ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2020Справа № 910/3643/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика"
2. Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
про визнання недійсним правочину,
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Хоменко В.О. (адвокат за ордером);
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились.
25 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (відповідач-1) та Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем-2 Договору поруки №118023 від 04.06.2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що колишній директор Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія" ОСОБА_1 не мав права на підписання Договору поруки №118023 від 04.06.2007 року, оскільки не був належним чином на те уповноважений загальними зборами учасників товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 року у справі №910/3643/19 позовну заяву б/н від 19.03.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
05.04.2019 року позивачем до суду була подана заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 19.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2019.
20.05.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при укладенні оспорюваного договору позивачем до банку було надано протокол №11 зборів учасників від 25.05.2007 року, на яких останнім було прийнято рішення виступити майновим і фінансовим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_2 перед АТ «Укрсиббанк» в сумі 148 830 швейцарських франків.
В підготовчому засіданні 28.05.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 02.07.2019.
04.06.2019 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що згідно протоколу №11 зборів учасників від 25.05.2007 року було затверджено виступити майновим та фінансовим поручителем по обов'язкам ОСОБА_2 . Окрім того, відповідачем-1 заявлено про застосування до правовідносин спливу строку позовної давності.
В підготовчому засіданні 02.07.2019 судом було оголошено перерву до 20.08.2019.
15.07.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому ним зазначено, що позивач не вчиняв жодних дій, направлених на виконання оспорюваного договору. Окрім того, надані відповідачами протоколи №11 містять різні відомості та різні редакції. Щодо позовної давності, позивач вказав, що про факт укладення оспорюваного договору позивач дізнався з вимоги банку №23-1-2/800 від 16.03.2017 року, а дану позовну заяву до суду подав 21.03.2019 року.
06.08.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи в якому винесено на вирішення експертної установи питання: "Чи виконаний підпис на протоколі №11 Засновників ТОВ "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" від 25 травня 2007 року власноруч ОСОБА_2 чи іншою особою з проставленням факсимільного відбитку підпису?" та клопотання про витребування у відповідачів для проведення експертизи оригіналу документу, який підлягає експертизі - протокол №11 Засновників ТОВ "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" від 25 травня 2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" та Акціонерного товариства "Укрсиббанк" для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу №11 засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" від 25.05.2007 року та відкладено підготовче засідання до 15.10.2019.
09.10.2019 року від відповідача-2 до суду надійшло клопотання, в якому зазначено про неможливість банку надати оригіналу протоколу №11 у зв'язку з тим, що він був переданий ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» на виконання умов Договору факторингу №80 від 14.07.2017 року.
В підготовчих засіданнях 15.10.2019 та 19.11.2019 судом оголошувались перерви до 19.11.2019 та до 28.01.2020 відповідно.
28.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів: заяви ОСОБА_2 від 23.12.2019 в якій він зазначає, що надає згоду на проведення почеркознавчої експертизи у справі №910/3643/19 та повідомляє, що немає можливості прибути в судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва 28.01.2020 о 11:00 год, оскільки мешкає за кордоном та клопотання директора позивача ОСОБА_3 про надання дозволу на пошкодження протоколу №11 Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" від 25.05.2007 року.
В підготовчому засіданні 28.01.2020 судом було постановлено викликати ОСОБА_2 (засновника позивача) в судове засідання для вирішення питання щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, його явку визнано обов'язковою та оголошено перерву до 17.03.2020.
В підготовчому засіданні 17.03.2020 судом було оголошено перерву до 19.05.2020. Також ухвалами суду від 17.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК позивача та ОСОБА_2 було повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.05.2020, та, зокрема, ОСОБА_2 повідомлено щодо необхідності його особистої присутності в судовому засіданні для вирішення питання призначення судової почеркознавчої експертизи та відібрання зразків підпису.
18.05.2020 до суду від представника позивача (адвокат Махмудова О.С.) надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
В підготовчому засіданні 19.05.2020 судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання та оголошено перерву у справі до 07.07.2020. Ухвалами суду від 19.05.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було викликано в підготовче засідання, явку визнано обов'язковою. Окрім того, ухвалою суду від 19.05.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК було повторно викликано ОСОБА_2 в підготовче засідання, явку визнано обов'язковою.
30.06.2020 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.
06.07.2020 до суду від представника позивача (адвокат Хоменко В.С.) надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.09.2020. Окрім того, вказаною ухвалою повторно викликано в підготовче засідання ОСОБА_2 (засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія") в підготовче засідання для вирішення клопотання щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та відібрання особистих зразків підпису.
В підготовче засідання 15.09.2020 відповідач-2 та ОСОБА_2 (засновник Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія") не з'явились, про час та місце повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.
В засіданні 15.09.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020 року.
Судове засідання 03.11.2020 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою від 26.11.2020 сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 08.12.2020 року.
08.12.2020 року від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника.
В судовому засіданні 08.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
04.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (найменування змінено на Акціонерне товариств «Укрсиббанк») (банк) та громадянином України ОСОБА_2 (позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11162720000 від 04.06.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у швейцарських франках (CHF) в сумі 148 830,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 611 504,37 грн за курсом НБУ на день укладення Договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.
Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме, зокрема, поруки ТОВ Спелеосанаторій «Соляна Симфонія». (п. 2.1. Договір про надання споживчого кредиту №11162720000 від 04.06.2007 року).
04.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (найменування змінено на Акціонерне товариств «Укрсиббанк») (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторієм «Соляна Симфонія» (поручитель) укладено Договір поруки №118023 від 04.06.2007 року (надалі - Договір, спірний договір), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником, ОСОБА_2 , усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору про надання споживчого кредиту №11162720000 від 04.06.2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема, сума основного договору - 148 830,00 швейцарських франків. (п. 1.2. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. (п. 3.1. Договору).
Договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію «Соляна Симфонія» підписано ОСОБА_1 , а з боку Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» ОСОБА_4 .
16.03.2017 року банком виставлено позивачу вимогу №23-1-2/800 про погашення простроченої заборгованості.
Звертаючись до суду з даним позовом, як зазначено позивачем, після отримання ним від банку вказаної вимоги, позивач дізнався про існування Договору поруки №118023 від 04.06.2007 року.
В подальшому, 14.07.2017 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (найменування змінено на Акціонерне товариств «Укрсиббанк») (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» (фактор) був підписаний Договір факторингу №80, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.
14.07.2017 року між клієнтом і фактором підписано Акт приймання-передачі права вимоги, згідно якого клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором.
Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір факторингу №80/1, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» перейшло право вимоги за Договором поруки №118023 від 04.06.2007 року.
Вказані обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Донецької області №905/436/18 від 24.04.2018 року та не потребують доведенню знову.
У зв'язку з тим, як зазначає позивач, що колишній директор Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія" ОСОБА_1 не мав права на підписання Договору поруки №118023 від 04.06.2007 року, тому, що не був належним чином на те уповноважений загальними зборами учасників товариства, позивач просить визнати вказаний договір недійсним.
Заперечуючи проти даної позовної заяви відповідачі вказують, що правочин схвалений позивачем, оскільки наявний протокол №11 засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторію "Соляна Симфонія" від 25.05.2007 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки №118023 від 04.06.2007, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поруки, а отже, спірний правочин є укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Так, підстави заявленого позову про визнання договору недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений колишнім директором позивача ОСОБА_1 з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У зв'язку з наведеним суд виходить з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що оспорюваний договір підписано від імені позивача директором ОСОБА_1.
У преамбулі Договору зазначено, зокрема, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій «Соляна Симфонія» діє ОСОБА_1 .
Станом на дату укладання оспорюваного договору чинною була редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій «Соляна Симфонія», затверджена засновниками товариства наказом №7 від 10.10.2005 року (далі - статут позивача).
