17 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 204/5199/20(2-а/204/106/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2020 року в адміністративній справі №204/5199/20(2-а/204/106/20) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі інспектора з паркування головного спеціаліста Муратова Валерія Федоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,-
У серпні 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі інспектора з паркування головного спеціаліста Муратова Валерія Федоровича, в якому вона просить: скасувати постанову РАП № 267883326 від 23.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що постановою серії РАП № 267883326 від 23.07.2020 року, винесеною інспектором з паркування г.спеціалістом Муратовим Валерієм Федоровичем, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за порушення вимог пп. и) п.15.9 ПДР. Постанову надіслано рекомендованим листом 4900084254652, отримано поштою 05.08.2020 року. Вважає вказану постанову незаконною, винесеною за відсутності події та складу правопорушення, розгляд справи проведений з порушенням права на захист та порушенням презумпції невинуватості з огляду на наступне. Під час розгляду справи були порушені її права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме інспектором з паркування г.спеціалістом Муратовим В.Ф. справа розглянута за її відсутності та без належного повідомлення її про час та місце розгляду справи. Повідомлення ІД00157840 про притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.ст 279-1, 283 ч.2-4 мало містити відомості про дату розгляду справи, але ці відомості були відсутні. Отже, інспектором з паркування г.спеціалістом Муратов В.Ф. вона була позбавлена законодавчих гарантій щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи. Провадження, за наслідками якого винесена оскаржувана постанова, було розпочато за відсутності події та складу адміністративного правопорушення в її діях в порушення ст. 247 ч. 1 п. 1. Інспектор з паркування - г. спеціаліст Муратов В.Ф. вирішив накласти на неї адміністративне стягнення ґрунтуючись винятково на власних переконаннях, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів порушення нею правил дорожнього руху, за яке на неї було накладене адміністративне стягнення. Постановою встановлено, що « 23.06.2020 в 15:50 транспортним засобом здійснено зупинку, стоянку, що створюють перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху ..., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП». Отже, згідно відомостей оскаржуваної постанови правопорушення скоєно транспортним засобом. Інспектор з паркування - г. спеціаліст Муратов В.Ф. постановив визнати її винною та застосувати до неї адміністративне стягнення, виходячи з єдиної обставини - реєстрації за нею ТЗ, як за власником. Вважає, що це суперечить рішенню Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року, оскільки відповідальність власників ТЗ визнана неконституційною.Також, суб'єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа. Притягнення її до відповідальності не відповідає завданню КУпАП. Переконання інспектора з паркування г.спеціаліста ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення не означає доведення винуватості позивача, оскільки це порушує принцип презумпції невинуватості, встановлений ст. 62 Конституції України. Інспектором з паркування г.спеціалістом Муратовим В.Ф. без зібрання належних та допустимих доказів вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення встановлено її винуватість та притягнуто до відповідальності. У особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є презумпція невинуватості, яка була грубо порушена інспектором з паркування - г.спеціалістом Муратовим В.Ф. при прийнятті рішення про накладання адміністративного стягнення. У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі інспектора з паркування головного спеціаліста Муратова Валерія Федоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі - відмовлено.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити справу.
Відповідач правом відзиву не скористався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
16.12.2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли пояснення по справі та заява про зупинення провадження по справі до винесення Конституційним судом України рішення за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 14-2, частини п'ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розглянувши доводи заяви про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відтак, наведені в клопотанні обставини не доводять об'єктивної неможливості розгляду даної справи до винесення Конституційним судом України рішення, а тому не можуть служити підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі необхідно відмовити, оскільки таке є безпідставним.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 липня 2020 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Муратовим Валерієм Федоровичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП №267883326 до повідомлення серії ІД №00157840, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови серії РАП № 267883326, 23 червня 2020 року, о 15.50 год., транспортним засобом Ford B-Max, номерний знак НОМЕР_1 , здійснено зупинку, стоянку, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 2-А, чим порушено вимоги п.п. «и» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху України в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглих територій.
Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 23 червня 2020 року є предметом судового розгляду в даній справі.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів».
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази у вигляді фотознімків є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки такі фотознімки підтверджують, що автомобіль Ford B-Max, номерний знак НОМЕР_1 , дійсно знаходився ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за порушення зупинки та стоянки транспортних засобів, а саме, здійснення зупинки в місцях виїзду з прилеглих територій.
Відповідно до пп. "з" ч.2 ст.265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Пункт 15.9 "и" ПДР України передбачає, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них (п.1.10 ПДР України).
Недотримання вказаних вимог тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами примітки до статті 122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Статтею 219 КУпАП визначено, що виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
За рішенням виконавчого комітету Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28 листопада 2018 № 1164 «Про уповноваження інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» було уповноважено інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 статті 122, частинами 1, 2 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладати адміністративні стягнення.
Таким чином, головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Муратов В.Ф. наділений повноваженнями щодо винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова містить вказівку про здійснення фотозйомки за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fleldbook K80V2.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, до суду першої інстанції на підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, надав фотознімки подій 23 червня 2020 року із зображенням транспортного засобу Ford B-Max, номерний знак НОМЕР_1 (час:15:50:44, 15:50:59, 15:51:16, 15:51:34, 15:51:44).
Фіксація правопорушення здійснена відповідачем у відповідності до вимог до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, є належним доказом, що доводить факт вчинення правопорушення.
Фотознімки транспортного засобу надають можливість встановити, що транспортний асіб позивача перебував безпосередньо на проїзній частині дороги ближче 10 м від виїзду з прилеглих територій по вул. Князя Володимира Великого, 2-А м. Дніпро.
Крім того, судова колегія відхиляє доводи позивача про той факт, що притягнути до відповідальності за порушення ПДД можливо лише на момент скоєння правопорушення, саме учасником дорожнього руху.
Так, статтею 279 КУпАП передбачено наступне.
Згідно частин 3, 5 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
При цьому, одночасно слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:
-якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
-якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
В той же час, позивачем не надано до суду жодних доказів дотримання ним умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно з цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності.
Таким чином, визначені законом підстави для звільнення від відповідальності особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, за вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Не вчинення ним обов'язкових дій, передбачених ст.279-3 КУпАП, не дає правових підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
В даному випадку, відповідальна особа, встановлена інспектором з паркування за даними Єдиного Державного реєстру транспортних засобів, інформація з якого підтверджує, що транспортний засіб Ford B-Max, номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 - позивачем у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, встановлена інформація була достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення правил зупинки.
Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про доведеність належними та допустимими доказами вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, правомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 24.09.2020 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2020 року в адміністративній справі №204/5199/20(2-а/204/106/20) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов