17 грудня 2020 р. Справа № 480/762/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 28.07.20 року по справі № 480/762/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладеного в п. 58 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 2 групи у розмірі передбаченому п. б ч.1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності згідно п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вважає відмову відповідача у виплаті йому такої допомоги протиправною, оскільки він не отримував одноразову грошову допомогу з моменту звільнення з військової служби, і на момент звернення з відповідною вимогою Закон №2011-ХІІ не встановлює обмежень чи заборон на виплату компенсації у разі встановлення інвалідності у 2017 році.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п.58 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 за №117 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині позову - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що за правилами частини 4 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язанному або резервисту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, позивач вважає, що для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати на підставі відповідних доказів чи виплачувалась позичу одноразова грошова допомога у зв'язку з встановлення третьої групи інвалідності та чи виплачувалась позивачу компенсація, як ліквідатору наслідків авари на ЧАЕС. При цьому, відомості щодо виплати компенсації, як ліквідатору наслідків авари на ЧАЕС, необхідно витребувати за місцем реєстрації позивача згідно паспортних даних у місті Суми.
На думку позивача, для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати на підставі відповідних доказів чи сплачувалась позивачеві одноразова грошова допомого у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності та чи виплачувалась позивачу компенсація, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити лише факти попередніх виплат грошових сум позивачу, на підставі існуючих правових норм та наявності доказів в матеріалах справи.
На думку позивача, звертаючи увагу на вищезазначене, а також тлумачення положень по суті пункту 4 Стаття 16-3, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016, де вказано, що «виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється лише у разі зміни групи інвалідності, її причини (тобто втрати зв'язку з наслідками первинного захворювання) або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності»; то відмова у частині виплати одноразової грошової допомоги, згідно зазначеного Закону - не підлягає застосуванню в даному випадку.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач зазначає, що інвалідність позивачу була встановлена в 2010 році, а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції з 2010 року та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05,2009 року № 499 (далі - Порядок №499).
Відповідач наголошує, що після встановлення позивачу інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за вибором позивача, ним була вибрана та отримана одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, враховуючи вказані обставини справи щодо отримання позивачем на його вибір грошової допомоги за правовою підставою передбаченою ст.48 Закону України «¦Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно абз.2 а.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до абз. 2 п.8 Порядку №975, у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинною вепшовлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідач вважає, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і Порядком №975 встановлений імперативний термін (два роки) для отримання особою виплати одноразової грошової допомоги за новою підставою, а саме у разі встановлення їй на протязі цих двох років вищої групи інвалідності. У разі перевищення цього терміну, виплата одноразової і ротової допомоги п змінами, що відбулися не здійснюється.
Поновлення, збільшення або зміна встановлених Законом строків (два роки) чинним законодавством не передбачено.
Відповідач зазначає, що оскільки законодавством встановлено імперативний (присіяний) термін на протязі якого у разі підвищення групи інвалідності особа має право на отримання одноразової грошової допомоги за новою підставою і у разі перевищення цього терміну, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а також враховуючи те," що законодавством не передбачено поновлення, збільшення або зміна строку цього терміну, то ОСОБА_1 , не має права на виплату одноразової грошової допомоги за II групою інвалідності, яку він суд.просить призначити.
На думку відповідача, чинним законодавством України не передбачено виплати одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним призваним на навчальні (спеціальні) збори у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після закінчення зборів на які осіашіьою було призвано, через що права па призначення та отримання одноразової грошової допомоги позивач не має, через що суд першої інстанції ігноруючи вимоги п.6 ч.2 ст.16 Закону, дійшов хибних висновків про наявність у позивача права на виплату допомоги, чим допустив грубі порушення норм матеріального права.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Сумському районному військовому комісаріаті на посаді начальника відділення райвійськкомату.
Наказом від 08.06.1994 за №01314 позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 65 «в» (за станом здоров'я) Указу Президента України «Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України» від 13.05.1993 №174/93 з 17.08.1994 (а.с. 22)
Відповідно до виписки з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 006006 від 28.04.2010 ОСОБА_1 встановлено 50% втрати працездатності безтерміново.
Згідно виписки з Акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 212036 від 11.05.2010 позивачеві 28.04.2010 при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безтерміново (а.с. 8 - 9).
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.12.2012 №2615 захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 21)
Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №007534 від 12.01.2017 при огляді 11.01.2017 позивачу встановлено 80% втрати працездатності безтерміново (а.с. 10)
Відповідно до Довідки до Акта огляду МСЕК серії 12ААА №484853 від 12.01.2017 ОСОБА_1 при повторному огляді 11.01.2017 встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 24).
У подальшому 27.07.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 25).
Згідно витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.06.2006 «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 7). Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення від 23.11.2018 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене в п. 58 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є протиправним та підлягає скасуванню, для захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у 2017 році та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у цій справі фактично є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній станом на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 цього Закону (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
За змістом наведених норм право на отримання одноразової грошової допомоги мають також військовослужбовці, інвалідність яких виникла, як після звільнення з військової служби, так і більш ніж через три місця після такого звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.05.2020 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення про відмову у позові, суд касаційної інстанції зауважив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на одноразову грошову допомогу з підстав встановлення позивачу інвалідності після спливу трьох місячного строку з часу звільнення зі служби ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відмову у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги відповідач пов'язував з тим, що позивач звільнений до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв'язку з чим, суд касаційної інстанції вказав на те, що у порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, суди такі підстави для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не дослідили та правову оцінку таким підставам не надали. Крім того, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати на підставі відповідних доказів чи виплачувалась позивачеві одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності та чи виплачувалась позивачу компенсація, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому, відомості щодо виплати компенсації, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, необхідно витребувати за місцем реєстрації позивача згідно паспортних даних у місті Суми.
З метою з'ясування вказаних обставин справи при новому розгляді судом першої інстанції були зроблені відповідні запити.
Так, на запит суду першої інстанції про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності Сумський обласний військовий комісаріат, листом від 26.05.2020 №11/1003, повідомив, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІІ групи та ІІ групи по постанові КМУ від 25.12.2013 №975 одноразову грошову допомогу не отримував (а.с.168).
Згідно довідки від 02.06.2020 №2651 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради та отримував одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови КМУ від 14.05.2015 №285, яка нарахована та виплачена: з 01.06.2010 по 30.06.2010 у розмірі 189 грн 60 коп ( 3 гр.інв.); з 01.01.2017 по 31.01.2017 у розмірі 94 грн 80 коп ( 3 гр.інв.) (а.с.158).
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пп.2 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
У п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (набрала чинності 24.01.2014) зазначено: « 2.Установити, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499 (Офіційний вісник України, 2008р., №39, ст.1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007р. №284 (Офіційний вісник України, 2007р., №14, ст.532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331 (Офіційний вісник України, 2007р., №89, ст.3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги».
У п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499, зазначено: « 2.Одноразова грошова допомога виплачується: …; 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: …, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: … 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; …».
Таким чином, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу групи інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі також - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (надалі також - Порядок №499).
Враховуючи викладене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були враховані вказані положення, отже рішення від 23.11.2018 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене в п. 58 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є передчасним, протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Зобов'язання судом відповідача виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, для належного захисту прав та інтересів позивача необхідно зобов'язати повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у 2017 році та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення від 23.11.2018 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене в п. 58 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є протиправним та підлягає скасуванню, для захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у 2017 році та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року по справі № 480/762/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача чи відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 по справі № 480/762/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко