Справа № 620/1216/20
16 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді- доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Бужак Н.П., Парінова А.Б., перевіривши апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України збезпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295, 296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не надано документ про сплату судового збору та не подано заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою разом з докази, що їх підтверджують та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 28 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали суду від 20 жовтня 2020 року відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого зазначає, що копію рішення суду першої інстанції ним отримано 25 серпня 2020 року.
Із апеляційною скаргою, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв'язку 25 вересня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім цього, на виконання вимог ухвали суду від 20 жовтня 2020 року, Державною службою України з безпеки на транспорті подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю можливості її сплати.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.
Отже, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги, тобто суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості продовжити строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Крім того, тимчасове зупинення на рахунку державного органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
В силу положень ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Також, відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Однак, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено виключний перелік умов, за яких суд може звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору фізичній особі, а апеляційна скарга відповідача під зазначені умови не підпадає.
Також, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" передбачено, обов'язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору покладено на Кабінет Міністрів України.
При цьому, державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.
Колегія суддів, також, враховує висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 23 січня 2020 року по справі №813/4464/17 та постанові від 03 листопада 2018 року по справі №804/958/17, в яких, зокрема, зазначено : "…обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії".
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в ухвалі від 04 жовтня 2019 року по справі №807/1420/17, зазначено, зокрема, що : "…сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".
Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для продовження апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки, апелянтом не вказано орієнтовний термін сплати ним судового збору.
Отже, станом на 16 грудня 2020 року, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити Державній службі України з безпеки на транспорті пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою.
У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України збезпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Бужак Н.П.
Парінов А.Б