ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2020Справа № 910/4472/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин", Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи", м. Київ
про стягнення 3 943 556,18 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Кірячок І.О. (адвокат за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
31.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 3 682 500,00 грн, суми пені в розмірі 231 777,29 грн, суми 3% річних в розмірі 29 278,89 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №РТССГЕ-27/11/19-1 від 27.11.2019 року в частині оплати поставленого позивачем газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 року у справі №910/4472/20 позовну заяву №49/20 від 24.03.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
15.04.2020 року (в строк визначений судом) позивачем до суду засобами поштового зв'язку була направлена заява про усунення недоліків позовної заяви. Заяву судом отримано 21.04.2020 року.
Ухвалою від 24.04.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.06.2020 року.
В засідання 23.06.2020 року представник відповідача не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. В задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, про що до протоколу судового засідання внесено відповідні відомості. Підготовче засідання відкладено до 04.08.2020 року.
21.07.2020 року від адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" Ворони Олени Анатоліївни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відмовлено в задоволенні заяви адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" Ворони Олени Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/4472/20.
29.07.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що дійсно із суми здійсненої поставки на суму 4 882 500,00 грн відповідачем оплачено лише 1 200 000,00 грн. Відповідачем також зазначено, що по іншому договору поставки №05122019 від 05.12.2019 року, за яким відповідач виступає постачальником, а позивач покупцем, останнім не було здійснено розрахунок з відповідачем і відповідач пішов на зустріч позивачу погодивши продовження строків здійснення розрахунків, чого позивачем в даних правовідносинах здійснено не було, що свідчить про недобросовісність позивача як сторони господарських правовідносин. Таким чином, відповідач зазначає, що пеня та 3% річних були нараховані та заявлені позивачем з порушенням принципу добросовісності.
03.08.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір, який укладено між сторонами 05.12.2019 року, на який посилається відповідач, не пов'язаний з правовідносинами в даній справі, а тому не може братись до уваги.
В засіданні 04.08.2020 року в справі було оголошено перерву до 20.10.2020 року.
19.10.2020 року від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких вказано, що інформація про договір від 05.12.2019 року була наведена суду до відома, оскільки сукупне дослідження всіх договорів відображає в комплексі побудову взаємовідносин сторін та наведені у відзиві відповідачем дані свідчать про відсутність зустрічної взаємодії позивача в адресу відповідача, що суперечить чесній діловій практиці.
20.10.2020 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
В засіданні 20.10.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2020 року.
22.10.2020 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
В судовому засіданні 08.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.11.2019 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №РТССГЕ-27/11/19-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20 єС, тиск газу (Р) - 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
Обсяг газу, що підлягає передачі продавцем покупцеві за цим Договором (далі - Договірний осяг), а також ціна за 1 (одну) тисячу м.куб. газу, визначається та узгоджується сторонами у Додаткових угодах до Договору. (п. 2.2. Договору).
Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі газу та комерційного акту приймання-передачі. (п. 3.3. Договору).
Оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 11 цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному сторонами у Додаткових угодах до Договору. (п. 5.1. Договору).
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до31 грудня 2020 року, аде в будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків. (п. 10.1. Договору).
Додатковою угодою №1 від 27.11.2019 року до Договору сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у грудні 2019 року природний газ загальним обсягом 930,000 тис. куб. м. (п. 1.). Ціна природного газу, що передається за цією Додатковою угодою, за 1 000 куб.м. складає 5 250,00 грн з ПДВ (п. 2). Загальна вартість природного газу, що передається згідно з цією Додатковою угодою, складає 4 882 500,00 грн з ПДВ (п. 3.). За даною Додатковою угодою встановлюється наступний порядок розрахунків: 600 000,00 грн - не пізніше 10.12.2019 року, 4 282 500,00 грн - не пізніше 27.12.2019 року (п. 4.).
Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору, згідно Акту прийому-передачі природного газу №25 від 31.12.2019 року було поставлено відповідачу природний газ в кількості 930,00 тис. куб.м. на суму в розмірі 4 882 500,00 грн.
Природний газ, за вказаним актом, як зазначає позивач, отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи (директора) останнього та печаткою товариства.
В подальшому відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача коштів в розмірі 1 200 000,00 грн згідно наступних платіжних доручень: №1248 від 10.12.2019 року на суму 700 000,00 грн, №1710 від 10.03.2020 року на суму 500 000,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі за Договором не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 682 500,00 грн, нарахованої суми пені в розмірі 231 777,29 грн та суми 3% річних в розмірі 29 278,89 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір купівлі-продажу природного газу №РТССГЕ-27/1/19-1 від 27.11.2019 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу природного газу, згідно зазначеного вище акту, на загальну суму 4 882 500,00 грн, що не заперечено відповідачем.
Як передбачено п. 4. Додаткової угоди №1 від 27.11.2019 року до Договору оплата за товар здійснюється наступним чином: 600 000,00 грн - не пізніше 10.12.2019 року, 4 282 500,00 грн - не пізніше 27.12.2019 року, а тому оплата повинна була бути проведена не пізніше вказаних дат.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності переданого за Договором природного газу, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був його оплатити у строк зазначений пунктом 4 Додаткової угоди №1 від 27.11.2019 року до Договору.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як встановлено судом, що не заперечено сторонами, відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача коштів в розмірі 1 200 000,00 грн згідно платіжних доручень №1248 від 10.12.2019 року на суму 700 000,00 грн та №1710 від 10.03.2020 року на суму 500 000,00 грн.
При цьому, залишок вартості отриманого від позивача природного газу на суму в розмірі 3 682 500,00 грн відповідачем оплачено не було.
Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено повну оплату поставленого позивачем природного газу, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 3 682 500,00 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 3 682 500,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо зазначеної відповідачем обставини того, що по іншому договору поставки №05122019 від 05.12.2019 року відповідач пішов на зустріч позивачу погодивши продовження строків здійснення розрахунків, чого позивачем в даних правовідносинах здійснено не було, то суд зазначає, що правовідносини сторін по іншим правочинам не можуть бути покладені в основу відсутності у сторін обов'язку з виконання покладених на них умовами спірного Договору зобов'язань.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 231 777,29 грн, нараховану за період з 28.12.2019 року по 24.03.2020 року.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 6.2. Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені в пункті 5.1. Договору, покупець, крім суми заборгованості, сплачує на користь продавця пеню за кожний день прострочення, у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, враховуючи зазначену норму, беручи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок суми пені у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», перевіривши правильність нарахувань, судом встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 231 777,29 грн є арифметично вірно нарахованою, а відтак позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 29 278,89 грн 3% річних за період з 28.12.2019 року по 24.03.2020 року, то суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 29 278,89 грн.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 3 682 500,00 грн, сума пені в розмірі 231 777,29 грн та сума 3% річних в розмірі 29 278,89 грн.
Судовий збір, у розмірі 59 153,34 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" (ідентифікаційний номер 40044588, місцезнаходження: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, каб. 604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" (ідентифікаційний код 33264159, місцезнаходження: 92905, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Титова, буд. 13) суму основної заборгованості в розмірі 3 682 500,00 грн (три мільйони шістсот вісімдесят дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 231 777,29 грн (двісті тридцять одну тисячу сімсот сімдесят сім гривень 29 копійок), суму 3% річних в розмірі 29 278,89 грн (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 89 копійок) та суму судового збору в розмірі 59 153,34 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят три гривні 34 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 17.12.2020 року.
Суддя С.М. Морозов