П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3238/20
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької НВ.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року (вх. №31-Ко-848) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): АДРЕСА_1 , орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу;
- зобов'язати Одеську міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному сесійному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка) та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.02.2020 року позивач звернувся з клопотанням до Одеської міської ради про прийняття на сесії Одеської міської ради рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки); м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка). Листом від 19.03.2020 року Одеська міська рада повідомила, що проект рішення щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою; АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , був внесений на розгляд сесії Одеської міської ради 18.03.2020 року, але не набрав достатньої кількості голосів, а тому рішення не прийнято. Позивач зважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки ч.7 ст.118 ЗК України передбачає обов'язок ради за результатами-розгляду клопотання прийняти одне з рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у наданні такого дозволу, що зумовило його звернутися за судовим захистом із цим позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17877/20 від 07.05.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що неприйняття Одеською міською радою на пленарному засіданні ради рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 06.02.2020 року № 37-Ко-848 у зв'язку з ненабранням проектом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки достатньої кількості голосів не може розглядатися як неправомірна бездіяльність органу місцевого самоврядування, оскільки це є вираженням депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах дискреційних повноважень. При цьому відповідачем зазначено, що з 2016 р. позивач не звертався до відповідного суб'єкта господарювання з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду у постановах від 24.04.2018р. у справі №167/592/17, від 23.10.2018р. у справі №686/2818/15-а, від 19.06.2018р. у справі №805/2979/17-а, від 03.04.2018р. у справі №592/11328/17, відповідач зазначив про відсутність дійсного порушення законних прав та інтересів позивача та невизначеність самим позивачем належного способу захисту його прав.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року (вх. №31-Ко-848) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу.
Зобов'язано Одеську міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному сесійному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка) та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу з підстав передбачених ч.7 ст.118 ЗК України та з урахуванням висновків суду.
Стягнуто з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
На вказане рішення суду Одеська міська рада подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції закінчив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.02.2020 року (вх. № 37-Ко-848) ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (а.с. 15).
На засіданні постійної комісії з питання землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, яке відбулось 16.03.2020 року, розглянуто лист департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 10.03.2020 року №01-13/872 про підготовлений проект рішення "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Одесі", в тому числі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та 32.
На засіданні постійної комісії з питання землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради 16.03.2020 року зазначений проект рекомендовано до внесення на пленарне засідання сесії Одеської міської ради.
19.03.2020 року (вих. №Ко-25/3-мр) Одеська міська рада повідомила позивача про те, що проект рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами голосування не набрав необхідної кількості голосів та рішення з цього питання не прийнято (а.с. 19).
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - ЗК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
За приписами ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно до вимог п."г" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
За приписами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Положеннями ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому, ч.ч.1, 2 ст.124 ЗК України в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
У свою чергу, ч.2 ст.134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Статтею 25 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, ЗК України та Законом №280/97-ВР визначено обов'язок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у користування земельних ділянок.
Відповідно до вимог ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР).
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на засіданні Одеської міської ради клопотання позивача було розглянуто, проте рішення по її заяві щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято не було, оскільки за прийняття такого рішення не проголосувало більшість присутніх депутатів.
Зокрема, згідно відомостей поіменного голосування на пленарному засіданні Одеської міської ради 18.03.2020 року, за проект № 6.31 "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проголосували "ЗА" - 18; "ПРОТИ" - 1; "УТРИМАЛОСЬ" - 3; "НЕ ГОЛОСУВАЛО" - 31, у зв'язку із чим рішення не прийнято (а.с. 23).
В той же час, як зазначає суд першої інстанції, у ч.7 ст.118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Крім того, на думку суду першої інстанції, положення Регламенту Одеської міської ради визначають саме процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів рішень, але його приписи не звільняють орган місцевого самоврядування як суб'єкта розпорядження землями від обов'язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року (вх. №31-Ко-848) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_2 та 32 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу, із наведенням усіх підстав такої відмови, так як відповідне рішення Одеською міською радою не прийнято у встановлений законом строк та у встановленому порядку.
Також, оскільки за клопотанням позивача Одеська міська рада не прийняла рішення, передбаченого нормами ЗК України, чим допустила протиправну бездіяльність, вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно з прийняттям рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про надання такого дозволу або відмову в його наданні - на думку суду першої інстанції, ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає задоволенню.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №-01-17/170-ЗПІ від 27.03.2020 року вбачається, що Департаментом підготовлено проект рішення Одеської міської ради "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та включено ОСОБА_1 до переліку громадян, яким надається дозвіл не розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та 32 (а.с. 24).
Відповідно до регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради № І-VII від 11.11.2015 року, проекти рішень вносяться на розгляд сесії постійними комісіями Одеської міської ради.
Проект рішення був винесений постійною комісією Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин на розгляд сесії Одеської міської ради 18.03.2020 року, але не набрав достатньої кількості голосів, тому рішення прийнято не було.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.26, ч.13 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням Одеської міської ради № І-VII від 11.11.2015 року затверджено Регламент Одеської міської ради VII скликання.
Згідно до вимог ст.26 Регламенту рішення ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування картками за допомогою електронної системи підрахунку голосів. Відкрите поіменне голосування за допомогою електронної системи підрахунку голосів дозволяє здійснювати фіксацію (в тому числі друкування) персональних результатів голосування кожного депутата.
