вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2877/20
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір"
03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, буд. 2/24, код ЄДРПОУ 32773973
адреса для листування: 02206, м. Київ, вул. А.Малишка, буд. 21-Б, кв. 47
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міста"
08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 40302522
про стягнення заборгованості за договором поставки
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2918/20 від 02.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міста" про стягнення заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, що поставлений відповідно до договору поставки № БА-17/018 від 03.02.2017, що укладений з позивачем.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (далі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна архітектура міста» укладено договір поставки № БА-17/018 від 03.02.2017 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату партії товару, що буде поставлений згідно заявки покупця.
Згідно з пунктом 6.1 Договору за невиконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017.
Відповідно до пункту 8.2 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір»
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковими накладними за період з 01.10.2019 по 17.10.2019, актами надання послуг перевезення товару за період з 01.10.2019 по 17.10.2019 та актом звірки взаєморозрахунків згідно з яким відповідачем визнається, що станом на 16.12.2019 наявна заборгованість у розмір 126602,18 грн.
Відповідач за поставлений товар та надані послуги розрахувався частково - на суму 100000,00 грн. (04.02.202 на суму 50000,00 грн. та 11.02.2020 на суму 50000,00 грн.) в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26592,56 грн.
Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міста"
Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів сплати або контр - розрахунку суми заборгованості суду не надав, про розгляд справи щодо нього у господарському суді судом направлена ухвала Господарського суду Київської області на його належну адресу: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1-А, що встановлена судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення суду № 0103273986743 з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" у мережі Інтернет, відповідач отримав ухвалу суду 04.11.2020.
З огляду на вказані положення чинного законодавства, зазначені обставини належного надіслання судом на вірну адресу відповідача та отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень на позов і доказів.
Норми права, що підлягають застосуванню
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна архітектура міста» укладено договір поставки № БА-17/018 від 03.02.2017 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором.
Пунктом 3.9 Договору визначено, що перехід права власності та усіх можливих ризиків, пов'язаних із втратою та пошкодженням партії товару, від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару представнику покупця або перевізнику для перевезення покупцю.
Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату партії товару, що буде поставлений згідно заявки покупця.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковими накладними за період з 01.10.2019 по 17.10.2019, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг перевезення товару за період з 01.10.2019 по 17.10.2019, які підписані електронним цифровим підписом.
За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 статті 179 Господарського кодексу України ).
Відповідно до частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Так, на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Суд, перевіривши долучені до матеріалів справи документи, зазначає, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні з боку відповідача підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , який є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна архітектура міста», що підтверджується відомостями, що отримані судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який діє від імені відповідача без обмежень, тобто - уповноваженою на це особою.
Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідачем визнається, що станом на 16.12.2019 наявна заборгованість у розмір 126602,18 грн.
Відповідач за поставлений товар та надані послуги розрахувався частково - на суму 100000,00 грн. (04.02.2020 на суму 50000,00 грн. та 11.02.2020 на суму 50000,00 грн.) в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26602,18 грн.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Крім того, позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу про сплату спірних коштів від 23.12.2019, докази направлення якої наявні у матеріалах справи.
Відтак, строк оплати спірної заборгованості настав у порядку пункту 4.2. Договору, статей 530, 538, 693 Цивільного кодексу України.
Отже, з урахування того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у розмірі 26602,18 грн., строк оплати якої настав, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків та не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 26592,56 грн., що заявлені позивачем.
Відносно заявлених до стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено: угоду про надання правової допомоги № 5-12/19 від 24.12.2019, акт здачі-приймання робіт від 15.01.2020 на суму 15000,00 грн., прибутковий касовий ордер № 1/19 від 15.01.2020 на суму 15000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 309/н від 23.06.2008.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом підпункту 11 пункту 3 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО) затверджено «Положенням про ведення касових операцій в Україні (далі - Положення) і є первинним документом, який використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.
Даний документ має дві частини: «корінець» ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов'язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства.
Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. «Корінець» ПКО залишається в касі підприємства і обов'язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів.
Обов'язковими реквізитами при заповненні «корінця» і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім'я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).
Посилання позивача на прибутковий касовий ордер № 1/19 від 15.01.2020 на суму 15000,00 грн, як на письмовий доказ сплати послуг за договором пpo надання правової допомоги, судом не береться до уваги, оскільки, зазначений бухгалтерський документи не містить усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції.
За результатами розгляду вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення грошових коштів.
За частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
1. Позов (вх. № 2918/20 від 02.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міста" про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міста" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 40302522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, буд. 2/24, код ЄДРПОУ 32773973, адреса для листування: 02206, м. Київ, вул. А.Малишка, буд. 21-Б, кв. 47) 26592,56 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні п'ятдесят шість копійок) основного боргу, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.12.2020.
Суддя С.О. Саванчук