П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6644/20
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 06.10.2020р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 30 років;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає 30 повних років, та включенням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позов обґрунтовував тим, що при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) протиправно не врахував до складових місячного грошового забезпечення отриманих позивачем сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а також відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування пільгової вислуги років, що призвело до отримання грошової допомоги у значно меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за всі 27 календарних років.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління ДПС України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 06.10.2020р. у відповідній частині з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що нарахувавши у повному розмірі суми індексації за відсутності бюджетних асигнувань, військова частина НОМЕР_2 порушить бюджетне законодавство, зокрема, частину першу статті 51 Бюджетного кодексу України. Військова частина НОМЕР_2 не має можливості зареєструвати заборгованість з нарахування заробітної плати поза межами бюджетних асигнувань. При цьому, проводити виплати за минулі бюджетні періоди можна лише за наявності заборгованості, зареєстрованої за такими виплатами в органах Державної казначейської служби України та відображеної у формі №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами». Якщо ж командир військової частини прийме рішення виплатити у поточному році нараховану за минулий бюджетний період суму індексації без зареєстрованої заборгованості, то фінінспектори в актах ревізії виплачену суму визнають як незаконно виплачену.
Також, апелянт посилається на те, що згідно розподілів асигнувань, виділених Адміністрацією Державної прикордонної служби України, в 2015-2018 роки кошти на виплату індексації виділялися за період по червень 2015 року включно, якими позивач був забезпечений. Інших рішень щодо виплати індексації грошового забезпечення за період липень2015 року - жовтень 2018 року не приймалося та відповідні асигнування на вказані цілі не надходили. Індексація грошового забезпечення була виплачена ОСОБА_1 після звільнення, проте до місячного грошового забезпечення, яке враховувалося при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, з наведених причин не включалася.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.06.2019р. №233-ос підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу, звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом начальника 25 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.08.2019р. №347-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Прикордонного загону та знято з усіх видів забезпечення. Згідно вказаного наказу вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить 30 років 04 місяців 20 днів, з них: календарна - 27 років 00 місяців 05 днів, пільгова - 03 роки 04 місяців 15 днів.
На підставі наказу МВС України від 25.06.2018р. №558 та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.01.2019р. №1 позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу за 27 років служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 229 284,00 грн.
При розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем враховано такі складові місячного грошового забезпечення позивача як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах особливих обмежень, надбавка за кваліфікацію, премія.
03.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України із заявою, у якій просив виплатити різницю недоплачених коштів одноразової грошової винагороди при звільненні з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога при звільненні, раніше виплачених йому сум індексації та 30 років вислуги (з урахуванням пільгової вислуги років).
Листом від 16.06.2020р. відповідач повідомив позивача, що на дату звільнення (06.08.2019р.) індексація грошового забезпечення не включалась до розрахунку виплати грошової допомоги при звільненні, оскільки не є складовою місячного грошового забезпечення.
Не погоджуючись з бездіяльністю Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України щодо здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення отриманих сум індексації грошового забезпечення, а також щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 30 років, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача, що сума одноразової грошової допомоги при його звільненні повинна бути розрахована з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Поряд з цим, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення вимог позову щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає 30 повних років, зазначивши, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, вислуга років (календарна та пільгова) враховується для визначення наявності права на виплату одноразової грошової допомоги та повинна складати у сукупності більш 10 років. Саме для позивача ОСОБА_1 вказана позиція не має значення так як він має вислугу років загальну більш 30 років, а також календарну більш 27 років, та відповідно він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України, тобто в частині вимог позову ОСОБА_1 , які задоволено оскаржуваним судовим рішенням.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про задоволення позову колегія суддів виходить з наступного.
Учасниками справи не заперечується, що право на одноразову грошову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовця, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, за приписами наведених положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога розраховується з місячного грошового забезпечення.
Згідно ч.ч. 1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019р. у вказаній справі Велика Палата дійшла висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078.
Так, колегія суддів враховує правовий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, згідно якого субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для включення отриманих ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення до складових місячного грошового забезпечення позивача, з яких розраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі №820/3211/17, від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 06.10.2020р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2020 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук