03 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4457/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року
у адміністративній справі №280/4457/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року задоволено у повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до Національного банку України (далі - Відповідач, Апелянт) про визнання протиправним та скасування постанови № 258/244/15-4/14-П від 27.05.2019 року, яким позов, визнано протиправною та скасовано зазначену вище постанову.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку, Національним банком України у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю, а також з підстав його прийняття судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, внаслідок чого апелянт вважає, що рішення суду у цій справі підлягає скасування.
Апеляційна скарга відповідача мотивована помилковістю висновків суду у цій справі стосовно того, що у прийнятому Національною комісією Розпорядженні № 2543 від 05.12.2019 року «Про застосування заходів впливу до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» не деталізовано суть правопорушення, що унеможливлювало його виконання позивачем, а укладений між позивачем та фізичною особою кредитний договір, з урахуванням якого і видавалося Розпорядження № 2543 від 05.12.2019 на усунення порушення законодавства про фінансові послуги та про повідомлення Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 04.01.2020, на думку суду першої інстанції був укладений відповідно до вимог ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про протиправність оскаржуваної у цій справі позивачем постанови № 258/246/15-4/14-П.
А на обґрунтування своїх доводів, апелянт вказує на те, що Нацкомфінпослуг до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» було застосовано два окремі заходи впливу за два окремі склади правопорушень, але предметом судового розгляду та перевірки судом у цій справі є виключно питання правомірності Постанови № 258/246/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчиненні у сфері ринків фінансових послуг, тому перевірці підлягало питання наявності складу правопорушення, передбаченого п.3 ч.1 ст.41 Закону України «Про фінансові послуг та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» щодо виконання/невиконання позивачем Розпорядження № 2543 від 05.12.2019 року. За вказаних обставин, апелянт вказує на те, що Розпорядження та Постанова є різними актами суб'єкта владних повноважень, і питання законності та правильності висновків Нацкомфінпослуг, викладених в Розпорядженні, не підлягали дослідженню в рамках даної справи, та не могли бути прийняті судом до уваги, проте суд першої інстанції вдався до оцінки правомірності Розпорядження, що по сутті в подальшому слугувало підставою для задоволення позову у зв'язку з відсутністю факту правопорушення, оскільки у відповідь на прийняте Нацкомфінпослуг Розпорядження № 2543 від 05.12.2019 року позивач надіслав роз'яснення порядку укладення договорів та відомості про спосіб їх підписання з боку позивача. При цьому, апелянт вказує на те, що питання дотримання позивачем порядку укладення електронного договору позики з користувачами і порушення позивачем законодавства про фінансові послуги, було досліджено Нацкомфінпослуг у повному обсязі при винесенні Розпорядження № 2543 від 05.12.2019 року, яке не є предметом оскарження у даній судовій справі, та яке є чинним і не скасоване у судовому порядку, і підстави для його невиконання фінансовою установою - ліцензіатом відсутні. Відтак, апелянт вважає, що посилання суду на той факт, що позивачем надано нібито вичерпну інформацію щодо своїх дій при укладені правочину з гр. ОСОБА_1 , не є належними та обґрунтованими, оскільки зміст наданої відповіді не відповідає змісту зобов'язання, встановленого Розпорядженням № 2543 від 05.12.2019 року, оскільки за вказаним Розпорядженням позивач повинен був усунути правопорушення шляхом укладення договору в порядку та у спосіб визначений ст.ст. 11, 12 закону України «Про електронну комерцію», однак зазначеного не зробив, а суд не дослідивши належним чином всі обставини справи, що входять до предмету доказування, помилково вважав Розпорядження виконаним позивачем у повному обсязі, хоча останній доказів такого виконання не надав, також як і не надав доказів дотримання ним правил укладання договорів, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договору, що є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про задоволення вимог апелянта та необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям у справі іншого рішення, виходячи з нижченаведеного
Як встановлено за матеріалами справи, оскаржувана у цій справі позивачем постанова N 258/246/15-4/14-П від 27.05.2020 про застосування до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (а.с.43-44), була винесена відповідачем на підставі Акту про правопорушення, вчинені ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" на ринку фінансових послуг N 246/15-4/14 від 10.03.2020 (а.с.34-35), складеного на підставі п.1.11 та п.4.2 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 N 2319, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 N 2112/22424 (далі - Положення № 2319), яким саме і було зафіксовано не виконання товариством вимог Розпорядження N 2475, що є порушенням вимог пункту 5.9 розділу V Положення № 2319, який встановлює, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання особами, а також з урахуванням отриманих від ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" письмових пояснень від 23.03.2020 за N 47-Ю стосовно складеного Акту N 246/15-4/14 від 10.03.2020 (а.с.38-41).
Під час вирішення виниклого у цій справі спору по суті, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що застосуванню штрафної санкції до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» за невиконання Розпорядження Нацкомфінпослуг N 2543, передувало проведення перевірки позивача у зв'язку із надходженням звернень громадян щодо врегулювання відносин з ТОВ "Прості займи", на адресу якого Нацкомфінпослуг на підставі п.12 ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та п.п.41 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070 (далі - Положення № 1070), направлялася вимога від 31.10.2019 N 23756/15-8 (а.с.13-15) про необхідність протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги надати: 1) пояснення з приводу укладення між Товариством та Заявником Договору в письмовій формі, та про надання повної копії такого Договору, всіх додатків і додаткових угод до нього; 2) а у випаду укладення між Товариством та Заявником електронного договору, надати: письмові пояснення щодо використанням інформаційно-телекомунікаційної системи чи систем за допомогою якої було укладено такі договори, з обов'язковим зазначенням адреси веб-сайту; інформацію щодо порядку (процедури), в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладання електронного договору вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з обов'язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень) роздрукованих у паперовій формі, що підтверджують такі дії; підтвердження відправлення оферти Заявнику та прийняття такої оферти (акцепт) споживачем (Заявником) у порядку встановленому частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"; 3) копію внутрішніх правил надання фінансових послуг Товариства зі всіма змінами та додатками, які діяли в момент укладення Договору; 4) первинні бухгалтерські документи, що підтверджують суму боргу Заявника (платіжні доручення, квитанції та інші документи, що підтверджують надання (перерахування) Товариством, на підставі Договору, грошових коштів Заявнику та інше); 5) копію банківських виписок, прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків та інших документів, що підтверджують отримання Товариством на підставі Договору, грошових коштів від Заявника, у період з моменту укладання Договору до моменту надання відповіді на дану вимогу; 6) копії листування Товариства з Заявником (звернення, листи, заяви, скарги, повідомлення, вимоги щодо виконання зобов'язань, тощо надіслані Товариством до Заявника та отримані від них, як в електронному так і в паперовому виді, відповіді на такі звернення); 7) у разі пролонгації дій Договору, надати копії документів на підставі яких здійснювалась така пролонгація; 8) детальний розрахунок нарахованої Товариством заборгованості Заявника сплаченої та несплаченої у період з моменту укладання Договору до моменту надання відповіді на дану вимогу (згідно з Додатком N 1, що додається); 9) у разі звернення до суду, матеріали, що стосується судових справ по Заявнику позовні заяви, ухвали суду, судові рішення, досудові вимоги, тощо; 10) у випадку відступлення прав вимоги за Договором, надати договір згідно якого Товариство відступило право грошової вимоги до Заявника, з усіма додатками до нього (актами прийому-передачі, тощо); 11) за відсутності заборгованості Заявника, належним чином оформлену довідку про відсутність заборгованості; 12) інші відповідні документи та інформацію (вичерпний пакет документів) за даною справою.
На вказану вимогу Національної комісії від 31.10.2019 N 23756/15-8, позивачем засобами поштового зв'язку було направлено відповідь вих.N 402 від 13.11.2019, яка отримана уповноваженою особою відповідача 15.11.2019 (а.с.17-19), за результатом дослідження якої на підставі п.1.11 та п.4.2 Положення № 2319, відповідачем складено Акт про правопорушення, вчинені ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" на ринку фінансових послуг N 1965/15-4/15 від 19.11.2019 (а.с. 21-24), за змістом якого зазначено, що з наданих товариством документів встановлено не дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію", Кредитні договори є такими, що не прирівнюються до договору, укладеному у письмовій формі. Враховуючи вищезазначене, Товариством надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
По згаданому у попередньому абзаці Акту про правопорушення N 1965/15-4/15 від 19.11.2019,, позивачем на адресу Нацкомфінпослуг були надані письмові пояснення від 02.12.2019 N 423-Ю (а.с.25-28), в яких зазначено, що алгоритм укладення договорів, який використовується ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою товариства для підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону "Про електронну комерцію", після чого система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК "Вей Фор Пей" (WayForPay).
Внаслідок отриманих Нацкомфінпослуг відповідді та письмових пояснень, 05.12.2019 було винесено Розпорядження за N 2543 "Про застосування заходу впливу до ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ", яким Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатом розгляду розпочатої Актом про правопорушення від 19.11.2019 N 1965/15-4/15 справи про порушення ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, встановила, що «За результатами аналізу інформації та документів наданих ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" Актом було зафіксовано факт надання ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" громадянці ОСОБА_1 (договір N 1905241032478 від 21.02.2019) фінансової послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом укладання електронних договорів (далі - Договори) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ІТС) у порядку, що не відповідає статтям 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", частині 2 статті 639 та статті 1055 Цивільного кодексу України, а недоліки ІТС за допомогою якої ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" здійснювало укладання електронних Договорів з гр. ОСОБА_1 призвели до фактичного надання ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" фінансової послуги не на підставі договору. Враховуючи вищезазначене, ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" здійснювало надання гр. ОСОБА_1 фінансової послуги, а саме, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з порушенням частини першої ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Враховуючи вищевикладене та керуючись п.10 частини першої ст.28, ст.39, п.1 частини першої ст.40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пп.41 п.4 Положення № 1070, п.1.5 розділу І, пп.1 п.2.1 та абзацом першим п.2.2 розділу II, п.3.1 розділу III, абзацом другим п.4.20 розділу IV Положення № 2319 (зі змінами), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг постановила: зобов'язати ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 04.01.2020 включно (а.с.29-30).
Беззаперечно у цій справі є встановленим і ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" та судом першої інстанції не спростовано, що Розпорядження Нацкомфінпослуг від 05.12.2019 за N 2543 "Про застосування заходу впливу до ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" не визнавалося протиправним та є чинним до наступного часу і відповідно, вказане Розпорядження Нацкомфінпослуг від 05.12.2019 № 2543 мало бути виконано позивачем по цій справі у визначений контролюючим органом спосіб та строк.
Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що предметом спору у цій справі є саме постанова Нацкомфінпослуг № 258/246/15-4/14-П від 27.05.2020 про застосування до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг внаслідок невиконання Розпорядження Нацкомфінпослуг № 2543 (а.с.43-44), і правильно посилався на положення п.10 ч.1 ст.1, ч.1 ст.21, ст.28, ст.39, ст.40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п.1.1, п.1.5, п.1.11, п.1.12., пп.3 п.2.1, п.4.20 Положення № 2319, якими визначено сферу діяльності відповідача та прописано повноваження Нацкомфінпослуг по здійсненню комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам, розгляду справ про правопорушення і застосування заходів впливу, та інше, - у той же час, суд вдався до обговорення лише змісту Розпорядження Нацкомфінпослуг від 05.12.2019 N 2543, яке не скасовувалося у визначеному законом порядку та позивачем у цій справі також не оскаржувалося.
Так, суд першої інстанції узяв до уваги доводи позивача про те, що Нацкомфінпослуг зобов'язуюжчи ТОВ "Прості займи" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 04.01.2020 включно, разом з тим у Розпорядженні № 2543 не зазначав які саме недоліки інформаційно-телекомунікаційної системи маються на увазі, що призвели до фактичного надання ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" фінансової послуги не на підставі договору.
Окрім означених в попередньому абзаці доводів позовача, суд першої інстанції знову ж таки ігоноруючи предмет спору у цій справі, зійснив оцінку наданої позивачем інформації, яка відповідними листами насилалася на адресу відповідача, і яка стсоується алгоритму укладання договорів, що використовується позивачем у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, шляхом використання уповноваженою особою ТОВ "Прості Займи" для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. ст. 11, 12 Закону "Про електронну комерцію" генерованого системою унікального коду, після чого системою переводяться клієнту на карту суми зазначені в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК "Вей Фор Пей" (WayForPay). Також, суд першої інстанції вдався до дослідження обставин оформлення гр. ОСОБА_1 кредитного договору N 1905241032478 від 21.02.2019 13:23:52 на суму 800,00 грн в режимі он-лайн і перерахування коштів за цим кредитним договором на її банківську кредитну карту, оформлену у ПАТ КБ "Приватбанк", і підтвердження цього позивачем довідкою ТОВ ФК "Вей Фор Пей" б/н від 23.06.2020 (а.с.49). При цьому, цитуючи текстуально положення п.6 ч.1 ст.3, ст.11, ст.12 Закону "Про електронну комерцію", абз.2 ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, а також посилаючись на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину, що підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч.1 ст.8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах, ст.5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі і ч.1 ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у відповіді відповідачу від 24.12.2019 за № 450-Ю, надав вичерпну інформацію щодо своїх дій при укладенні правочину з гр. ОСОБА_1 і в його діях відсутні порушення вимог Закону, внаслідок чого суд визнав, що підстав для притягнення позивача до відповідальності за невиконання Розпорядження від 05.12.2019 за N 2543 "Про застосування заходу впливу до ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" у відповідача не було.
