08 грудня 2020 року м. Львів справа №380/6698/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Терлецький О.О.,
за участю:
представника позивача - Черник В.М.,
представника відповідача - Гавриляка Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
До суду надійшла позовна заява Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (81053, Львівська обл., Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, ЄДРПОУ 22400071) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Ш» від 30.06.2020 №0052285204 про застосування до Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» штрафної (фінансової) санкції у сумі 200 000 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» судові витрати у виді судового збору в сумі 3000 грн., сплаченого за подання позовної заяви та судові витрати у виді витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція позивача:
Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, необґрунтовано, тому підлягає до скасування. Вказує, що відповідачем було порушено вимоги п.86.8 ст.86 ПК України та обмежено його право щодо ознайомлення з актом камеральної перевірки та подання заперечень, а спірне рішення не відповідає вимогам абз. 5,6 п.58.2 ст.58 ПК України. Окрім того, вважає, що оскільки акт камеральної перевірки від 30.06.2020 не дає можливості чітко, об'єктивно та в повній мірі встановити виявлені відповідачем порушення податкового законодавства, то такий акт не є належним доказом порушення позивачем строків сплати сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та підставою для нарахування штрафу у розмірі 20% погашених сум податкового боргу. Вказує, що відповідач безпідставно визначив дату 16.07.2019 першою датою, за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1000000грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.
Заперечення відповідача:
Відповідачем подано відзив, у якому заперечує проти позову виходячи з наступного. За результатами камеральної перевірки позивача, складено акт №851/52/04/22400071 від 30.06.2020, на підставі якого було винесено спірне рішення, яким нараховано штраф в сумі 200000грн. що становить 20% за затримку на 316, 316, 316, 316, 315, 315, 315, 315, 288, 288, 288, 258, 258, 258, 258 календарних днів сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1000000грн. Вказує, що до оскаржуваного податкового повідомлення- рішення додано розрахунок штрафних санкцій, зі змісту якого вбачається, що у ньому зазначено документи, за якими рахувався податковий борг, дата його виникнення, дата зарахування грошових коштів в погашення податкового боргу, кількість днів прострочення сплати, розмір та сума штрафу. Вважає, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Передбачена п.126.1 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу настає в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу. В наслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у строки, встановлені законом, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України. З урахуванням вказаного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позов заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі пп.19.1.1 п.19.1 ст.19, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України проведена камеральна перевірка МКП «Новояворівськводоканал» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. За результатами камеральної перевірки складено акт від 30.06.2020 №851/52.04/22400071 (далі - акт перевіри), якою встановлено порушення вимог п.57.1 ст.57 (п.57.3 ст.57) глави 2 розділу ІІ ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 30.06.2020 №№0052285204 про застосування до Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» штрафної (фінансової) санкції у сумі 200 000 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомлення - рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19. Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно п.37.1, 37.2 ст.37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. (п.38.1 ст.38 ПК України).
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. (п.54.1 ст.54 ПК України).
Строки сплати податкових зобов'язань визначено ст.57 ПК України. Відповідно до вказаної норми (п.57.1) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації. Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.2. ст.86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п.113.1 ст.113 ПК України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог ст.58 ПК України.
Відповідно до абз.5 п.58.1 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Позивач вказує, що всупереч наведеним нормам спірне податкове повідомлення - рішення не містить посилання на норми ПК України, якими встановлені граничні строки сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, порушення яких виявлено. Окрім того, стверджує, що до такого рішення розрахунки сум штрафів не долучено.
Однак, як вбачається з тексту спірного податкового повідомлення - рішення, у ньому вказано, що таке винесено відповідно до акта 851/52.04/22400071 від 30.06.2020 яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на підставі ст.126 ПК України за затримку на 316, 316, 316, 316, 315, 315, 315, 315, 288, 288, 288, 258, 258, 258, 258 календарних днів сплати податкового зобов'язання в сумі 1 000 000 грн., на підставі чого зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість. Окрім того, як вказано у спірному рішенні, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій додається.
Відтак, вказані доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст.58 ПК України судом відхиляються, оскільки є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача з питань строку давності та порядку нарахування штрафу.
Відповідно до п.76.3 ст.76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Як вказано у розрахунку штрафної санкції документом, згідно якого виник борг рішення суду про розстрочення/відстрочення зазначено податкового боргу від 31.10.2018 №813/2201/18 (наказ ДФС від 14.04.2016 №318), граничний строк сплати 16.07.2019, дата операції (погашення) 27.05.2020, 29.04.2020, 30.03.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі №813/2201/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/75538797), позов Головного управління ДФС у Львівській області до Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» про стягнення заборгованості в сумі 1240070,42 грн. - задоволено повністю; стягнуто з Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» в користь Державного бюджету України податковий борг з рахунків у банках за платежем податок на додану вартість в сумі 1240070,42 грн. Як вказано в мотивувальній частині рішення, заборгованість відповідача становить несплачені самостійно задекларовані суми, зазначені в податкових деклараціях: за квітень 2017 року від 18.05.2017 року у розмірі 145500,9 грн.; за травень 2017 року від 20.06.2017 року у розмірі 103206,00 грн.; за червень 2017 року від 19.07.2017 року у розмірі 117519,00 грн.; за липень 2017 року від 18.08.2017 року у розмірі 117838,00 грн.; за серпень 2017 року від 19.09.2017 року у розмірі 75319,00 грн.; за вересень 2017 року від 19.10.2017 року у розмірі 131051,00 грн.; за жовтень 2017 року від 20.11.2017 року у розмірі 233680,00 грн.; за листопад 2017 року від 19.12.2017 року у розмірі 100320,00 грн.; за грудень 2017 року від 18.01.2017 року у розмірі 165200,00 грн., податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.07.2017 року, згідно якого сума штрафу становить 90160,10 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 28.11.2017 року, згідно якого загальна сума штрафу становить 41320,42 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 у справі №813/2201/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76963667) заяву МКП «Новояворівськводоканал» про відстрочку виконання рішення суду задоволено, відстрочено виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі № 813/2201/18 по сплаті заборгованості в сумі 1240070,42 грн. строком на 1 (один) рік, тобто до 16.07.2019 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №813/2201/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83349854) у задоволенні заяви МКП «Новояворівськводоканал» про відстрочення виконання рішення суду, - відмовлено повністю.
Відповідно до ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відтак, граничний строк сплати 16.07.2019 що наведений у розрахунку до спірного рішення пов'язаний з закінченням строку відстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу у справі №813/2201/18.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано підстав вважати, що відповідачем при оформленні результатів камеральної перевірки допущено порушення щодо зазначення строків та підстав податкового боргу.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем п.86.8 ст.86 ПК України та обмеження його права щодо ознайомлення з актом перевірки та подання заперечень.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу..
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. (п.86.7 ст. 86 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. (п.86.8 ст.86 ПК України).
Судом встановлено, що акт камеральної перевірки та податкове повідомлення рішення, що винесене відповідно до нього, складені в один день - 30.06.2020, тобто з порушенням положень п.п.86.2, 86.7, 86,8 ст.86 ПК України, що позбавило позивача надати заперечення до акта перевірки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання вимог п. 86.7. та 86.8. ст. 86 ПК України, а саме: позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків акту перевірки, спірне рішення прийняте до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків акту перевірки, а відтак прийняте з порушенням встановлених правил та процедур, прийнято передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим є таким, що прийняте з порушенням закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, як передчасно прийняте.
Проведення контролюючим органом камеральної перевірки, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу за відсутності платника податків, виключає можливість подати платником податків будь-яких пояснень та/або заперечень стосовно встановлених такою перевіркою обставин під час проведення такої перевірки, що виключає можливість прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення із врахуванням всіх обставин справи, в тому числі тих, які можуть спростувати висновки проведеної перевірки.
Податковий орган мав врахувати доводи платника податків у запереченнях на акт перевірки, розглянути їх по суті та за результатом їх розгляду вирішити питання про наявність/відсутність в діях платника порушень податкового законодавства, у зв'язку із чим прийняти відповідне рішення.
В силу положень п. 86.8. ст. 86 ПК України надані платником податків заперечення на акт перевірки є обов'язковими до розгляду та врахування податковим органом.
А отже, відповідачем з порушенням процедури, визначеної п.86.8. ст.86 ПК України 30.06.2020 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, без розгляду заперечення позивача на акт перевірки, тобто передчасно.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 30.06.2020 №0052285204 є протиправним, а тому підлягає до скасування.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, відтак слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 3000 грн. сплаченого судового збору.
Стосовно заяви про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну допомогу суд зазначає наступне.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №02/07 від 27.07.2020, додаток до вказаного договору, рахунок на оплату №01/08 від 05.08.2020 на суму 2800 грн., акт №1 надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2020, копія платіжного доручення №564 від 13.08.2020 на суму 2800 грн., ордер, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п.3.1 договору №02/07 від 27.07.2020, розмір витрат на правову (правничу) допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову (правничу) допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також порядок сплати визначається додатком, який являється невід'ємною складовою частиною цього договору.
Відповідно до поданого до матеріалів справи копії акта №1 від 06.08.2020 надання правової допомоги, в детальному описі виконаних робіт зазначено правова (правнича) допомога: складання адміністративного позову, час виконання - 2 год., вартість 2800 грн.
Судом встановлено, що надана позивачем копія платіжного доручення на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не підтверджує такі витрати, оскільки не містять інформацію про номер справи, номер договору чи відповідний акт приймання-передачі наданих послуг, за які були сплачені кошти.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всупереч вимог наведеної норми, позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку обґрунтованість заявлених сум до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242- 246, 255, 293, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Ш» від 30.06.2020 №0052285204.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (81053, Львівська обл., Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, ЄДРПОУ 22400071) 3000 грн. сплаченого судового збору.
Відмовити у задоволенні заяви про стягнення на користь Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» судових витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за насідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.12.2020.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна