П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/967/20
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Херсонській області), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення пенсії та визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 р. про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 . Також позивач просила зобов'язати ГУ ПФ в Херсонській області здійснити поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 р. на вказаний нею банківський рахунок, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянкою України, проживала в Автономній Республіці Крим, де їй, як інваліду з дитинства ІІІ групи, була призначена пенсія як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни. В 1997 році позивач виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв'язку з чим виплату пенсії припинено. Представник позивача звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення позивачу виплати пенсії, проте, у задоволенні вказаних вимог відмовлено з підстав порушення порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. На думку позивача, такі дії з боку органу Пенсійного фонду є дискримінаційними та порушують її право на належне пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та не враховано ту обставину, що позивачу на території України вже була призначена пенсія, а тому під час вирішення питання про поновлення соціальних виплат не є оспорюваними обставини щодо належності позивача до громадянства України. Разом з цим, під час звернення представника позивача за поновленням виплати пенсії, органу Пенсійного фонду був наданий вичерпний перелік документів, в тому числі, посвідчення особи № НОМЕР_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль та довідку про належність позивача до громадянства Укрїни, видану Посольством України в Державі Ізраїль, яка згідно ст. ст.5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. № 2235-III є документом що підтверджє громадянство України. Отже, на думку апелянта, відмова відповідача у поновленні виплати пенсії є протиправною, оскільки право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав про безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року - залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 будучи громадянкою України 14.09.1997 р. виїхала з України на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де з 30.07.2004 р. взята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.
До виїзду за кордон мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час проживає в Державі Ізраїль.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.11.1996 р. отримувала пенсію, як член сім'ї загиблого ветерана війни та, як інвалід з дитинства ІІІ групи (посвідчення від 10.04.1996 р. № НОМЕР_3 ).
29 березня 2018 року представник позивача подала до ГУ ПФ в Херсонській області особисту заяву ОСОБА_1 від 20.02.2018 р. про поновлення пенсії за віком з 1997 року, як непрацюючому пенсіонеру. Місце проживання та реєстрації позивача зазначене, як: АДРЕСА_2 .
До заяви про поновлення виплати пенсії позивач додала наступні документи: копія свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові від 30.05.1998 р. Серії НОМЕР_4 (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ); копія посвідчення особи № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , видане 24.09.1997 р. відділенням МВС в м.Петах Тіква; копія трудової книжки; копія довіреності; копія заяви про поновлення пенсії за віком від 20.02.2018 р. (в подальшому надано копію картки платника податків від 10.04.2018 р.).
Листом за № 190/Є-99-1 ГУ ПФ в Херсонській області повідомило представника ОСОБА_1 - Меламеда В., про недотримання заявником порядку звернення за поновленням пенсії, та про необхідність звернутися особисто до пенсійного органу з паспортом громадянина України, у зв'язку з чим повернуто заяву та додані до неї документи.
Листом за № 306/Є-99-10 від 27.04.2018 року ГУ ПФ в Херсонській області повторно повідомило представника про недотримання заявником порядку звернення за поновленням пенсії, та про необхідність звернутися особисто до пенсійного органу з паспортом громадянина України.
04 червня 2018 року представник позивача додатково надав до пенсійного органу вищевказані документи та заявлене клопотання про поновлення пенсії за віком.
Листом № 321/Є-99-1 від 02.07.2018 року ГУ ПФ в Херсонській області, з посиланням на лист від 08.05.2018 р. № 306/Є-99-10 залишило без задоволення заяву про поновлення пенсії.
Вважаючи протиправною бездіяльність, яка виявилась у не поновленні пенсії, ОСОБА_1 оскаржила її до Херсонського окружного адміністративного суду (справа № 540/2318/18). Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 р. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 р. змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання суду на необхідність подання позивачем заяви на запит пенсійної справи за новим місцем проживання; в решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 р. - залишено без змін.