При цьому, позивач, обґрунтовуючи недійсність Договору, посилається на перевищення директором позивача п.п. 7.3.5. п. 7.3. ст. 7 статуту позивача при укладанні оспорюваного правочину.
Судом встановлено, що наведене положення статуту позивача передбачає наступне:
- директор товариства, як виконавчий орган, без довіреності виконує дії від імені товариства, у тому числі укладає та підписує від імені товариства угоди, зовнішньоекономічні контракти, кредитні договори та договори пов'язані з ними (застави, поруки та т.і.) на суму в національній иа іноземних валютах не перевищуючу 100 000,00 грн. (а));
- виконувати дії, перелічені, зокрема в п. а) на суму перевищуючу 100 000,00 грн, директор має право з згоди учасників.
Однак, як встановлено судом, загальними зборами позивача було схвалено укладення спірного Договору.
Так, із наявної в матеріалах справи копії протоколу №11 засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій «Соляна Симфонія» від 25.05.2007 року, поданого відповідачем-1 (копію, подану відповідачем-2, банк в судовому засіданні просив не приймати до розгляду) вбачається, що засновники у складі чотирьох осіб ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ) затвердили виступ товариства майновим і фінансовим поручителем по обов'язкам ОСОБА_2 перед АКІБ «Укрсиббанк», м. Донецьк, у сумі 148 830 швейцарських франків.
Заперечуючи проти справжності вказаного протоколу позивач звертався до суду із клопотанням про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи із встановленням дійсності виконання ОСОБА_2 підпису на вказаному протоколі №11 від 25.05.2007 року.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи, де необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі.
У зв'язку з подачею позивачем в справі клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, судом було зобов'язано позивача забезпечити явку ОСОБА_2 , підпис якого необхідно було дослідити експерту, в засідання для відібрання у вказаної особи зразків підпису та передачі їх експерту для дослідження.
Однак, протягом майже 12 місяців позивач не зміг забезпечити явку ОСОБА_2 в засідання, обґрунтовуючи це тим, що пан ОСОБА_2 перебуває за межами України та не має змоги прибути до суду.
В той же час, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження перебування ОСОБА_2 за межами України.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
В засіданні 07.07.2020 року судом було зазначено, що занесено до протоколу, про можливе умисне затягування позивачем розгляду справи та зловживання своїми процесуальними правами, з огляду на чергову неявку ОСОБА_2 (засновника позивача), явка якого судом була визнана обов'язковою, до суду.
Таким чином, вирішення питання щодо призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, виявилось неможливим, у зв'язку з незабезпеченням позивачем явки ОСОБА_2 до суду для відібрання його підписів.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Принцип добросовісності - це загально-правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Враховуючи викладене, зважаючи на тривалий термін (майже рік), наданий позивачу для забезпечення суд зразками підписів особи, яка на його думку, не підписувала протокол №11 від 25.05.2007 року, беручи до уваги той факт, що вказаний протокол є дійсним (недійсним в судовому порядку не визнавався), керуючись нормами статуту позивача, суд не вбачає факту перевищення повноважень зі сторони директора позивача при укладанні спірного договору, з огляду на те, що відповідно до п.п. 7.3.5. статуту позивача, підписання Договору поруки на суму 148 830,00 швейцарських франків було погоджено учасниками товариства позивача протоколом №11 від 25.05.2007 року.
Наведеним спростовуються доводи щодо перевищення повноважень директором позивача при укладанні Договору.
Поряд з цим, у своєму відзиві відповідач-1 просив суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та на цій підставі відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При розгляді цього спору, суд виходить з того, що позовна давність не є інститутом процесуального права.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено суду обґрунтованості заявленої позовної вимоги, у задоволенні заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності слід відмовити.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторієм "Соляна Симфонія" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.12.2020 року.
Суддя С.М. Морозов