ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2020Справа № 910/5915/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (м. Київ)
про стягнення 432.551,22 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Горельцев А.В.; Остроух М.В.
Від відповідача: Кондратюк С.В.
Фізична особа-підприємець Горельцев Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення 432.551,22 грн, з яких: 428.815,24 грн основного боргу, 3.735,98 грн 3% річних.
Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору доручення № 0305-АП від 06.08.19.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про письмове опитування відповідача, як свідка в порядку ст. 90 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.20. відкрито провадження у справі № 910/5915/20 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
15.06.20. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, подано заяву свідка на виконання вимог ухвали суду від 25.05.20. та подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.20. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про витребування доказів та додатково на доводи відповідача про те, що незважаючи на грубе порушення норм процесуального права відповідач надає відповіді на поставлені позивачем питання, суд наголошує Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Брокбізнес" на наступному.
Учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи (ч. 1 ст. 90 ГПК України).
Позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про письмове опитування відповідача, як свідка в порядку ст. 90 ГПК України, що не є порушенням норм ГПК України.
Крім вказаного, приписами ст. 170 ГПК України встановлена імперативна вимога щодо направлення заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а не тих, які подаються в процесі судового розгляду справи.
Крім вказаного, приписами ч. 5 ст. 90 ГПК України надано право учаснику справи відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання.
22.06.20. позивачем подано письмові пояснення.
07.07.20. позивачем подано відповідь на відзив.
29.07.20. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.20., з підстав, викладених в ухвалі, постановлено розгляд справи № 910/5915/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.20.
06.08.20. позивачем подано письмові пояснення по справі.
10.08.20. позивачем подано заяву "про збільшення розміру позовних вимог", відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 428.815,24 грн основного боргу, 7.170,35 грн 3% річних, 5.574,59 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.20. прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 428.815,24 грн основного боргу, 7.170,35 грн 3% річних. Заяву Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5.574,59 грн інфляційних втрат до розгляду не прийнято.
17.09.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 06.10.20.
06.10.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.10.20.
09.10.20. відповідачем подано письмові заперечення.
16.10.20. позивачем подано письмові пояснення.
27.10.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.20.
В судових засіданнях по розгляду справи по суті 19.11.20. та 01.12.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про оголошення перерви до 01.12.20., 15.12.20.
27.11.20. позивачем подано заяву в порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України.
14.12.20. відповідачем подано заяву в порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України.
В судовому засіданні 15.12.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
06.08.19. між відповідачем (Довіритель) та позивачем (Повірений) було укладено Договір доручення № 0305-АП (далі - Договір).
Строк дії Договору сторонами погоджено з 06.08.19. і діє протягом 12 місяців.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1.1 Договору повірений, який є страховим агентом відповідно до статті 15 Закону України „Про страхування", зобов'язується від імені та за дорученням Довірителя виконувати частину його страхової діяльності, а саме: Укладати договори страхування (поліси); Проводити самостійний пошук потенційних клієнтів; Пропонувати потенційним клієнтам страхові послуги Довірителя; Підписувати договори страхування (поліси) у межах повноважень, наданих довіреністю, та видавати їх страхувальникам; Забезпечувати перерахування страхових платежів за договорами страхування (полісами) на рахунок Довірителя; Проводити консультаційну та роз'яснювальну роботу серед потенційних клієнтів (далі - страхувальник) щодо укладення договорів страхування; Надавати Довірителю звітність відповідно до розділу 3 цього Договору.
Повірений діє від імені Довірителя на підставі цього Договору та довіреності на укладення договорів страхування (полісів). Довіреність на укладення договорів страхування (полісів) видається Довірителем Повіреному на підставі цього Договору в день його укладення (п. 1.4 Договору).
08.08.19. відповідачем видано Довіреність № 96 на уповноваження Горельцева Андрія Володимировича на підставі та на умовах Договору доручення № 0305-АП від 06.08.19. здійснювати від імені Довірителя наступні дії: 1. Рекламувати, консультувати та пропонувати потенційним клієнтам страхові послуги Довірителя. 2. Проводити переговори з фізичними та юридичними особами щодо укладення договорів страхування з Довірителем із застосуванням затверджених Довірителем тарифів та умов страхування. 3. Готувати, подавати документи та приймати участь у торгах щодо тендерів, які проводяться через систему Prozorro, використовуючи кабінет Довірителя на веб-сайті zakupki.prom.ua. Довіреність видана до 07.08.20.
Проаналізувавши умови Договору та зміст вказаної довіреності, врахувавши, що Договір № 0305-АП від 06.08.19. названо договором доручення, а позивача названо страховим агентом, суд, виходячи з приписів ст. ст. 295, 297, 298, 300, 301 Господарського кодексу України, ст. ст. 1000-1008 Цивільного кодексу України, ст. 15 ЗУ «Про страхування», Положення «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.1996. (далі - Положення), дійшов висновку, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є агентським договором, а позивач діяв як страховий брокер (комерційний агент в розумінні приписів ч. 1 ст. 297 ГК України).
При цьому суд виходив з наступного.
Зі змісту виданої до Договору Довіреності вбачається, що позивач не мав права ставити підпис на договорах (полісах) від імені відповідача.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі «види діяльності» Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича вказано « 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів».