31 січня 2020 року уповноважений представник ОСОБА_1 звернулась до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФ в Херсонській області із заявою щодо поновлення пенсії за віком, до якої додано: супровідні листи до особистих заяв про поновлення пенсії з переліком поданих документів та з доказами прийняття їх відповідачем 29.03.2018 р. та 04.03.2018 р.; довіреність на представників та передоручення (оригінал для ознайомлення та копія); посвідчення особи № НОМЕР_1 (оригінал для ознайомлення та копія); ІПН (оригінал для ознайомлення та копія); трудова книжка (оригінал для ознайомлення та копія); пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 (оригінал для ознайомлення та копія); пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 (оригінал для ознайомлення та копія); пенсійне посвідчення № НОМЕР_6 (оригінал для ознайомлення та копія); посвідчення члена сім'ї загиблого серія НОМЕР_2 (оригінал для ознайомлення та копія);свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові (оригінал для ознайомлення та копія); довідка про належність до громадянства України (оригінал) видана Посольством України в Державі Ізраїль.
Згідно з відміткою вказану заяву та додатки отримано органом Пенсійного фонду 31.01.2020 року.
Листом № 599-463/Є-02/8-2100/20 від 27.02.2020 року ГУ ПФ в Херсонській області повідомлено представника позивача про порушення Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1; під час подання заяви, а саме: заява про поновлення виплати пенсії має бути подана особисто пенсіонером; має бути подана заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік); документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах; за документ, що посвідчує місце проживання особи приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Оскільки заявником не дотримано порядок звернення за поновленням пенсії, тому правові підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем при поданні заяви до ГУ ПФУ в Херсонській області не надано, згідно додатку 3 до Порядку № 22-1, чинного документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 як громадянку України, відповідачем правомірно відмовлено у поновленні пенсії, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 25 Конституції України гарантовано піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
У Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно вад того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Частиною 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно ч. 2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. № 1382-IV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Державі Ізраїль, як громадянин України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що призначення, отримання та поновлення виплати раніше призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у поновленні пенсії було, зокрема, те, що позивачем подано заяву про поновлення виплати пенсії з порушенням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, п.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 1.3 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.
За змістом п.1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Як вбачається з листа представника позивача від 31.01.2020 року в переліку додатків відсутня заява ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії, а додано лише супровідні листи від 29.03.2018 р. та від 04.03.2018 р. До того ж, сам лист від 31.01.2020 р. не відповідає вимогам Порядку № 22-1 та не містить всіх складових заяви (інформації у необхідному об'ємі), яка міститься у додатку 3 до Порядку № 22-1.
Крім того, до листа від 31.01.2020 року, під час звернення представника позивача до органу Пенсійного фонду, долучено посвідчення особи № НОМЕР_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль та довідку про належність до громадянства України від 16.12.2019 р. № 6164/19-530-зг-294, видану Посольством України в Державі Ізраїль.
При цьому, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, представник позивача наголошував на тому, що вищевказана довідка є, встановленим ст. 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. № 2235-III, документом що підтверджує громадянство України.
Проте такі доводи апелянта є помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до п.2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Суд зауважує, що даний перелік є вичерпним та у ньому відсутні довідки від посольства України в інших державах.
Слід зазначити, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, виключено п.2 ст.5 Закону України «Про громадянство України», яким було передбачено надання довідки про належність до громадянства України в якості документа, що підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; г) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Крім того, згідно матеріалів справи, до позовної заяви представником позивача надано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проте даний документ був дійсний до 05.08.2017 року.
Положеннями п.4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, під час звернення 31.01.2020 року із заявою про поновлення виплати пенсії представником позивача не надано до ГУ ПФ в Херсонській області жодного чинного та визначеного законодавством України документа на підтвердження громадянства України.
Враховуючи те, що позивач не надав необхідний пакет документів для можливості органом пенсійного фонду вирішити по суті питання про поновлення виплати пенсії, зокрема паспорт громадянина України або інший документ, що в розумінні Законів України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та «Про громадянство України», підтвердив би громадянство України та пенсійне посвідчення або будь-який інший доказ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
За таких обставин, підстави для задоволення позову із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії відсутні.
Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 17.12.2020р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.