П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/1791/20
Категорія:111060000 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Місце ухвалення:м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 06.07.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 209 року №Ф-73394-17.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що підприємницька діяльність позивачем не здійснювалася, доходів не отримував, працював за трудовим договором з 07 липня 2016 року по 13 червня 2017 року, та з 11 жовтня 2017 року по теперішній час, ЄСВ за нього сплачував роботодавець, тому підстави для сплати ЄСВ позивачем - відсутні.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу від 13 серпня 2019 року №Ф-73394-17 на суму 22 846,41 грн.
Зобов'язано ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 22 846,41 грн.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, а норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) не містять застережень, що особа звільняється від сплати ЄСВ як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), якщо підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за ФОП, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 18 березня 2002 року був зареєстрований в якості ФОП.
З 07 липня 2016 року по 13 червня 2017 року позивач працював у ПрАТ "Київський маргариновий завод", з 11 жовтня 2017 року працює у ТОВ "Ла-Кондітерра", що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Відповідно до інформаційної системи ДПС за ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 23 785,08 грн.
13 серпня 2019 року ГУ ДПС у Миколаївській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-73394-17, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 23 785,08 грн. недоїмки з єдиного внеску.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як ФОП (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати ЄСВ на період його роботи з 01 січня 2017 року по 13 червня 2017 року у ПрАТ "Київський маргариновий завод", та з 11 жовтня 2017 року у ТОВ "Ла-Кондітерра".
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України, п.2 ч.1 ст. 1, п.4 ч.1 ст. 4, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.1, абз.2 п.2, п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції №449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу ФОП Законом №2464-VI не врегульовано.
З огляду на предмет спору у даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як ФОП, проте не веде господарську діяльність та не отримує доходи, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Разом з тим, якщо особа, крім реєстрації як ФОП, ще є найманим працівником, така особа є застрахованою, а тому єдиний внесок за неї сплачується роботодавцем.
Таким чином, особи зареєстровані як ФОП та одночасно, які перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну сплату єдиного внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як ФОП (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
На підтвердження сплати ЄСВ позивачем надано копію трудової книжки, з якої вбачається, що позивач з 07 липня 2016 року по 13 червня 2017 року працював у ПрАТ "Київський маргариновий завод" (а.с.11) та довідку про доходи з місця роботи №8 від 04 травня 2020 року (а.с.14) з якої вбачається, що ОСОБА_1 з жовтня 2017 року по квітень 2020 року працює на ТОВ "Ла-Кондітерра" на посаді менеджера з питань регіонального зв'язку та у вищевказаний період за нього сплачувався ЄСВ.
Таким чином, у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірний період регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем окремо.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Миколаївській області не доведено наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а відтак, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.