П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3920/20
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Дата і місце ухвалення: 10.08.2020р., м.Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2020 року ВП №61866846. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4425,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження №61866846 від 17.04.2020р. з виконання виконавчого напису №3536, виданого 13.03.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 9963,21 грн.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4425 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 02.10.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 10.08.2020 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №3536 від 13.03.2020 року, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., в якому чітко зазначено, що боржник ( ОСОБА_1 ) проживає у межах виконавчого округу м.Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу з мотивів пред'явлення його не за місцем виконання. Відомості щодо проживання позивача у м.Києві зазначено також і у заяві стягувача - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», який наділений правом вибору місця виконання рішення.
Також, апелянт посилається на те, що ні Законом України «Про виконавче провадження», а ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, не передбачено обов'язку проведення приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, так як і не передбачено обов'язку для стягувача надавати приватному виконавцю документи на підтвердження факту проживання, перебування боржника - фізичної особи за певною адресою в межах свого виконавчого округу.
Апелянт вважає необґрунтованим стягнення судом першої інстанції з нього на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4425,00 грн. та зазначає, що вартість витрат суттєво завищена та неспівмірна наданій послузі. При цьому, відповідні витрати належним чином документально не підтверджені.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В., в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що зазначене у виконавчому написі нотаріуса та у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не має до нього жодного відношення. При відкритті виконавчого провадження приватний виконавець не пересвідчився з достовірних джерел про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також заявив клопотання про стягнення на його користь з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. 5700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1, п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2020 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №3536, виданого 13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9963,21 грн.
У поданій заяві стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника є: АДРЕСА_2 ; адресою проживання є: АДРЕСА_3 .
17.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61866846 про примусове виконання виконавчого напису №3536, виданого 13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9963,21 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови у зв'язку з прийняттям приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. до виконання виконавчого документу з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав обґрунтованими доводи позивача, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження місце проживання, перебування, роботи боржника не було в м.Києві, а також у позивача було відсутнє будь-яке майно, яке б знаходилось в межах м.Києва, приватний виконавець не мав правових підстав для прийняття виконавчого напису нотаріуса на виконання та відкриття виконавчого провадження №61866846.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
В той же час, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За правилами п.3 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У пункті 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
При цьому, згідно п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. за заявою стягувача ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», в якій фактичним місцем проживання боржника зазначено: 03115, м.Київ, просп. Перемоги, 87.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ОСОБА_1 не проживає та не перебуває у м.Києві та у вказаному місті відсутнє будь-яке майно вказаної фізичної особи - боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник у виконавчому провадженні ВП №61866846 - фізична особа ОСОБА_1 , з 12.08.2015 року зареєстрований за адресою: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с.Красносілка.
Відомості щодо проживання позивача в будь-якому іншому місці матеріали справи не містять. Будь-яких даних, які б підтверджували наявність майна у позивача у м.Києві, відповідачем до суду першої та суду апеляційної інстанцій не надано.
Таким чином, оскільки копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у м.Києві або наявності у нього там майна, що надавало б приватному виконавцю ОСОБА_2 підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61866846 від 17.04.2020р. року щодо примусового виконання виконавчого напису №3536, виданого 13.03.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 9963,21 грн.
Колегія суддів зазначає про помилковість посилання апелянта на відсутність в Законі України «Про виконавче провадження» норми, яка передбачає проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку відомостей, які зазначені у заяві стягувача, до відкриття виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець, вирішуючи питання щодо прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, має перевіряти наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, в тому числі і пред'явлення виконавчого документу за місцем виконання.
Більше того, відсутність у Законі прямої вказівки на вчинення таких дій жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття ним до виконання виконавчих документів саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність.
За правилами ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що вказана у виконавчому написі №3536 від 13.03.2020 року чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Таким чином, особливої уваги слід приділити необхідності встановлення дійсності адреси у випадку, коли документальні підтвердження її відповідності місцю проживання чи перебування відсутні.
