П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/7826/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
12.10.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, - 122 933,45 грн.; з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - 9 892,39 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору у загальному розмірі 132 825,84 грн. Оскільки зазначений податковий борг є узгодженим, проте в супереч вимогам податкового законодавства несплачений відповідачем у встановлені законом строки, контролюючий орган вважає, що податковий борг у вказаній сумі підлягає стягненню з платника в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд стягнув з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування - 122 933,45 грн.; з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 9 892,39 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач самостійно не сплачує суми податкових зобов'язань, а зазначений податковий борг є узгодженим, вимоги податкового органу про стягнення боргу в судовому порядку є обґрунтованими та законними.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що заявлений до стягнення податковий борг у розумінні норм податкового законодавства є не узгодженим. Про обов'язок сплатити заборгованість платнику податків не доведено, у тому числі шляхом надсилання податкової вимоги. При цьому, апелянт вказує, що за правилами наказу Міністерства Фінансів України від 30.06.2017 року №610 податкова вимога може вважатись вручено і як наслідок - узгодженою у випадку її фактичного не вручення виключно в тому випадку, якщо в зворотньому поштовому повідомленні зазначено наступні причини невручення: відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків; відмова прийняти документ; незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків; інших причин. Відмітка «за закінченням терміну зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист, оскільки не визначає чи адресат відмовився від отримання відправлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано лист, не виявлено за місцем проживання. За таких обставин, борг, навіть якщо він наявний, не вважається узгодженим, що вказує на неможливість його стягнення в судовому порядку. У тому числі, не з'ясованими залишились обставини щодо виникнення податкового боргу, правильності визначення його розміру, а також дотримання податковим органом строків стягнення.
Разом з цим, апелянт зазначає, що вирішення спору по суті відбулось без належного повідомлення відповідача про розгляд справи та направлення матеріалів, що стосуються предмета спору, чим позбавлено його можливості надавати свої пояснення та заперечення з приводу спірних правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
01.12.2020 року та 15.12.2020 року від представника апелянта надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що представник не мав можливості в установлені терміни ознайомитись із матеріалами адміністративної справи, що в свою чергу може суттєво вплинути на аргументацію учасника справи з приводу оскаржуваного судового рішення, а також на необхідність зміни доводів апеляційної скарги.
Дослідивши доводи клопотань, апеляційний суд враховує, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Врахувавши наведені обставини, а також те, що в апеляційній скарзі апелянтом не ставилось питання про розгляд справи за його участю, ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2020 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
При цьому, як свідчать обставини справи, апелянт ознайомлений із змістом рішення суду першої інстанції, чим у визначений строк скористався правом апеляційного оскарження судового рішення.
З огляду на те, що виключні підстави для відкладення розгляду справи передбачені ст. 313 КАС України і таких не наведено апелянтом, апеляційний суд вважає за можливе продовжувати апеляційний розгляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги у визначеному порядку.
Судом першої інстанції з'ясовано, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є надання послуг перукарнями та салонами краси.
Згідно даних карток платника та розрахунку станом на 13.08.2020 року за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 132 825,84 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, у розмірі 122 933,45 грн. та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 9 892,39 грн.
16.09.2019 року Головним управління ДПС в Одеській області сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу №173860-50 про сплату податкового боргу у сумі 132 825,84 грн.
Апеляційним судом встановлено, що вказана заборгованість виникла в результаті несплати податкових зобов'язань, нарахованих згідно:
податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0001851305 про визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у розмірі 98 210,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 24 552,69 грн.;
податкового повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №0001861305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн.;
податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0001871305 про визначення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем у розмірі 7 913,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 978,48 грн.
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо за ознакою доходу « 126» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та оформленої актом від 18.12.2018 року №2812/15-32-13-05/ НОМЕР_1 .
Податкові повідомлення-рішення направлялись засобами поштового зв'язку рекомендованим листом за податковою адресою відповідача, проте поштові відправлення повернуті контролюючому органу із відміткою від 01.03.2019 року «за закінченням терміну зберігання».
