П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1251/20
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.08.2019 року, за період з 30.08.2019 року по день фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що в період проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення. При звільненні позивача з військової служби, відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки. Рішенням окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі №540/2527/19 військову частину зобов'язано виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки. Проте, станом на момент подання позову означене рішення виконане відповідачем частково, так як на користь позивача виплачено лише грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку. Компенсація вартості речового майна залишається не виплаченою. За наведених обставин позивач вважає, що з ним несвоєчасно проведений розрахунок, тому згідно приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159, вважає, що на його користь має бути сплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2019 року № 242 його звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «а» (у зв'язку з закінченням строку дії контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 закону України «Паро військовий обов'язок і військову службу», з 30.08.2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Цим же наказом визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 3 774,55 грн.
Крім того, згідно довідок військової частини НОМЕР_1 № 1232 від 22.08.2019 року та №1241 від 29.08.2019 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції та операції Об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей в такі періоди з « 24» липня по « 06» грудня 2017 року; з « 18» грудня 2017 року по « 18» квітня 2018 року; з « 29» квітня по « 28» травня 2018 року; з « 20» листопада по « 28» грудня 2018 року; з « 10» січня по « 24» квітня 2019 року; з « 15» травня по « 07» липня 2019 року.
Згідно з посвідченням, виданим управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 від 06.03.2018 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
16.11.2019 року представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому просив повідомити причини невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 3774,55 грн., компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки та грошової компенсації за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні за 2017-2019 р.
Відповіді на вказаний адвокатський запит не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2019 рр. та грошової компенсації за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні за 2017-2019 р., позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі №540/2527/19 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково, тим самим ухвалено:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у сумі 3774,55 грн.;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у сумі 3774,55 грн.;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
29.04.2020 року на користь позивача виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки (підтверджується наданою до суду випискою з банку).
Вважаючи, що відповідачем станом на дату звернення до суду протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Так, статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Водночас, під доходами розуміється грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні положення визначені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Таким чином, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Підпунктом 7 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, суми індексації грошового забезпечення, виплачені з порушенням строків, підлягають компенсації на підставі вищенаведених положень законодавства.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 17.07.2019 року по справі №825/2023/16 та від 15.08.2019 року по справі №825/274/17.
Крім цього, варто зазначити, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2019 року позивача виключено зі списків особового складу частини без виплати йому всіх належних сум доходу, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік. Порушення встановлено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у справі №540/2527/19, яким зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, яке набрало законної сили.
Військовою частиною перераховано на рахунок позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, згідно судового рішення в сумі 9950,86 грн., тільки 29.04.2020 року, що свідчить про порушення строків здійснення такої виплати.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Ступакова І.Г. Вербицька Н.В.