При використанні електронної системи підрахунку голосів роботу цієї системи забезпечує адміністративно-господарський департамент Одеської міської ради.
Результати поіменного голосування оприлюднюються на офіційному сайті міської ради www.omr.gov.ua не пізніше 10-ти денного строку.
При голосуванні кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї або утримується при голосуванні. Депутат особисто здійснює своє право на голосування. Депутат, відсутній під час голосування, не має права подати свій голос пізніше.
У разі, якщо зареєстрований на пленарному засіданні депутат покидає засідання, він не має права брати участь в голосуванні, передавати свій голос.
Відкрите поіменне голосування проводиться за допомогою електронної системи голосування або у разі відсутності такої технічної можливості - підняттям картки для голосування, що видається при реєстрації депутата.
Відкрите поіменне голосування проводиться за списком депутатів, що зареєструвалися.
Відкрите голосування з процедурного питання може бути проведено без підрахунку голосів "проти" і "утримався", за явною більшістю від присутніх депутатів, якщо від депутатів не надійшло заперечень.
Рішення по порядку розгляду питань і по інших процедурних питаннях приймаються більшістю голосів від кількості присутніх депутатів.
Результати відкритого поіменного голосування, проведеного за допомогою електронної системи голосування, відображаються на інформаційному табло електронної системи у залі засідань в загальному вигляді із зазначенням загальної кількості депутатів, присутніх в залі, числа депутатів, які взяли участь у голосуванні, числа депутатів, які подали свій голос за прийняття рішення, проти прийняття рішення і тих, хто утримався.
Як углядається з матеріалів справи, підставою звернення до суду із позовом у зазначеній справі є неприйняття Одеською міською радою рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із ненабранням необхідної кількості голосів відповідним проектом рішення.
При цьому, апелянт зазначає, що рішення міської ради є результатом вирішення питань місцевого значення обраним територіальною громадою м. Одеси депутатським корпусом шляхом вільного та незалежного голосування кожного з депутатів. Будь-який обраний депутатом варіант поведінки (голосування "за", "проти", "утримався") не може вважатися неправомірним, тоді як вплив на прийняття депутатом того чи іншого рішення є неприпустимим.
Фактично йдеться про протиставлення передбаченого земельним законодавством обов'язку прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні регламентованому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" праву вільного волевиявлення депутата ради при вирішенні того чи іншого питання місцевого значення.
Суд першої інстанції, в обґрунтування свого рішення, послався на положення Земельного кодексу України, які регламентують саме підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тоді як в рамках даної справи досліджується питання правомірності неприйняття міською радою рішення у зв'язку з ненабранням проектом рішення достатньої кількості депутатських голосів.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є дотримання суб'єктом владних повноважень установленої законодавством процедури розгляду питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як висновок суду першої інстанції безпосередньо впливає на правозастосовну практику Одеської міської ради при вирішенні спірних питань.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно до вимог ст.18 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради зобов'язаний:
додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів;
брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;
виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.
Відповідно до вимог п.4 ст.5 Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015 року № І-VІІ (далі - Регламент) депутат зобов'язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради. засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить, виконувати рішення і доручення ради та її органів.
Згідно до вимог ч.3 ст.26 Регламенту при голосуванні кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї, або утримується при голосуванні. Депутат особисто здійснює своє право на голосування. Депутат, відсутній під час голосування, не має права подати свій голос пізніше.
Отже, у чинному законодавстві міститься зобов'язання депутата бути присутнім під час пленарних засідань, проте зобов'язання голосувати - відсутнє. Позиція під час голосування - це своєрідний маркер, що позначає ставлення до розглядуваного питання депутата як офіційного представника інтересів громади. Участь у голосуванні є правом, а не обов'язком депутата.
Більш того, жодного механізму впливу на прийняття рішення депутатом щодо голосування з того чи іншого питання законодавством не передбачено.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересована осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року № 342/158/17.
Таким чином, колегія суддів вважає, що неприйняття Одеською міською радою на пленарному засіданні ради рішення за результатом розгляду клопотання позивача від 06.02.2020 року № 37-Ко-848 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з ненабранням проектом рішення достатньої кількості голосів не може розглядатися як неправомірна бездіяльність органу місцевого самоврядування, оскільки це є вираженням депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах їх дискреційних повноважень голосувати чи не голосувати, голосувати "проти" або "за", визначених чинним законодавством.
Отже, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року (вх. №31-Ко-848) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: вул. Петра Лещенка (вул. Комінтерна), 26 та 32 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Одеської міської ради повторно розглянути на найближчому пленарному сесійному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_2 та 32 (вільна земельна ділянка) та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України та з урахуванням висновків суду, колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції щодо задоволення цієї позовної вимоги. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що будь яке рішення суб'єкта владних повноважень як позитивне та й негативне повинно бути мотивованим та обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року та прийняти з цього питання мотивоване рішення.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду частково не доказали та не обґрунтував її.
Згідно до положень ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та прийняття нової постанови про задоволення позову частково.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу - Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі №420/3238/20 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2020 року (вх. №31-Ко-848) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою: (бажане місце розташування земельної ділянки): АДРЕСА_1 , орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 .
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.