Справа № 640/928/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
15 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови провести нарахування доплати за понаднормативний стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виключити з розрахунку його пенсії заробітки за період з 01.01.2004 по 30.06.2010;
- зобов'язати відповідача провести нарахування доплати за понаднормативний стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виключити з розрахунку його пенсії заробітки за період з 01.01.2004 по 30.06.2010 та провести у зв'язку з чим перерахунок пенсії й відповідні виплати з 29.08.2018.
Позов обґрунтовано тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом І групи і має понаднормативний стаж 29 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому надбавка за понаднормативний стаж підлягала виплаті у розмірі 29%.
Натомість відповідач виплачує доплату за понаднормативний стаж 27 років відповідно до абзацу 2 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого розмір пенсії позивача зменшився.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні ОСОБА_1 нарахування доплати за понаднормативний стаж відповідно до частини другої ст. 56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням доплати за понаднормативний стаж відповідно до п. 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.08.2018.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що розрахунок пенсії і її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, період з 01.07.2000 по 23.12.2004 є періодом з найменшим коефіцієнтом, тому заробітну плату за цей період було виключено для обчислення пенсії за цей період.
Як зазначає апелянт, страховий стаж позивача становить 49 років 05 місяців 12 днів, відтак виключення будь-якого іншого періоду, окрім періоду з 01.07.2000 по 23.12.2004 призведе до зменшення розміру пенсії.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29 серпня 2018 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплачувати йому надбавку за понаднормативний стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також виключити з розрахунку пенсії заробітки за період з 01.01.2004 по 30.06.2010, у зв'язку з чим провести перерахунок пенсії.
Листом від 12.09.2018 №76889/92/Д-6542 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для застосування до нього частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 49 років 05 місяців 12 днів по 31.10.2011. Доплата за понаднормативний стаж 27 років становить 392,04 грн. Також зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії було враховано період роботи позивача з 01.02.1989 по 31.01.1994, з 01.07.2000 по 30.06.2010, при цьому, період роботи з 01.07.2000 по 23.12.2004 виключено, а внаслідок виключення будь-якого іншого періоду розмір пенсії може зменшитись.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності оспорюваної відмови відповідача у проведенні нарахування доплати за понаднормативний стаж відповідно до частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як наслідок прийшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням доплати за понаднормативний стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.08.2018.
Окрім того, з метою належного і ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви представника позивача від 29.08.2018 року в частині виключення з заробітку при розрахунку пенсії періоду його роботи з 01.01.2004 по 30.06.2010 та шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача в цій частині.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно частини першої статті 56 Закону № 796-XII час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції до 03.10.2017 було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII було внесено зміни до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ та викладено у наступній редакції:
«Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, з 01 січня 2004 року врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до п.16 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
У відповідності до абзацу другого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначена розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Отже, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 14.03.2018 у справі № 316/1863/16-а та Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №1601/12900/12.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №135230 та посвідченням серії НОМЕР_1 .
При цьому, відповідно до документів пенсійної справи позивача, загальний страж останнього становить 49 років 05 місяців 12 днів (з урахуванням потрійного розміру з 05.05.1986 по 16.05.1986 та полуторного розміру з 16.03.1988 по 15.05.1988, 16.05.1988 по 01.08.1988, з 16.08.1988 по 01.02.1991, 02.02.1991 по 31.01.1992), про що не заперечує відповідач. Без врахування потрійного і полуторного розмірів стаж позивача становить 47 років 5 місяців 17 днів.
Таким чином, зважаючи на зміст пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII понаднормативний стаж позивача становить 29 років (різниця між загальним стажем та мінімальним трудовим стажем для відповідної категорії осіб).
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною відмову відповідача здійснити нарахування доплати позивачу за понаднормативний стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, та як наслідок слід зобов'язати відповідача здійснити такі нарахування з 29.08.2018 (з дати звернення позивача з відповідною заявою).
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо виключення з розрахунку його пенсії заробітки за період з 01.01.2004 по 30.06.2010, та провести відповідні нарахування, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Разом з тим, відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 вказаного Закону За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Виходячи зі змісту вказаної норми, колегія суддів дійшла висновку, що пенсіонерам надано можливість під час визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії виключати періоди, які є невигідними (до 60-ти календарних місяців страхового стажу незалежно від перерв, але не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу). Виключення тих чи інших періодів страхового стажу проводиться за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що положення ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються тільки при призначенні пенсії і не може бути застосовані при перерахунку вже призначеної пенсії.
Таким чином, закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком при неповному пільговому стажі за Списком №1, зі зниженням пенсійного віку, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вказане, позивач 29.08.2018 звернувся до відповідача не за призначенням пенсії, а за її перерахунком, відтак не відноситься до виключення, яке передбачено абзацом третім частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, приймаючи до уваги наведені норми законодавства та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії з виключенням періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2010, а отже діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010, та зобов'язання відповідача повторно розглянути таку заяву, не підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010 та зобов'язання відповідача повторно розглянути таку заяву представника ОСОБА_1 від 29.08.2018, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 29.08.2018 у частині виключення з розрахунку з розрахунку пенсії періоду роботи 01.01.2004 по 30.06.2010.
У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виключення з розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітку за період з 01.01.2004 по 30.06.2010 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виключити з розрахунку його пенсії заробітки за період з 01.01.2004 по 30.06.2010 - відмовити.
В іншій частині - Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
О.І. Шурко