П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 477/981/19
Головуючий в 1 інстанції: Полішко В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області ДПП лейтенанта поліції Огневіна Віталія Юрійовича на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 22.08.2019р.) по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області ДПП лейтенанта поліції Огневіна Віталія Юрійовича та 3-ї особи Управління патрульної поліції в Київській області ДПП про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
25.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 2 роти батальйону УПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП лейтенанта поліції Огневіна В.Ю. та 3-ї особи УПП в Київській області ДПП, в якому просив суд скасувати постанову серії НК №362214 від 16.04.2019 року про притягнення його за ч.3 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн., а провадження у справі - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки остання була прийнята з порушенням процесуальних норм законодавства та взагалі, як зазначає позивач, спірне правопорушення він не скоював.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК №362214 від 16.04.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн. - скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача 18.09.2019 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просила скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
02.10.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
16.04.2020 року інспектором 1 взводу 2 роти батальйону УПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП лейтенантом поліції Огневіним В.Ю. винесено постанову (не в автоматичному режимі) серії НК №362214 про накладення на водія ОСОБА_1 за порушення вимог ч.3 ст.122 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, 16.04.2019р. о 20 год. 45 хв., водій ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі М-06 «Київ - Чоп» 46 км у напрямку м. Київ, на автомобілі «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку на зупинці громадського транспорту, чим суттєво перешкодив руху маршрутних транспортних засобів та порушив вимоги п.15.9 "е", 15.10 "а" ПДР.
Не погоджуюсь зі спірною постановою інспектора ПП, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими тч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу
Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
А згідно приписів ч.1 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.
Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.15.9 "е" ПДР, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно приписів п.15.10 "а" ПДР, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
Частиною 3 КУпАП, передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та змісту спірної постанови, 16.04.2020р. 20.45 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем "RENAULT" д.н.з. НОМЕР_1 та знаходячись на 46 км автодороги М-06 «Київ - Чоп», в районі зупинки громадського транспорту здійснив «тимчасову зупинку» для посадки пасажира, включивши аварійну сигналізацію. Однак, через декілька хвилин до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції і інспектор одразу ж склав відносно нього постанову, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, т.б. за «стоянку» на зупинці громадського транспорту, т.б. за порушення вимог п.15.9 "е", 15.10 "а" ПДР.
Разом з тим, вищезазначені обставини категорично заперечуються та спростовуються як позивачем, так і матеріалами справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з положеннями КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Представник апелянта, в свою чергу, обставини викладені в оскаржуваній постанові навпаки підтверджує і наголошує на правомірності дій інспектора та законності оскаржуваної постанови, однак будь-яких вагомих та належних і беззаперечних доказів на підтвердження своєї позиції, остання ні під час розгляду справи судом 1-ї інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом, не надала.
Відсутні такі докази і в матеріалах справи, як і відсутня в них будь-яка фіксація (т.б. фото-, кіно- або відеозйомка) самого факту нібито вчинення позивачем оскаржуваного правопорушення.
Натомість у якості доказів, відповідачем до матеріалів справи надано DVD-диск з відеозаписом та копії письмових пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що на думку представника апелянтів нібито є належними доказами вини позивача.
Проте, даний відеозапис з нагрудної камери інспектора ПП, не може вважатися належним доказом вини позивача, оскільки оскаржувана постанова, не містить жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, що в свою чергу, є порушенням вимог ч.3 ст.283 КУпАП.
Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №428/2769/17.
До того ж, також слід зазначити й про те, що спірна постанова, в порушення приписів ч.2 ст. 283 КУпАП, не містить прізвище, ім'я та по батькові особи, яка її винесла.
Стосовно ж пояснень свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посилання на які містить оскаржувана постанова, слід зазначити, що зі змісту їх пояснень, не можливо встановити, що позивач, дійсно здійснив стоянку саме на зупинці громадського транспорту, чим суттєво перешкодив руху маршрутних транспортних засобів, а саме здійснив таку зупинку ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, або - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Отже, враховуючи викладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і беззаперечними доказами, в зв'язку із чим, позов дійсно підлягає задоволенню.
Крім того, ще слід зазначити й про те, що приписами ч.2 ст.77 КАС України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій жодних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт порушення позивачем вимог п.15.9 "е", 15.10 "а" ПДР, а тому відповідно, факт скоєння ним оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, в зв'язку із чим, притягнення останнього до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова дійсно підлягає скасуванню, як протиправна.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області ДПП лейтенанта поліції Огневіна Віталія Юрійовича - залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 17.12.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.О. Скрипченко
Т.М. Танасогло