П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1417/20
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила:
- визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення відповідача про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі, якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;
- визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;
- визнати бездіяльність відповідача, що до не виплати пенсії позивачу з 01.05.2020р. за період з 21.02.2018р. - протиправною та дискримінаційною;
- зобов'язати відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 21.02.2018р. до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачу, починаючи з 21.02.2018р. до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 - відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2019 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що позовні заяви є тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто позовні заяви повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, у випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови не є тотожними. Таким чином, справи №540/2357/19 та №540/1417/20 відрізняються за підставами їх подання, що вказує на відсутність підстав для відмови у відкритті провадженні згідно п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі ГУ ПФУ в Херсонській області від 17.09.2019р. із зобов'язанням ГУ ПФУ в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (справа №540/2357/19).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020р. у справі №540/2357/19, яке набрало законної сили 18.03.2020р., частково задоволено вказаний вище позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ухвалено: визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 , викладені в листі ГУ ПФУ в Херсонській області від 17.09.2019р. №12232/03-01 та рішенні №42 від 20.09.2019р.; зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.02.2018р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач листом від 08.04.2020р. повідомив позивача про те, що ГУ ПФУ проведено призначення пенсії позивачу та про неможливість виплатити пенсію у зв'язку із не наданням реквізитів банківської установи куди необхідно перераховувати кошти, тому виплата пенсії призупинена з 01.05.2020р. На повторне звернення із заявою, в якій вказано необхідні реквізити, відповідач листом від 30.04.2020р. відмовив у поновленні виплати пенсії з підстав неособистого подання такої заяви, а через представника.
Позивач вважаючи незаконними та дискримінаційними дії відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду з даним позовом, мав на меті вирішити процесуальні питання пов'язанні з виконанням рішення суду у справі № 540/2357/19. Також суд виходив з того, що оскільки спірні правовідносини між сторонами вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, права позивача, порушені протиправними рішеннями, діями чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, повинні бути захищені в порядку ст. 383 КАС України..
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З метою вирішення спірного питання суд вважає за необхідне проаналізувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020р. у справі №540/2357/19, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .
Даним судовим рішенням визнано право позивача, як громадянина України на призначення пенсії за віком. При цьому суд вказав, що таке право не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
При цьому, судом було зроблено висновки, що вимоги позивача про зобов'язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком підлягають захисту з 21.02.2018р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суд зазначив, що права позивача в частині проведення індексації пенсії та компенсації втрати частини доходів, на час розгляду даної справи не порушені, оскільки нарахування пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №540/2357/19 змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р., відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020р. у справі №540/2357/19 - залишено без змін.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення із позовом стало неповне, на думку позивача, виконання відповідачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020р. у справі №540/2357/19. Так, позивач зазначає, що суб'єкт владних повноважень виконав рішення суду від 11.01.2020р року частково, шляхом розгляду заяви та призначення пенсії. Проте, позивач наголошує на протиправності дій відповідача в частині невиплати пенсії на відповідний банківський рахунок за рішенням суду.
Аналіз вказаного судового рішення у справі №540/2357/19 свідчить про те, що заявлені позовні вимоги у справі №540/1417/20 безпосередньо пов'язані з виконанням рішення суду, а саме: щодо обов'язку виплати пенсії через банківський рахунок.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини між сторонами вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до положень статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Заяву, зазначену у ч. 1 ст. 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у вищезазначеній статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, процесуальним законом передбачено певну послідовність дій, які позивачу необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду, в порядку статті 383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Отже, питання про виконання судових рішень у справі № 540/1417/20 не може розглядатись як новий публічно-правовий спір.
В даному випадку є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого предмету спору і між тими самим сторонами, а аргументи позивача стосуються саме правильності виконання рішення суду у справі № 540/2357/19.
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 (адміністративне провадження № К/9901/1062/19).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Доводи апеляційної скарги про відмінність заявлених вимог в даному позові від вимог, за результатом розгляду яких прийнято рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/2357/19, колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом, оскільки вказане рішення суду невиконано в частині виплати призначеної пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Колегія суддів вважає, що таке питання повинно вирішуватися в порядку виконання судового рішення у справі №540/2357/19, а не в порядку подання нового позову, адже рішенням суду у справі №540/2357/19 визначено право ОСОБА_1 на одержання призначеної пенсії незалежно від такої умови як постійне проживання в Україні.
Відмова у відкритті провадження у даній справі пов'язана з обранням позивачем неналежного способу захисту. Водночас позивач не позбавлений права звернення до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою, де будуть зазначені вимоги за якими відмовлено судом у відкритті провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні питання про повернення позову, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.