Судова колегія не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, перш за все наголошує на тому, що у цій справі адміністративний суд з урахуванням предмету спору та характеру спірних правовідносин, зобовязаний був перевірити саме оскаржувану позивачем постанову № 258/244/15-4/14-П від 27.05.2019 року «про застосування штрафной санкції за правопорушення, вчиненні на ринку фінансових послуг» (а.с.43) на предмет її відповідності зазначеним у ч.2 ст.2 КАСУ критеріям правомірності рішення субєкта владних повноважень.що саме і входить до завданнь адміністративного судочинства при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою захисту прав та інтересів юридичних осіб саме від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який під час реалізації своїх функції та повноважень зобовязаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, використовуючи повноваження з метою, з якою ці повноваження йому надані, а також з дотриманням приципу обґрунтованості, безсторонньості (неупередженості), добросовісності, розсудливості, пропорційності, і рівності перед законом.
У даному спірному випадку, судова колегія бере до уваги, що підставою для перевірки позивача слугувала отримана Нацкомфінпослуг 31 жовтня 2019 року скарга гр. ОСОБА_1 громадян, задля перевірки якої від позивача вимогою № 23276/15-8 витребувалися пояснення, інформація та документи за перевілком вищезазначеним по тексту постанови апеляційної інстанції. А вже за результатом вивчення надісланих позивачем листом № 402 від 13.11.2019 року пояснень з приводу укладення з гр. ОСОБА_1 договору, інформації щодо порядку (процедури) укладання договору, і документів, Нацкомфінпослуг було розглянуто звернення гр. ОСОБА_1 від 25.10.2019 р. (вх.№ Г-16916) та встановлено, що ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" надано фінансову послугу позивачльника шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної служби Товариства на сайті http://www.bistrozaim. ua, хоча відповідно наданої Товариством інформації, порядок надання фінансових послуг фізичним особам (станом на дату укладення договорів із позичальниками) визначався “Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Прості займи», а також «Примірним договором про надання фінансових послуг. Кредитний договір. Додаток 1. Заява-Анкета для отримання кредиту», і «Примірним договором про надання фінансових послуг. Кредитний договір. Умови надання та обслуговування кредитів» (далі - Умови), затверджених рішенням загальних зборів засновників Товариства (протокол від 05.01.2018 № 8), якими чітко було встановлено, що: складовими частинами кредитного договору, відповідно до якого Товариство надає фінансові послуги фізичним особам є: Додаток 1, Заява-Анкета для отримання кредиту та Умови, у пп.1.7, пп.2.1, пп.7.13. яких прописано розуміння «заяви-Анкети», «акцепту», «оферти» та порядок укладення кредитного договору і набуття його чинності. Проаналізувавши наведені положення та наданої Товариством інформації про фактичний алгоритм укладення ним кредитного договору з клієнтом в інформаційно-комунікаційній системі (далі - ІТС) Товариства, Нацкомфінпослуг встановив, що Товариство 21.02.2019 перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_1 (номер карти НОМЕР_1 ) грошові кошти та нараховувало плату за користування позикою у вигляді процентів, а також неустойку, що підтверджено довідкою про укладений договір №905241032478. Саме , враховуючи зазначене, Нацкомфінпослуг дійшов висновку, що порядок укладення Товариством електронного договору не відповідає вимогам ст.1 ст.12 Закону «Про електронну комерцію», оскільки відповідно до ч.1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір має укладатися у письмовій формі, а згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами, а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, з уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Виходячи з наведених норм, а також положень ст.6, ст.12 Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено, що Товариство фактично надало позику Позичальнику шляхом безготівкового переказу коштів на його особовий банківський рахунок не на підставі договору, оскільки факт перерахування Товариством коштів на особовий банківський рахунок позивачльника, пропозиції (оферти) позивачальника про укладення кредитного договору, викладеної у заявці позичальника, не свідчить про підписання Товариством кредитного договору від 21.02.2019 року №905241032478.
