П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 490/8698/18
Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 02.04.2019р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
16.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві ДПП НП України, в якому просив суд скасувати постанову ЕАВ №647342 від 06.10.2018 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки була прийнята з грубими порушенням процесуальних норм законодавства.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 12.04.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.08.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
22.04.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019р. відкрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
06.10.2018 року інспектором патрульної поліції м. Миколаєва 2-ї роти 1-го батальйону старшим лейтенантом поліції Мікулічем Є.Р. прийнято постанову серії ЕАВ №647342 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, відповідно до якого, в цей день, т.б. 06.10.2018р. о 21.49 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Івеко» д.н. НОМЕР_1 з причепом д.н. НОМЕР_2 , в якого не працювали лампи задніх габаритних ліхтарів, чим порушив вимоги п.31.4.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Не погоджуюсь з такими діями та постановою інспектора патрульної поліції, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірної постанови відповідача.
Однак колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитись з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу
Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
А згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.
Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч.1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, 06.10.2018 року позивач керував транспортним засобом д.н. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 та о 21:49 його автомобіль було зупинено інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Мікулічем Є.Р.
Разом з тим, з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем, при оформленні постанови фактично не було встановлено та не зазначено ані марки автомобіля, ані точного місця скоєння спірного правопорушення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та наявного в них відеозапису, підставою зупинки вказаного автомобіля позивача інспектором ПП став рух автомобіля в темну пору доби по дорозі без жодного працюючого заднього габаритного світлового ліхтаря, у зв'язку з чим, відносно позивача і було складено постанову ЕАВ №647342 за порушення останнім вимог п.31.4.3 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Так, дійсно, частиною 1 ст.121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Як слідує зі змісту положень п.31.1. «Правил дорожнього руху» (затв. Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), «технічний стан» транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пункт 31.4 ПДР забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності у цих ТЗ перелічених у цій нормі суттєвих технічних несправностей в гальмовій системі (31.4.1), у рульовому керуванні (31.4.2), зовнішніх світлових приладах (31.4.3), склоочисниках і склообмивачах вітрового скла (31.4.4), колесах та шинах (31.4.5), двигуні (31.4.6) та інших елементах конструкції (31.4.7).
Разом з тим, приписами п.31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей зі сторони зовнішніх світлових приладів, зокрема:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Проте, ані з відеозапису з нагрудної камери відповідача, ані з матеріалів справи не вбачається порушення позивачем саме приписів п.31.4.3 ПДР.
Натомість, як передбачено п.31.6 Правил дорожнього руху України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Таким чином, судовою колегією беззаперечно встановлено, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене п.31.4.3 Правил дорожнього руху (а не п.31.6 ПДР), яке він фактично не скоював, а отже за таких обставин, спірна постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
При цьому, судова колегія при прийнятті остаточного рішення по дані справі, вважає за необхідне врахувати й ту обставину, що автомобіль позивача 06.10.2018р. о 7.40, т.б. при виїзді з гаражу, був оглянутий механіком ТОВ «О.С.А.-Трейдінг», про що у подорожньому листі №56 від 09/07.10.2018р. мається відповідна відмітка про задовільний технічний стан, а також й той факт, що позивач одразу ж після зупинки його транспортного засобу інспекторами поліції замінив перегорілі ліхтарі габаритів.
Крім того, необхідно додатково зазначити, що відповідачем до суду жодних пояснень ані щодо помилковості притягнення позивача до відповідальності за іншою статтею, ані щодо помилковості висновків у спірній постанові, ані щодо наявності у постанові описок чи технічних помилок.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, у відповідності до ч.2 ст.9 та п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ№647342 від 06.10.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП - скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
Т.М. Танасогло