ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2020Справа № 910/13428/20
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання недійсним одностороннього правочину
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Вовчик О.В.
Представники:
від позивача: Волощук П.Ю. на підставі довіреності № 007.1 Др-260-1219
від відповідача: Родіна Т.М. на підставі довіреності № 22/20 від 28.10.2020
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - позивач, АТ "ДНІПРОГАЗ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") з вимогами про визнання недійсним одностороннього правочину ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2020 №31/01-674.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не визнає вчинення одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 позовну заяву АТ "ДНІПРОГАЗ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
01.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13428/20, призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.11.2020 о 10:20 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 та визначено вірну дату підготовчого засідання 09.11.2020 о 10:20 год.
29.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строку подання відзиву.
У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 09.11.2020 не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
У підготовчому засіданні 09.11.2020 здійснювався розгляд заяви відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку подання відзиву.
Представник позивача щодо задоволення зазначеної заяви не заперечував.
Відповідно до ч. 2. ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Судом встановлено, що заява про відкладення розгляду справи та продовження строку подання відзиву подана відповідачем до закінчення строку для подання відзиву, а тому подана з додержанням строку, визначеного ч. 2. ст. 119 ГПК України.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку подання відзиву.
У підготовчому засіданні 09.11.2020 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів.
Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 30.11.2020 о 09:40 год.
27.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 30.11.2020, з'явився представник відповідача. Представник позивача у підготовче засідання 30.11.2020 не з'явився.
Суд у підготовчому засіданні 30.11.2020 долучив до матеріалів справи відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні, призначеному на 30.11.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020 о 10:20 год.
У судове засідання, призначене на 14.12.2020, з'явились представники позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 14.12.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.
Стислий виклад позиції сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив наступне.
Позивач має перед відповідачем зобов'язання з погашення заборгованості по Договору поставки природного газу №06/10-2016 від 20.12.2010 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 по справі № 36/5005/6053/2012, яким з позивача стягнуто на користь відповідача 39 673 389 грн 87 коп. основного боргу, 1 498 820 грн 99 коп. пені, 1 703 994 грн 70 коп. 3% річних та 1 598 408 грн 76 коп. інфляційних втрат.
На стадії виконання судового рішення між позивачем та відповідачем укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.12.2012 по справі №36/5005/6053/2012.
За умовами мирової угоди позивач щомісячно сплачує відповідачу заборгованість частинами, строк погашення заборгованості за мировою угодою встановлено до 31.12.2027 року.
На підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 по справі № 904/4319/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019, з позивача стягнуто на користь відповідача 9 572 278,32 грн. втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 2 678 604,54 грн. та 183 763,24 грн. витрат зі сплати судового збору. Рішення суду позивачем було повністю виконане шляхом сплати коштів відповідачу.
В подальшому, вказані рішення та постанова були скасовані постановою Верховного Суду від 19.12.2019, якою справу № 904/4319/18 направлено на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2020 по справі № 904/4319/18 у задоволенні вимог відповідача відмовлено, здійснено поворот виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним раніше 275 644 грн 86 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 367 526 грн 48 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, 9 572 278 грн 32 коп. - втрат від інфляції, 2 678 604 грн 54 коп. - 3% річних та 183 763 грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору.
01.09.2020 року позивачем отримано від відповідача заяву від 31.08.2020 №31/01-674 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Заява) на загальну суму 13 077 817,44 грн. Цією Заявою відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог:
- заборгованість відповідача перед позивачем - 13 077 817,44 грн: згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2020 по справі № 904/4319/18 на суму 12 250 882 грн 86 коп., 183 763 грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору, 275 644 грн 86 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 367 526 грн 48 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги,
- заборгованість позивача перед відповідачем - 21 743 144,72 грн, згідно Договору купівлі-продажу природного газу №06/10-2016 від 20.12.2010 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 25.12.2012 по справі №36/5005/6053/2012 про затвердження мирової угоди.
Не погодившись із вчиненим відповідачем одностороннім правочином про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач направив відповідачу 01.09.2020 свої заперечення проти вказаного правочину та звернувся з позовом до суду.
Односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений відповідачем, не відповідає вимогам закону, а тому має бути визнаний недійним.
Недійсність одностороннього правочину про зарахування однорідних вимог, вчиненого відповідачем, полягає в тому, що на момент вчинення відповідачем одностороннього правочину строк виконання зобов'язань позивачем перед відповідачем не настав, що виключає можливість зарахування таких вимог.
Відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Оскільки укладена між відповідачем та позивачем Мирова угода від 07.12.2012 року (затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.12.2012 по справі №36/5005/6053/2012) не змінила для сторін мирової угоди попереднє зобов'язання із погашення заборгованості по рішенню суду від 14.08.2012 року по справі №36/5005/6053/2012 новим зобов'язанням, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання настав.
За умов, коли у відповідача і позивача були зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, відповідач правомірно здійснив односторонній правочин, оформлений заявою від 31.08.2020 №31/01-674, про зарахування таких зустрічних однорідних вимог.
В подальшому, відповідач заявою від 22.10.2020 №31/10-905 повідомив позивача про свою відмову від одностороннього правочину, оформленого заявою від 31.08.2020 року №31/01-674.
Не виконання позивачем своїх зобов'язань із перерахування коштів на суму правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, йде в розріз з позицією позивача про те, що строк виконання зобов'язань по мировій угоді між сторонами не наступив і це свідчить про вираження волі позивача на прийняття правочину про зарахування та відсутність спору щодо строку виконання зобов'язань.
Така поведінка позивача суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки.
У судовому засіданні 14.12.2020 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 по справі № 36/5005/6053/2012 з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" було стягнуто на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 39 673 389 грн 87 коп. основного боргу, 1 498 820 грн 99 коп. пені, 1 703 994 грн 70 коп. 3% річних та 1 598 408 грн 76 коп. інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу природного газу №06/10-2016 від 20.12.2010 року.
На стадії виконання судового рішення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.12.2012 по справі №36/5005/6053/2012 між сторонами була затверджена мирова угода (далі за текстом - Мирова угода) у справі, якою сторони встановили порядок і строки виконання судового рішення про стягнення заборгованості, зокрема, про порядок погашення Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за рішенням суду по справі №36/5005/6053/2012.
За умовами Мирової угоди заборгованість в розмірі 44 538 994,32 грн підлягає сплаті позивачем на користь відповідача шляхом оплати щомісячних платежів з 31.01.2013 року - по 31.12.2027 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 по справі № 904/4319/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019, стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 9 572 278,32 грн втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 2 678 604,54 грн та 183 763,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Акціонерне товариство "Дніпрогаз" рішення суду від 12.12.2018 року по справі № 904/4319/18 виконало повністю, сплативши на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість 9 572 278,32 грн втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 2 678 604,54 грн та 183 763,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 було скасовано та справу № 904/4319/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2020 по справі № 904/4319/18 в задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за Договором поставки природного газу № 06/10-2016 від 20.12.2010 у загальному розмірі 12 250 882 грн 86 коп. відмовлено. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 275 644 грн 86 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 367 526 грн 48 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги та в поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі № 904/4319/18 стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 9 572 278 грн 32 коп. - втрат від інфляції, 2 678 604 грн 54 коп. - 3% річних та 183 763 грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору.
01.09.2020 року позивачем отримано від відповідача заяву від 31.08.2020 року №31/01-674 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Заява) на загальну суму 13 077 817,44 грн. Цією Заявою відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог:
- заборгованість відповідача перед позивачем - 13 077 817,44 грн: згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2020 по справі № 904/4319/18 на суму 12 250 882 грн 86 коп., 183 763 грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору, 275 644 грн 86 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 367 526 грн 48 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги,
- заборгованість позивача перед відповідачем - 21 743 144,72 грн, згідно Договору купівлі-продажу природного газу №06/10-2016 від 20.12.2010 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 25.12.2012 року по справі №36/5005/6053/2012 про затвердження мирової угоди.
Не погодившись із Заявою, позивач 01.09.2020 року направив відповідачу лист №569/17/1-02, яким заперечував проти вчинення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог Заявою, та подав позов до суду.
Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у ст. 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов'язання.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Приписами ч. 1, 3 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічність вимог (одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні);
- однорідність вимог (вимоги повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет, наприклад гроші, однорідні речі. При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошима. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами, є грошовими, то вони є однорідними. Правила про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- безспірність вимог (прозорість, ясність) - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі №916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 02.04.2019 у справі №918/539/18);
- звернення з заявою однієї сторони до іншої. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 918/539/18).
Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2020 по справі № 904/4319/18 було встановлено, що "Сторони шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення за умовами мирової угоди за взаємною згодою погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором поставки природного газу, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу на підставі договору від 20.12.2010 №06/10-2016 та визначили його проміжком часу у 15 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору поставки природного газу, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу), що за своєю суттю є реструктуризацією заборгованості відповідача з оплати поставленого йому позивачем у 2011 році природного газу шляхом погодження за домовленістю сторін виконання грошового зобов'язання з розрахунку за поставлений природний газ на інших умовах, ніж ті, що були визначені сторонами в договорі поставки природного газу.
За своїм значенням термін "реструктуризація боргу" передбачає зміну істотних умов договору, зокрема зміну графіка погашення боргу, строків і сум погашення основного боргу, шляхом укладання додаткового(их) договору(ів) з боржником з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань за договором".
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при визначенні строку виконання зобов'язання між відповідачем та позивачем необхідно враховувати строки погашення заборгованості, визначені умовами Мирової угоди. За умовами Мирової угоди позивач здійснює погашення заборгованості щомісячними оплатами в розмірі 247081,19 грн в строк до 31.12.2027 року.
Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку.
Відповідний висновок міститься у вищенаведених постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За відсутності прострочення позивача з виконання зобов'язань по Мировій угоді строк виконання по Мировій угоді не настав. Відтак, підстави для вчинення відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, а вчинений відповідачем оскаржуваний односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на 13 077 817,44 грн є недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України)..
Оскільки вчинений відповідачем оспорюваний правочин згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України є недійним з моменту його вчинення, подана відповідачем позивачу заява від 22.10.2020 №31/01-905 про відмову від правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) не створює юридичних наслідків.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Судом враховано надання позивачем належних та достатніх доказів недійсності вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та не надання відповідачем належних та достатніх доказів правомірності вчинення відповідачем вказаного оспорюваного правочину.
Отже, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2020 №31/01-674, - підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статями 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним односторонній правочин Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 31301827) про зарахування зустрічних однорідних вимог із Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (Україна, 49029, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Олександра Кониського, будинок 5, ідентифікаційний код 20262860) на суму 13 077 817,44 грн (тринадцять мільйонів сімдесят сім тисяч вісімсот сімнадцять гривень 44 коп.) відповідно до заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 31.08.2020 №31/01-674.
3. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (Україна, 49029, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Олександра Кониського, будинок 5, ідентифікаційний код 20262860) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 17.12.2020
Суддя Гумега О.В.