ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2020Справа № 925/1300/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича
до Головного управління ДПС у Черкаській області
Державної казначейської служби України
про стягнення 255157,36 грн. моральної шкоди,
Представники:
від позивача Понуровський Ю.О.
від відповідача-1 Константинов С.А.
від відповідача-2 не прибули
Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Понуровський Юрій Олексійович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДФС у Черкаській області (відповідача-1) та Державної казначейської служби України (відповідача-2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій працівників Головного управління ДФС у Черкаській області (протиправність дій встановлена під час розгляду адміністративних справ № 823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17, рішення у яких набрали законної сили), які полягають у неправомірному проведенні у серпні 2017 року позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 (за результатами перевірки складено акт від 16.08.2017) та в прийнятті 05.09.2017 за її результатами неправомірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань, позивачу було завдано моральну шкоду та матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги при оскарженні неправомірних дій ДФС в порядку адміністративного судочинства.
За твердженням позивача, триваючі неправомірні дії службових осіб Головного управління ДФС у Черкаській області при здійсненні ними своїх повноважень впродовж 2017 року та подальший процес відновлення порушених прав спричинили позивачу душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, вплинули на реалізацію намірів позивача, суттєво погіршили його життєві зв'язки та ділову репутацію, тобто заподіяли йому моральну шкоду.
Позивач визначав суму моральної шкоди у розмірі 127578,68 грн. (5% від 2551573,61 грн. донарахованих податкових зобов'язань разом з штрафними санкціями).
Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 17.12.2018 відкрив провадження у справі № 925/1300/18, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
22.01.2019 позивач подав заяву про збільшення розміру моральної шкоди до 255157,36 грн. (10% від 2551573,61 грн.).
Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 14.02.2019 передав справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідач-1 позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди відповідач-1 зазначив, що надані позивачем докази (лист непрацездатності) не доводить наявність причинного зв'язку між діями Головного управління ДФС у Черкаській області та заявленою до стягнення моральною шкодою.
Відповідач-2 позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що він є неналежним відповідачем, оскільки не порушував жодних прав та інтересів позивача.
Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 01.07.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича до Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України 16500,00 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області, та 255157,36 грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області.
Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва.
22 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є передчасними, зробленими без належного з'ясування і оцінки обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням вимог чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій при вирішенні позову ФОП Понуровського Ю.О. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди не врахували положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди, завданої особі неправомірними діями органів державної влади, та підстави такого відшкодування, не надали належної правової оцінки наведеним позивачем доводам та поданим ним доказам на підтвердження позовних вимог. Суди не дослідили та не навели обґрунтування того, який саме розмір відшкодування, за обставин доведення неправомірних дій органу державної влади по відношенню до позивача, що не потребує доказування у цій справі, та обставин, які стали підставою для звернення позивача до суду з відповідними вимогами, є розумним і справедливим відшкодуванням за порушення, яке вже відбулося. Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 08.07.2020 постановив розглядати справу в частині стягнення 255157,36 грн. моральної шкоди в порядку загального позовного провадження.
Під час нового розгляду позивач підтримав свій позов з тих же підстав, що наведені ним у позові.
Головне управління ДФС у Черкаській області (відповідач-1) позовні вимоги про стягнення 255157,36 грн. моральної шкоди відхилив у повному обсязі. Як і під час первісного розгляду, на думку відповідача-1 лист непрацездатності не доводить наявність причинного зв'язку між діями Головного управління ДФС у Черкаській області та заявленою до стягнення моральною шкодою. Є необґрунтованим, на думку відповідача-1, розрахунок розміру шкоди як 10% від неіснуючих штрафних санкцій.
Суд своєю ухвалою від 19.10.2020 замінив Головне управління ДФС у Черкаській області на Головне управління ДПС у Черкаській області.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Понуровський Юрій Олексійович зареєстрований як суб'єкт господарювання 19.08.2016, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.