Встановивши у даній справі, що передумовою прийняття оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у виконавчому документі неналежної та взагалі сторонньої адреси боржника, суд вважає неприйнятним подальше провадження приватним виконавцем виконавчий дій за неналежним місцем виконання, адже всі подальші дії відбуватимуться всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання апелянта на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» колегія суддів не бере до уваги, оскільки положення ст.6 вказаного Закону стосуються випадків, коли особа проживає у двох і більше місцях. В даному ж випадку жодного доказу того, що боржник ОСОБА_1 проживає у двох чи більше місцях матеріали виконавчого провадження не містять. При цьому, саме зареєстроване місце проживання боржника є адресою для офіційного листування з ним та вручення офіційної кореспонденції.
Що ж до посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17, то колегія суддів зазначає, що даною ухвалою Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, не здійснюючи касаційний розгляд, і з цієї ухвали Верховного Суду не вбачається, яким чином було визначено місце перебування боржника судом апеляційної інстанції та якими доказами воно підтверджувалося. Крім того, в ухвалі Верховного Суду йшлося саме про місце перебування боржника, а не про його місце проживання. А відтак, відсутні підстави вважати, що обставини у даній справі та справі №511/1342/17 є подібними.
Варто зазначити, що частиною 5 статті 242 КАС України передбачено необхідність врахування судом висновків щодо застосування до спірних правовідносин норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду, а не в його ухвалах.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, правильність висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, стягнення з відповідача та користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При прийнятті рішення про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 4425,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що понесена сума витрат повністю підтверджена матеріалами справи, а саме: копією договору про надання правничої допомоги №21/04 від 21.04.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 , як Замовником, та адвокатом Маліченком Д.В., як Адвокатом; ордером серії ВІ №1012036 від 07.05.2020 року; звітом №07/05 від 07.05.2020 року про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягають сплаті за них клієнтом на суму 4425,00 грн.; квитанцією на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на суму 4425,00 грн. до звіту №07/05, який сформовано до договору про надання правничої допомоги №21/04 від 21.04.2020 року.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів апелянта про ненадання ОСОБА_1 доказів на підтвердження фактичного отримання правничих послуг, їх переліку, кількості витраченого часу тощо.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в договорі про надання правничої допомоги №21/04 від 21.04.2020 року не зазначено конкретного номеру судової справи, за якою адвокат надає правничу допомогу Пилипчуку О.В., оскільки умовами пункту 1.1 Договору №21/04 від 21.04.2020 року передбачено, що Адвокат бере на себе зобов'язання надати Клієнту правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Клієнта до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні №61866846.
Варто зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, на виконання вимог ст.134 КАС України, не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, як і не доводив не співмірність відповідних витрат.
Заявляючи вимогу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, з посиланням на не співмірність заявлених до стягнення витрат, апелянтом не враховано, що частинами 6, 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу у даній справі лежить саме на відповідачу та, у випадку доведеності відповідачем не співмірності витрат позивача на правничу допомогу, суд, лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони, може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь сторони, яка їх понесла, а не відмовляти у їх відшкодуванні.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4425,0 грн.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, ОСОБА_1 у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн., понесених на стадії апеляційного розгляду справи.
В підтвердження понесених витрат у вказаному розмірі позивачем надано суду:
- звіт №16/11 від 16.11.2020 року про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягають сплаті за них клієнтом на суму 5700,00 грн. (додаток до договору №21/04 від 21.04.2020 року), в якому містяться як детальний опис виконаних робіт, так і час, затрачений на їх виконання, та вартість однієї години виконання;
- квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на суму 5700,00 грн. до звіту №16/11, який сформовано до договору про надання правничої допомоги №21/04 від 21.04.2020 року.
Так, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг (підготовлених матеріалів) з їх вартістю, складністю справи, затраченим ним часом на надання таких послуг.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає подане ОСОБА_1 клопотання про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. 5700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 31) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5700,00 (п'ять тисяч сімсот) грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя Бойко А.В.
Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.