Справа № 580/1038/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
15 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: Я.Б.Глущенко
О.Є. Пилипенко
за участю секретаря: Зуєнка Д.П.
за участю:
представника скаржника Чумаченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Великохутірської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Черкаський» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття до комунальної власності територіальної громади с. Рецюківщина Драбівського району Черкаської області з державної власності об'єкту нерухомості, який перебуває на балансі ПРАТ Черкаський, а саме: 8-ми кв. житлового будинку 1974 року, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 18, с. Рецюківщина, Драбівський район, Черкаська область;
- зобов'язати відповідача забезпечити прийняття з державної власності до комунальної територіальної громади с. Рецюківщина Драбівського району Черкаської області з державної власності об'єкту нерухомості, який перебуває на балансі ПРАТ Черкаський, а саме: 8-ми кв. житлового будинку 1974 року, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 18, с. Рецюківщина, Драбівський район, Черкаська область.
У обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач допускає бездіяльність щодо прийняття у комунальну власність вищевказаного нерухомого майна, що суперечить інтересам держави та загрожує його руйнуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року провадження у даній справі закрито. Роз'яснено позивачу, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлені позовні вимоги стосуються бездіяльності відповідача та безпосередньо направлені на набуття ним права комунальної власності, спірні обставини не стосуються порушення відповідачем прав позивача у публічно-правовій сфері. Натомість, направлені на виникнення у відповідача цивільних прав (права власності). Також вирішення спору стосується права власників квартир відповідного будинку. Тому, заявлений спір не підвідомчий адміністративному суду. Крім того, суд вказав, що оскільки учасники спору в межах заявлених спірних правовідносин відповідають ознакам господарюючих суб'єктів, то враховуючи вимоги п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України вказаний спір підвідомчий господарському суду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокуратура Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не встановив, що позивачем у даній справі є суб'єкт владних повноважень, який не має власного майнового інтересу щодо об'єкту державного майна, а лише здійснює управлінські функції щодо нього. Відповідач - Великохутірська сільська рада, хоча і набуває в кінцевому результаті майнове право на об'єкт, однак здійснює це в силу закону, а не волевиявлення сторін під час господарської діяльності або реалізації цивільного права. Отже, у даних правовідносинах оскарження бездіяльності відповідача щодо неприйняття до комунальної власності територіальної громади об'єкту нерухомості має ознаки публічно-правового спору та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Також вказав, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №914/582/17, обставини якої є іншими, ніж у даній справі.
Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21.08.2017 №05-01-4160 при створенні у процесі приватизації ВАТ Черкаський до статутного капіталу товариства залишилось на його балансі і відноситься до державної власності майно, у т.ч. 8-ми квартирний житловий будинок 1974 року за адресою: Черкаська обл., Драбівський р-н, с.Рецюківщина, вул.Центральна, буд.19. Висловлено прохання Рецюківщинській сільській раді прийняти таке майно у комунальну власність.
Крім того, Регіональним відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 16.02.2018 №05-01-1009 направлено лист про вжиття вказаних заходів.
Листом від 28.02.2020 №32/1-167вих-20 Драбівський відділ Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до відповідача із вимогою повідомити про вирішення питання щодо прийняття вищевказаного будинку у комунальну власність.
На вказаний лист відповідач повідомив, що питання прийняття у комунальну власність Великохутірської сільської ради вказаного будинку не приймалось. До об'єднання у Великохутірську ОТГ Рецюківщинська сільська рада прийняла рішення від 10.09.2018 №30-2/VII Про надання згоди на прийняття в комунальну власність 8-ми квартирних житлових будинків.
Відповідно до листа позивача від 03.03.2020 №10-12/02-1118 вищевказаний будинок не передано до комунальної власності Великохутірської ОТГ. Водночас по окремих квартирах наявні правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності), видані громадянам, які в них проживають.
З огляду на викладене, прокурор звернувся в суд з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
З матеріалів справи вбачається, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу передачі/прийняття майна з державної у комунальну власність.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п.30); надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п.51).
Колегія суддів зазначає, що Регіональне відділення ФДМУ уповноважене управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, а рада - погоджувати передачу майна у комунальну власність. При цьому, рада не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
Отже, у разі, коли Регіональне відділення ФДМУ звертається до уповноваженого органу за наданням згоди (сільської ради) щодо передачі об'єктів права державного житлового фонду у комунальну власність, а зазначений орган відмовляє в цьому, то така відмова не спричиняє виникнення публічно-правового спору, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Оскільки в основі спору, що розглядається, лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб'єктами управління щодо певного об'єкта права власності, то спір і в цій справі не є публічно-правовим, а отже, й не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року (справа №925/378/17) щодо підвідомчості справ у спорах про управління майном (передачу з комунальної до державної власності) судам господарської юрисдикції.
Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції помилково послався на практику Великої Палати Верховного Суду у справі №914/582/17, так як обставини справи є іншими, ніж у даній справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки передача майна у комунальну власність та підписання акта приймання-передачі є процедурою передачі майна у власність, що за відповідності складу сторін підвідомчі господарським судам.
Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 824/15/17-а.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі та підсудністю даної справи господарському суду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2020 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: Я.Б.Глущенко
О.Є. Пилипенко