П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1822/20
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000069/2 від 02 липня 2020 року,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі - ТОВ "Строй Мир", позивач) звернувся до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000069/2 від 02 липня 2020 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що митному органу надані усі необхідні документи, які підтверджують заявлену у декларації митну вартість придбаного товару, а, отже, підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості такого товару були відсутні.
При цьому, позивач зазначає, що обставини, на які вказує митний орган в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позов ТОВ "Строй Мир" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000069/2 від 02 липня 2020 року.
Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Строй Мир" судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням,Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду від 11 вересня 2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що в наданих рахунку-фактурі й рахунку-проформі, юридична адреса продавця відрізняється від зазначеної у зовнішньоекономічній угоді. При цьому, до митного органу не надавався жоден документ, який би підтверджував вказані зміни, що ставить під сумнів справжність вказаних документів. До того ж, надана копія митної декларації країни відправлення не має перекладу, що робить не можливим здійснити аналіз зазначеної у ній інформації.
Відповідно до п.5.5 Контракту передоплата 30%, доплата 70%, оплата перед судовиходом. Проте до митного органу для підтвердження митної вартості не подано платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар.
Згідно п.5.3 договору про перевезення ставка фрахту зазначається в транспортній заявці. Проте для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку, яка не передбачена договором. Отже, сума витрат пов'язаних із транспортуванням товару достовірно документально не підтверджена. Крім того, витрати на транспортування вантажу (фрахту), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження.
Відповідно до п. 4.2 контракту, витрати на страхування не включаються відправником до вартості товару, разом з тим, декларантом не було надано документи про страхування товару.
Також, податковий орган зазначив, що під час проведення митного огляду були виявлені невідповідності, а саме: встановлено, що виробником товарів (позиції в інвойсі) №14, 15 є OZHAVANPLSTIKSANAYI, тоді як у поданих до митного оформлення рахунках виробником вказаних товарів зазначений AHMETHAVAN. IKITELLIV.D. (акт митного огляду надається).
Позивач не скористався правом звернення до суду з відзивом на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до приписів статті 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що15 жовтня 2019 року між ТОВ "Строй Мир" та компанією GEMON GIDA IC VE DIS SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI, укладено контракт №TR-UA-19/10/15 (далі-Контракт) на поставку товарів загального споживання на умовах FOB ISTANBUL/TURKEY, відповідно до правил Інкотермс 2010.
На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а саме:
Товар № 1: речі домашнього вжитку, з пластмас - кошик для білизни в асортименті, код товару 39249000.
Товар № 2: меблі з пластмас, комод у асортименті, полка для взуття, код товару 94037000.
Товар № 3: прибори столові та кухонні з пластмас: сушарка для посуду, лоток для столових приборів, кошик для хліба, сушарка для столових приборів, код товару 39241000.
Судом встановлено, що декларантом ТОВ "Строй Мир" з метою здійснення митного оформлення товару було подано до митного оформлення митну декларацію від 01 липня 2020 року №UA508040/2020/005472 (а.с.125-126).
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
пакувальний лист б/н від 26 червня 2020 року;
рахунок-проформа GMN2020000000040 від 20 травня 2020 року;
рахунок-проформа GMN2020000000047 від 26 червня 2020 року;
автотранспортна накладна 202748 від 26 червня 2020 року;
сертифікат про походження товару форми А D0160203 від 26 червня 2020 року;
митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA508040.2020.005439 від 01 липня 2020 року;
акт проведення огляду товарів №UA508040/2020/005439 від 01 липня 2020 року;
карта відмови у прийнятті митної декларації №UA508040/2020/00250 від 01 липня 2020 року;
банківський платіжний документ, що стосується товару №24 від 04 червня 2020 року;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару 25/6 від 25 червня 2020 року;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів TR-UA-19/10/15 від 15 жовтня 2019 року;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 12 лютого 2020 року; від 20 травня 2020 року;
договір (контракт) про перевезення №170620 від 17 червня 2020 року;
копія митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ383567 від 26 червня 2020 року;
митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA508040.2020.005472 від 01 липня 2020 року.
У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимог митного органу позивачем додатково надані прайс-лист від постачальника комерційну пропозицію.
02 липня 2020 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000069/2, а саме товару № 2, у зв'язку із чим, позивач додатково надмірно сплатив суму ПДВ - 53397,20 грн.
Митна вартість визначена за резервним методом.
Не погодившись із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином,відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до нормМитного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3,4 ст.53 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що різниця в адресі постачальника у документах, не може впливати на митну вартість товарів та не є підставою для її коригування. Окрім того, вказаний факт жодним чином не свідчить про приховування або подання недостовірної інформації.
Відсутність перекладу копії митної декларації країни відправлення та адресний характер і суб'єктивна спрямованість прайс-листа також не можуть впливати на митну вартість та є безпідставним посилання митного органу на такі обставини.
Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що на сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, в редакції з 01 січня 2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, InsuranceandFreight (... namedportofdestination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Тому у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд першої інстанції правильно вказав, що в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY.
До того ж, позивачем, на підтвердження суми витрат на транспортування, надано до митного органу довідку, згідно якої вартість транспортних витрат склала 34646,10 грн.
Розбіжностей у назві виробника на підставі поданих документів судом не встановлено, тому суд відхиляє таке обґрунтування. Разом із тим, зазначені обставини також жодним чином не можуть впливати на вартість товару.
Таким чином, наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включені продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов'язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, позивачем не понесено.
До того ж, з урахуванням практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеної в постановах від 08 квітня 2019 року у справі №814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17, колегія суддів вважає, що, в силу приписів п.8 ч.2ст.53 Митного кодексу України, митний орган протиправно вимагав з декларанта вищевказані додаткові документи.
З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуване рішення митниці.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Строй Мир".
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000069/2 від 02 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.