Також, податкова вимога була надіслана платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом за податковою адресою платника, проте поштове відправлення повернуто контролюючому органу із відміткою від 23.11.2019 року «за закінченням терміну зберігання».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.п. 58.1, 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до п.п. 59.1, 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що за правилами п.п. 42.1, 42.2, 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що порушення платником законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є підставою для визначення зобов'язань і нарахування штрафу згідно відповідних податкових повідомлень-рішень, нарахування пені, надсилання такому платнику податків вимоги про сплату боргу.
Узгоджена сума грошового зобов'язання підлягає сплаті платником податків у визначені податковим законодавством строки.
Разом з цим, за правилами податкового законодавства узгодженість податкового зобов'язання може мати самостійний характер, тобто шляхом самостійного визначення платником податків грошового зобов'язання, а також у зв'язку із закінченням установленого строку після надіслання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали справи, заборгованість, заявлена до стягнення за цим позовом, виникла в результаті несплати відповідачем грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом на підставі відповідних податкових повідомлень-рішень.
Вказані податкові повідомлення-рішення надсилались позивачем засобами поштового зв'язку рекомендованим листом за податковою адресою відповідача, але не були вручені платнику з незалежних від контролюючого органу причин.
Отже, відповідно до приписів п. 42.4 ст. 42, п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ці рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а саме 01.03.2019 року.
Податкова вимога про сплату боргу сформована позивачем 16.09.2019 року, чим дотримано контролюючим органом строк узгодженості грошових зобов'язань, передбачений п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
У тому числі, судом першої інстанції вірно враховано, що рішення контролюючого органу не були оскаржені до суду в установленому порядку та строки.
Питання правомірності визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень і податкова вимога не є предметом позову у справі.
При цьому, апеляційний суд враховує, що порядок надсилання податкової вимоги узгоджується із правилами п.п. 1, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610, які також враховують наявність інших причин, за яких платнику не було вручено податкову вимогу.
Згідно із п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Оскільки звернення податкового органу до суду із вимогами про стягнення з відповідача податкового боргу відбулось з дотриманням правил законодавства, заявлені до стягнення суми заборгованості є узгодженими, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У тому числі, за правилами п. 4 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Разом з цим, відповідно до п. 8 ч. 9 ст. 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що учасник справи має бути повідомлений, у тому числі про відкриття провадження у справі шляхом надсилання відповідного судового рішення, у зв'язку із чим - має бути забезпечений можливістю знати про дату розгляду справи та наводити аргументацію стосовно предмету спору у заявах по суті справи.
На обов'язковість цих правил не впливає обраний порядок розгляду справи - чи вирішення спору за участю сторін чи без повідомлення (без їх виклику у судове засідання) учасників справи (у порядку письмового провадження).
Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, наведеними положеннями КАС України визначено виключні обставини, за яких судове рішення вважається врученим учаснику справи, і повернення поштового відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» не передбачене як причина невручення судового рішення.
З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі у встановленому порядку була надіслана судом на адресу відповідача, але суду повернуто поштове відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто за обставин, які не дають можливості вважати врученим учаснику судового рішення, колегія суддів має визнати обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у суду обставин вважати відповідача таким, що повідомлений про розгляд даної справи.
Вказані обставини свідчать про допущення судом першої інстанції порушень норм адміністративного процесуального законодавства, про яке зазначається стороною у справі, і яке є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, оскільки наведені обставини показали, що судом першої інстанції не у повній мірі дотримано норми процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості:
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, у розмірі 122 933,45 грн. на бюджетний рахунок №UА838999980333149341000015005, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 39398646, КБК 11010500, отримувач коштів УК у м.Одеса /Київський р-н./11010500;
- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 9 892,39 грн. на бюджетний рахунок №UА198999980313030137000015005, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 39398646, КБК 11011001, отримувач коштів УК у м.Одеса /Київський р-н./11011001.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло