про відмову у відкритті провадження
16 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа №600/2551/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Олгруп" до Новодністровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -
26.11.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олгруп" (позивач) до Новодністровської міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Новодністровської міської ради Чернівецької області щодо включення до порядку денною, обговорення та голосування за рішення сесії 112 сесії VII скликання Новодністровської міської ради від 22.10.2020 року про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UА-РS-2020-10-01 -000130-1;
зобов'язати Новодністровську міську раду Чернівецької області утриматись від вчинення дій по винесенню на розгляд сесії питань щодо затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UА-РS-2020-10-01-000130-1 та інших порушень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна;
зобов'язати Новодністровську міську раду Чернівецької області подати Чернівецькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду Рішення Новодністровської міської ради про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UА-РS-2020-10-01-000130-1 від 22.10.2020 року.
10.12.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.11.2020 року.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, суд виходить з такого.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає до розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Предметом оскарження є рішення та дії Новодністровської міської ради як органу приватизації, а також зобов'язання його утриматись від вчинення певних дій у сфері приватизації комунального майна.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №125/703/16-ц, за загальним правилом, спори щодо приватизації комунального майна належать до господарської юрисдикції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України ("Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів"), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 918/843/17.
Предметом оскарження у справі є дії Новодністровської міської ради по включенню до порядку денного, обговорення та прийняття рішення 112 сесії VII скликання Новдлністровської міської ради від 22.10.2020 року, яким не затверджено протокол про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-01-000130-1, оскільки порушують процедуру та правосуб'єктність прийняття подібних рішень визначених законом, а також зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій у сфері приватизації комунального майна.
Таким чином, у правовідносинах, що склалися між позивачем та відповідачем, у діях відповідача позивач вбачає порушення своїх прав як особи, яка має намір набути у власність шляхом приватизації об'єкт нерухомості, що належить до комунальної власності. Зокрема, позивач посилається на те, що він був учасником та фактично переможцем електронного аукціону з продажу об'єкта комунальної власності, а саме: нежитлових приміщень.
Позивач вважає, що він набув право на приватизацію об'єкта комунальної власності шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 року № 2269-VIII.
Цивільний кодекс України відносить приватизацію до підстав набуття права власності.
Так, відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Тобто у спірних правовідносинах щодо набуття права власності на об'єкт приватизації шляхом викупу у відповідності до ч. 8 ст. 15 Закону №2269-VIII, позивач здійснює захист свого цивільного права.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 року № 2269-VIII продаж об'єктів на аукціоні, крім аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, здійснюється за наявності не менше двох учасників аукціону та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення на аукціоні не менше одного кроку аукціону на підвищення стартової ціни.
У разі якщо для участі в аукціоні подано заяву на участь в аукціоні від одного покупця, аукціон визнається таким, що не відбувся, а орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни (абз. 2 ч. 8 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 року № 2269-VIII).
Отже, у спірних правовідносинах чітко вбачається наявність у позивача майнового інтересу, а переданий на вирішення суду спір обумовлений порушенням приватного майнового права конкретного суб'єкта (позивача).
Суд зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
У даній справі спірні правовідносини виникли внаслідок порушення прав позивача, що виникають з цивільних правовідносин, у межах яких можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з набуттям права власності на об'єкт приватизації, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24.01.2017 року №815/6165/14 та Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 року № 396/2550/17.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до пункту першим частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Частиною шостою статті 170 КАС України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд роз'яснює позивачу його право на звернення за захистом порушених прав у спорах щодо приватизації майна в порядку господарського судочинства, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої статтями 27-31 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Олгруп" у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Новодністровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати позивачу.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш