судового захисту достатнім. Саме такий спосіб судового захисту у подібних правовідносинах підтримувався і практикою Верховного Суду.
Разом з тим, зміна судової практики в частині правової перспективи оскарження наказа про перевірку у разі допущення до такої працівників податкового органа, а також позиція Верховного Суду, відповідно до якої порушення процедури призначення перевірки нівелює її наслідки, обумовили необхідність оскарження позивачем рішень і дій відповідача, прийнятих (здійснених) у межах спірної перевірки, в єдиному позові.
Тобто, звернення з даним позовом з пропуском процесуального строку обумовлено зміною судової практики, а також обмеженнями, встановленими процесуальним законом щодо зміни підстав та предмета позову, а також правил об'єднання справ в одному провадженні.
Проте, на переконання колегії суддів, зазначені обставини не можуть бути підставою для обмеження доступу до суду, тим більше, що первинний позов ТОВ «НІК» подало вчасно та відкликало його з метою упорядкування позовних вимог відповідно до практики Верховного Суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).
Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункта 75.1.2 пункта 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В силу пункта 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
У свою чергу пункт 42.2 статті 42 ПК України визначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Отже, проведення документальної позапланової перевірки передбачає дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки надіслано належним чином копію наказу про її проведення та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року №805/3203/17-а.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства убачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факта вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №826/12651/14, від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14 та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року у справі №1570/7146/12.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем заперечується факт вручення наказа про призначення перевірки та направлень на проведення перевірки.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б підтверджували вручення ТОВ «НІК» до початку проведення документальної виїзної перевірки наказа від 13 лютого 2017 року №1008 «Про проведення документально позапланової перевірки ТОВ «НІК» та наказа від 16 лютого 2017 року №1162 «Про внесення змін до наказа ГУ ДФС у м. Києві від 13 лютого 2017 року №1008», а саме доказів надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) позивача означених рішень рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доказів особистого вручення уповноваженому представнику позивача.
Посилання відповідача на те, що в акті перевірки зафіксовано вручення копії наказа про проведення перевірки від 13 лютого 2017 року №1008 представнику за довіреністю Духницькому А.М. та про проведення перевірки з відома директора ОСОБА_1 і в присутності головного бухгалтера Тимофєєвої Л.Ф., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки акт перевірки є службовим документом, в якому викладено позицію працівників контролюючого органа. До того ж, акт перевірки не є належним доказом підтвердження вручення наказів, так само як і проведення перевірки у присутності директора та головного бухгалтера.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не надав пояснень з приводу обставин вручення належним чином наказа ГУ ДФС у м. Києві від 16 лютого 2017 року №1162 «Про внесення змін до наказа ГУ ДФС у м. Києві від 13 лютого 2017 року №1008».
За вказаних обставин колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду про те, що контролюючим органом не дотримано вимоги пункта 79.2 статті 79 ПК України як в частині оформлення наказа, так і в частині вручення позивачу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, його копії та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Є.О. Сорочко
(Повний текст постанови складений 17 грудня 2020 року.)