Справа № 640/17970/20 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 239 від29.11.2016, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.11.2016 № 239 Управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження. Також, у вказаній ухвалі судом зазначено про те, що питання щодо строків звернення до суду із відповідним позовом, буде вирішено після надання письмових пояснень та доказів відповідачем стосовно спірних правовідносин.
Представником відповідача 25.09.2020 подано відзив на позовну заяву. Разом з відзивом, відповідачем надано копію матеріалів особової справи № 53213 ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 р. у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.12.2020.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив наступне:
- предметом оскарження є рішення від 29.11.2016 № 239 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну;
- позивач звернувся з позовною заявою до суду 31.07.2020, тобто, з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду, однак, в позовній заяві позивач просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, зазначивши, що він не отримував оскаржуване рішення;
- з матеріалів особової справи № 53213 ОСОБА_1 вбачається, що оскаржуване рішення від 29.11.2016 направлено позивачу листом від 06.12.2016 № 4/1-3555 на адресу: АДРЕСА_1 , а представником позивача не надано суду належних обгрунтувань та доказів на спростування того, що оскаржуване рішення ним не було отримано, в той час, як матеріалами справи підтверджується направлення такого належним чином;
- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт наголошує, що копію оскаржуваного рішення від 29.11.2016 він не отримував, а матеріали особової справи доказів належного направлення такого рішення позивачу не містять;
- апелянт вважає, що строк на звернення до суду було пропущено з незалежних від нього причин, тобто, він має бути поновлений за для можливості під час розгляду спору по суті захистити свої права.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У свою чергу, положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд першої інстанції, дослідивши надані стороною відповідача матеріали особової справи позивача, констатував, що рішення від 29.11.2016 № 239 Управління державної міграційної служби України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , направлено позивачу листом від 06.12.2016 № 4/1-3555 на адресу: АДРЕСА_1 , однак, на переконання суду першої інстанції, представником позивача так і не було надано суду належних обгрунтувань та доказів на спростування того, що оскаржуване рішення ним не було отримано, в той час, як матеріалами справи підтверджується направлення такого належним чином.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, адже, в матеріалах особової справи позивача, дійсно, наявний супровідний лист УДМС України в Київській області від 06.12.2016 № 4/1-3555, яким повідомлено про скасування дозволу на імміграцію (додаток на 1 арк.), однак, вказаний супровідний лист не підписаний, та не можу слугувати доказом направлення позивачу копії оскаржуваного рішення, адже до нього не прикріплено ані фіскального чеку поштового органу про поштове відправлення, ані реєстру згрупованих відправлень чи зворотного повідомлення про отримання поштової кореспонденції. Крім того, зазначення додатку на 1 арк. не розкриває змісту додатку до вказаного супровідного листа.
Інших доказів отримання копії оскарженого рішення позивачем починаючи з 2016 року матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на адвокатський запит, копію рішення було направлено у липні 2020 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем було пропущено встановлений приписами ст. 122 КАС України строк на звернення до суду з даним позовом, проте, з матеріалів, що наразі є у справі, вбачаються підстави для його поновлення.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду задля все ж тики вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що строк на звернення до суду з вимогами про скасування рішення від 2016 року було пропущено, проте, у даному випадку, слід констатувати поважність причин пропуску такого строку та про наявність підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду, згідно приписів ст. 121 КАС України.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 243, 250, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 р. - скасувати.
Справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 16.12.2020.