У серпні 2017 року головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Сердюк Сергій Олександрович провів виїзну документальну перевірку ФОП Понуровського Юрія Олексійовича з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2017. За результатами цієї перевірки складено акт № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 про порушення ФОП Понуровським Ю.О. податкового законодавства та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На підставі зазначених у акті від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 обставин 05.09.2017 Головне управління ДФС у Черкаській області винесло повідомлення-рішення на загальну суму 2551573,61 грн., а саме:
- № 0011021303 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 672053,78 грн. (537643,02 грн. за податковими зобов'язаннями, 134410,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України;
- № 0011061303 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 1349865 грн. (1079892 грн. за податковими зобов'язаннями, 269973 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України;
- № 0011031303 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 56004,48 грн. (44803,58 грн. за податковими зобов'язаннями, 11200,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям) за порушення п. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст.164, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України;
- № 0011181303 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 452341,00 грн. за червень 2017 року внаслідок порушення п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України;
Також на підставі зазначених у акті від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 обставин 05.09.2017 Головне управління ДФС у Черкаській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011011303 на суму 19372,14 грн. та винесло рішення № 0011011303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1937,21 грн. за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правомірність дій Головного управління ДФС у Черкаській області та його посадових осіб при проведенні перевірки і складанні акту від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 , а також прийнятих на підставі нього повідомлень-рішень та вимог були предметом судового розгляду і оцінки.
Зокрема, 23.08.2017 фізична особа-підприємець Понуровський Юрій Олексійович звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Сердюка Сергія Олександровича та Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 .
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 823/1294/17 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Сердюка Сергія Олександровича щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 .
До таких висновків суд дійшов за наслідками аналізу дій і рішень посадових осіб Головного управління ДФС у Черкаській області, які передували проведенню перевірки і складанню акту від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/2316412035: наказів Головного управління ДФС у Черкаській області «Про проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича» № 857 від 19.05.2017, № 1017 від 20.06.2017, № 1042 від 22.06.2017, № 1055 від 26.06.2017, № 1069 від 27.06.2017; складеними на підставі цих наказів актами невстановлення за місцем проживання, неможливістю розпочати позапланову виїзну документальну перевірку від 22.05.2017 № 125/23-0013-117, від 20.06.2017 № 173/23-0013-117, від 23.06.2017 № 184/23-0013-117, від 26.06.2017 № 199/23-0013-117. Накази про проведення перевірок приймались у зв'язку з надходженням до Головного управління ДФС у Черкаській області ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави про призначення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича.
При вирішенні спору суд встановив, що відповідачами у справі № 823/1294/17 не вчинено дій, передбачених законодавством, які слід вчиняти у випадку не виявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків та відсутності можливості провести перевірку, а також об'єктивні причини відсутності Понуровського Юрія Олексійовича за місцем проживання у період перевірок (перебував на стаціонарному лікуванні). Суд зазначив, що контролюючий орган не уповноважений здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді видання багаторазово наказів у межах виконання ухвали слідчого судді, не виконавши вимоги законодавства щодо встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника. Податковим законодавством не передбачено також внесення змін стосовно дати початку проведення перевірки платника податків шляхом прийняття нової редакції раніше прийнятих наказів про проведення перевірки. У зв'язку з цим суд констатував, що дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 є протиправними та незаконними, оскільки суперечать нормам чинного законодавства.
Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 823/1294/17, залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом (постанова від 021.02.2018) та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 08.08.2018), та набрала законної сили.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № 823/1778/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011021303, № 0011061303, № 0011031303, № 0011181303.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі № 823/1503/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця Понуровського Ю.О. Визнано протиправними та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № Ф-0011001303 на суму 19372,14 грн. та рішення Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.09.2017 № 0011011303 про нарахування штрафних санкцій на суму 1937,21 грн.
Суди дійшли висновку, що оскільки дії податкового органу при проведенні документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 , є протиправними, то повідомлення-рішення, вимога і рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є такими, що не ґрунтуються на нормах закону і підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, неправомірність дій і рішень Головного управління ДФС у Черкаській області та його посадових осіб при проведенні перевірки і складанні акту від 16.08.2017 №337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 , а також прийнятих на підставі нього повідомлень-рішень та вимог є обставинами, що звільнені від доказування.
За твердженням позивача, отримавши акт від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 та податкові рішення-повідомлення на суму 2551573,61 грн. позивач переніс стресову ситуацію, що спричинило погіршення здоров'я внаслідок чого він був змушений пройти стаціонарне лікування з 30.08.2017 по 08.09.2017 (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30.08.2017 по 08.09.2017).
Вирішуючи питання завдання цими рішеннями і діями моральної шкоди позивачу суд виходить з такого.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Необхідною умовою відшкодування шкоди є одночасна наявність наступних обстави:
а) неправомірність поведінки особи;
б) наявність шкоди;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
г) вина завдавача шкоди.
В свою чергу, відсутність однієї з наведених обставини свідчить про відсутність підстав для застосування визначеної ст. 1166 ЦК України відповідальності. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що школа повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Закон передбачає, що носієм обов'язку відшкодувати шкоду крім безпосереднього завдавача шкоди можуть бути інші особи, на яких законом покладено обов'язок відшкодування шкоди. До встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини є її заподіяння внаслідок неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК) або дій їх посадових чи службових осіб (стаття 1174 ЦК). В цих випадках суб'єктами відшкодування шкоди є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування.
Зокрема, відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Виходячи з конструкції ст. 23 ЦК України, яка визначає негативні наслідки, що можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди, моральна шкода за своїм змістом не є однаковим поняттям для юридичних і фізичних осіб. Так, за приписами ст. 23 ЦК України, моральна шкода фізичної особи полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, її ділової репутації фізичної.
Моральна шкода юридичної особи полягає тільки у приниженні її ділової репутації.
Отже, моральна шкода для фізичної особи є категорією психологічного плану, невід'ємно пов'язаною із самою особою, її відчуттями, емоційно-розумовою діяльністю, відображає внутрішній світ людини й характеризується наявністю психотравмуючих факторів, позбавленням відчуття життєвої захищеності, зміною життєвого укладу, відчуттям приниження, пригнічення, неврівноваженості, імпульсивності, зневаги, образи тощо. Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану - фізичних чи душевних страждань.
Тобто, моральна шкода фізичної особи є глибоко суб'єктивною категорією та оціночною як у своєму виникненні, коли постає питання про наявність підстав для її матеріальної компенсації, так і у грошовому вимірі, коли визначається розмір її компенсації.
Зазвичай, на думку суду, проведення контролюючими органами перевірки є такими процедурами, які не тільки організаційно впливають на суб'єкта господарювання, оскільки відрізняються від звичайного життєвого і ділового стану, а також характеризуються певними емоційними змінами. А тому сам факт перевірки та прийняття за її наслідками рішень не обов'язково повинен свідчити про виникнення моральної шкоди.
Водночас, у спірній ситуації неправомірну поведінку працівників Головного управління ДФС у Черкаській області можна оцінити як таку, що є психотравмуючою для позивача. До таких висновків суд дійшов аналізуючи характер вчинення цих дій. Зокрема, посадові особи не тільки не виконали дії, які слід вчиняти у випадку не виявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків, а й багаторазово, близько трьох місяців, за відсутності законних підстав, намагались у будь-що скласти акт про порушення позивачем законодавства. Подальше винесення незаконних рішень і вимоги цілком обґрунтовано могло сприйматись позивачем як фактори, що свідчать про позбавлення відчуття життєвої захищеності та пригнічення, оскільки є не тільки проявом використання владних повноважень у публічно правових відносинах, у яких позивач і відповідач не є рівноправними, а й можливістю настання негативних наслідків для платника податків у разі несплати грошового зобов'язання: виникнення права податкової застави на майно платника податків, нарахування пені тощо.
З огляду на це, враховуючи часові збіги, цілком ймовірним є погіршення здоров'я позивача та проходження ним стаціонарного лікування з 30.08.2017 по 08.09.2017 (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30.08.2017 по 08.09.2017) внаслідок дій Головного управління ДФС у Черкаській області при проведенні перевірки і складання акту від 16.08.2017 № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 .
Крім того, такі дії Головного управління ДФС у Черкаській області впливають на ділову репутацію позивача як суб'єкта господарювання, оскільки, через призму тривалості, мають характер її приниження.
Все це у своїй сукупності дає підстави суду вважати завдання неправомірними діями і рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області моральної шкоди позивачу, яка полягає у душевних стражданнях позивача, а також приниженні його ділової репутації. Ця шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями і рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області, які є неправомірними та винними.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 3-5 ст. 23 ЦК України).
Використовуючи критерій розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, складає 127578,68 грн.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1196/18 (постанова від 14.04.2020).
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону, має право на його застосування.
Таким чином, завдана шкода підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 127578,68 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код 43142920) до Державного бюджету України 1913,68 грн. судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 17.12.2020.
Суддя С. А. Ковтун