Також під час перевірки, на підставі аналізу положень частини другої ст.639, частини першої та другої ст.1055, частини другої ст.215, абзацу першого частини першого ст.216 Цивільного кодексу України, ч.3 ч.8 ч.12 ст.11 Закону «Про електронну комерцію» та того, що з наданих Товариством документів встановлено не дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого ст.11 та ст.12 Закону “Про електронну комерцію”, Нацкомфінпослуг дійшла висновку, що обговорений кредитний договір є таким, що не прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, тому Товариством надано фінансову послугу з порушенням частини першої ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору (а.с.21-24).
Таким чином, вищенаведені обставини стосовно дотримання ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" порядку укладення електронного договору позики з користувачем гр. ОСОБА_1 було досліджено Нацкомфінпослуг у повному обсязі безпосередньо перед винесенням Розпорядження № 2543 від 05.12.2019 року, яке не є предметом оскарження у даній судовій справі, і підставою для прийняття якого слугував юридичний склад правопорушення передбачений ч.1 ст.39 Закону України «Про фінансові послуг та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», яким чітко вищначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
За вказаних обставин, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції взагалі не було правових підстав для оцінки питання правомірності Розпорядження Нацкомфінпослуг № 2543 від 05.12.2019 року, також як і не було відповідних повноважень для здійснення аналізу положень чинного законодавства, яким врегульовано порядок та процедура укладення кредитних договорів. Тим більш, у суду першої інстанції відсутнє право на власний розсуд трактувати положення ст.12 Закону «Про електронну комерцію», а твердження суду першої інстанції про обгрунтоване застосування позивачем під час підписання Кредитного договору електронного підпису з використання цифрової послідовності 1905240811256_20190221-132340-2863104700 - суперечить законодавчо визначенному п.12 ч.1 ст.3 та ст.12 Закону «Про електронну комерцію» поняттю «одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність», який отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (надалі - Закон № 2664) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Пунктом 6 ч.1 статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг (п.7 цієї ж статті).
Згідно ч.1 статті 6 Закону № 2664 фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Відповідно до статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 статті 207 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про електронну комерцію» (надалі - Закону № 675) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ч.1 стаття 1 Закону № 675 цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Пунктами 5, 6, 7 ч.1 статті 3 Закону № 675 визначені наступні поняття:
електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Статтею 11 Закону № 675 визначений порядок укладення електронного договору.
Так, згідно ч.1 цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.3 статті 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього (ч.7 статті 11).
Частиною 8 статті 11 Закону № 675 встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 11 цієї ж статті встановлено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Згідно ч.12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Також приписами статті 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Частиною 1 статті 5 Закону № 851 визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 6 Закону № 851 електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч.1 статті 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.1.11 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319, (далі - Положення №2319), посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.
Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення (абзаци перший, другий п.4.2 розділу IV Положення №2319).
Підсумовуючи вищевикладене, та виходячи з встановленого відповідачем під час перевірки факту порушення ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" вимог ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” стосовно надання фінансових послуг на підставі Кредитного договору, який має бути підписаний у визначеному законом порядку, а також з огляду на те, що позивачем по справі не спростовано означене порушення, а власне розуміння ТОВ "ПРОСТІ ЗАЙМИ" алгоритму укладення договорів, не є підставою для недотримання вимог чинного законодавства і не звільняє позивача від відповідальності, судова колегія визнає правомірною постанову Нацкомфінпослуг № 258/244/15-4/14-П від 27.05.2019 року, винесену відповідачем саме за невиконання позивачем Розпорядження про усунення порушень законодавства, і вважає рішення суду першої інстанції підлягаючи скасуванню з підстав порушення норм матеріального права та не врахування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.
У звязку із скасування рішення суду першої інстанції, судова колеггія прийняє інше рішення по справі про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - скасувати.
У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник