Справа № 640/10941/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
15 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала наслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України у частині невіднесення ОСОБА_1 військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 23 січня 1987 року по 04 квітня 1986 року до військової служби за призовом під час мобілізації;
- визнати загальновідомою обставину, що ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році мала на меті саме ліквідацію наслідків техногенної катастрофи та відбувалася шляхом мобілізації усіх ресурсів колишнього СРСР, у тому числі формі проведення мобілізації осіб, які проходили військову службу за призивом під час мобілізації (примусової мобілізації);
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 01 квітня 2019 року у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду;
- зобов'язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що громадяни з числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
На думку апелянта, суд першої інстанції помилково не застосував норми пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки він проходив військову службу у військовій частині №53893, що безпосередньо приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 02 травня 1986 року по 10 червня 1987 року. визначення виду військової служби до виду «військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період» не може бути віднесена до виду «строкова військова служба» та «військова служба військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що позивач був звільнений у запас, та був військовозобов'язаним, який призваний на спеціальні (військові) збори для ліквідації наслідків ЧАЕС.
Враховуючи, що позивачу було встановлено інвалідність після спливу трьої місяців з дня звільнення зі служби, відтак останній не має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 16.11.1979 по 30.10.1981 проходив строкову військову службу та 30.10.1981 був звільнений в запас зі строкової військової служби.
У подальшому, ОСОБА_1 був направлений Монастирищенським районним військовим комісаріатом Черкаської області на спеціальні збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23.01.1987 по 04.04.1987, що підтверджується довідкою, виданою 11.01.2000 №51/1/239 Галузевим державним архівом Міністерства оборони України та довідкою №269 від 04.09.2018 Монастирищенським районним військовим комісаріатом та військовим квитком.
Згідно довідки Монастирищенського районного військового комісаріату від 04.09.2018 №269 позивач дійсно проходив спецільні збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23 січня 1987 року по 04 квітня 1987 року у в/ч НОМЕР_1 і отримав дозу опромінення 21 (двадцять один), 30 бер.
У відповідності до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06 серпня 2018 року №2461 захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.09.2018 серія 12 ААБ №303449 за результатами огляду позивача останньому встановлена ІІ група інвалідності з 06.09.2018, причина інвалідності захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до відповідача для розгляду питання виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
За результатами розгляду поданих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову в призначені позивачу одноразової грошової допомоги, у формі протоколу Комісії від 29 березня 2019 року №40, затвердженого 01 квітня 2019 року Міністром оборони України.
Відповідно до вказаного рішення позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається військовозобов'язаним, призваним на збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному при виконанні обов'язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів.
Враховуючи, що заявник брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, тобто після звільнення його з військової служби як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець, та заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін, останній не має права на отримання такої допомоги.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач звільнений у запас, тому останній він відноситься до категорії військовозобов'язаних або резервістів, якого призвано на спеціальні збори, відтак право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавством обмежено встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборі.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Нормою частини другої зазначеної статті Закону №2011-XIІ визначено порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги та передбачено критерії для встановлення умов її виплати, зокрема, за суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги.
Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ (в редакції чинній до 01.01.2017) передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Тобто, до 01.01.2017 право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Водночас, 01.01.2017 набрали чинності положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі - Закон №1774-VIII), якими норми пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ викладено в новій редакції, відповідно до якої, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Також, згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ (в редакції Закону №1774-VIII та на момент встановлення позивачу II групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:
1) особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
2) визначений час настання інвалідності - при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
3) відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.
Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
25 грудня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві",
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме станом на 03 вересня 2018 року.
Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі № 806/1989/18 та від 15.03.2019 у справі №823/2144/17 висловив правовий висновок щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, згідно якого, для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 1981 року позивача звільнено зі строкової військової служби в запас.
Перебуваючи в статусі військовозобов'язаного позивач був направлений на військові збори та в період з 23 січня 1987 року по 04 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.09.2018 серія 12 ААБ №303449 позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 03.09.2018, причина інвалідності захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена лише у 2018 році, тобто після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, а тому позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону №2011-XII та Порядку №975.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2929 року у справі № 823/207/18.
Щодо доводів апелянта, що вид військової служби під час його призову на спеціальні збори, з урахування застосування аналогії права до спірних правовідносин, відповідає визначення «військова служба за призовом під час мобілізації», колегія суддів зазначає наступне.
Примітка до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносить до військовослужбовців різного роду осіб, причетних до військової служби, в тому числі і військовозобов'язаних лише для цілей цього Закону, зокрема, з метою визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Між тим, стаття 40 вказаного Закону не ототожнює поняття військовозобов'язані та військовослужбовці.
Визначення вжитих у Законі України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» понять військовозобов'язаний, резервіст, військовослужбовець, розкрито у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також їх не ототожнює.
Так, відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.
Згідно частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Таким чином, оскільки позивач звільнений з військової служби в запас, він є військовозобов'язаним та був призваним на спеціальні збори, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавцем обмежено встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.
Доводи позивача про те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними з огляду на те, що комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, розглядала спірне питання в контексті саме п. 6 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що і стало предметом даного спору.
Що ж до права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то відповідачем з цього приводу жодних рішень не приймалось, що виключає спір із зазначеного питання.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 (справа № 806/4527/19).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки з моменту закінчення спеціальних зборів до моменту встановлення позивачу інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, минуло більше, ніж три місяці, то підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
О.І. Шурко