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом. Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування. Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник. Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера. Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (стаття 15 ЗУ «Про страхування»).
Агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат; договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін; брокерська діяльність - професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента) (далі - страхувальник), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страхування, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку; договір про надання страхових брокерських послуг (брокерська угода) - письмова угода між страхувальником та страховим брокером, в якій визначаються права та обов'язки сторін, порядок і умови набуття чинності договору страхування, що укладається при посередництві страхового брокера, порядок внесення страхових платежів та інформування страхувальника про набуття чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін (розділ 1 Положення).
Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто (частини 1-4 ст. 295 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 4 ст. 297 Господарського кодексу України унормовано, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.
Відповідно до ст. 298 названого Кодексу комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.
Згідно зі ст. 300 Господарського кодексу України комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.
Положеннями ст. 301 Господарського кодексу України унормовано наступне. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.
Пунктом 4.5 Договору, з врахуванням додаткової угоди № 1 від 06.08.19., визначено максимальний розмір винагороди Повіреного за видами страхування.
Виплата комісійної винагороди здійснюється на підставі акту виконаних робіт, складеного за формою, визначеною в додатку 1 до Договору. Довіритель виплачує Повіреному винагороду за укладені Повіреним та сплачені договори страхування (поліси) за результатами звітного місяця на підставі акту виконаних робіт. Винагорода Повіреному сплачується 1 раз на місяць не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Винагорода виплачується Повіреному за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених щодекадних звітів Повіреного про виконання доручення за Договором та надання всіх необхідних документів відповідно до п. 3.2 Договору (пункти 4.1-4.3 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору Повірений зобов'язаний складати звіт за формою наведеною у додатку 2 до Договору та надавати його Довірителю в письмовій формі. До звіту надаються оригінали укладених договорів страхування (полісів) за звітний період, копії квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчених печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи.
Згідно з пунктом 3.5 Договору Довіритель приймає від Повіреного укладені договори та усі документи по п. 3.2 Договору та Звіт, наданий Повіреним, і за відсутності зауважень і заперечень підписує його.
Позивач надав відповідачу, а відповідач підписав і скріпив печаткою без жодних зауважень чи заперечень Звіти про виконані роботи до Договору (т. 1 арк. справи 104-115). Звіти підписані Шпичак В.С. - начальником відділу документаційного та архівного забезпечення відповідача на підставі довіреності № 127 від 02.01.18. (т. 2 арк. справи 11).
При цьому відповідач, в своїх запереченнях (т. 2 арк. справи 17-18) заперечуючи проти наявності повноважень у вказаної особи на підписання звітів, фактично не спростовує наявність довіреності № 127 від 02.01.18.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи Звіти є доказом належного виконання позивачем своїх зобов'язань в межах Договору.
Згідно вказаних звітів винагорода позивача за Договором становить 428.815,21 грн.
Винагороду відповідач позивачу не сплатив, направлені два рази Акти виконаних робіт (т. 1 арк. справи 116-121) на загальну суму винагороди 428.815,21 грн не підписав без зазначення причин такого не підписання в листах № 42-03 від 11.01.20. та № 255-02 від 25.02.20.
З огляду на те, що ні Договір, ні Довіреність № 96 від 08.08.19., видана на виконання Договору, недійсними в судовому порядку не визнавались та в межах даної справи їх дійсність не оспорювалась, з підстав відсутності достовірних, належних, допустимих доказів фальсифікації вказаної довіреності, не приймаються доводи відповідача про: підробку довіреності № 96 від 08.08.19., її суперечність внутрішнім положенням відповідача та змісту Договору.
При цьому оскільки довіреністю № 96 позивач був уповноважений від імені відповідача саме, зокрема, рекламувати, консультувати та пропонувати потенційним клієнтам страхові послуги Довірителя, проводити переговори з фізичними та юридичними особами щодо укладення договорів страхування з Довірителем із застосуванням затверджених Довірителем тарифів та умов страхування, однак не мав права ставити підпис на договорах (полісах) від імені відповідача, то надані відповідачем договори, які вказані в звітах позивача, затверджених без зауважень чи заперечень відповідачем, містять підписи працівників відповідача.
В свою чергу, враховуючи зазначені вище приписи чинного законодавства України, безпідставними є доводи відповідача про те, що зміст Довіреності № 96 суперечить положенням законодавства, яке регулює правовідносини в сфері страхової діяльності та діяльності страхових посередників.
Крім того, щодо доводів відповідача про суперечність між змістом Довіреності № 96, Договору та приписів чинного законодавства України, суд вбачає за доцільне відзначити наступне.
За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, проекти Договору та Довіреності розроблялись саме відповідачем, а позивач підписав, зокрема, Договір в запропонованій відповідачем редакції.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц), якщо визначити зміст відповідної спірної умови договору неможливо, то потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem. Cпосіб тлумачення Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний із неясністю такої умови. Це правило застосовується не лише в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).
З огляду на вказане, розбіжності у виконанні Договору повинні застосовуватися не на користь відповідача.
Щодо внутрішньої перевірки, вчиненої службою безпеки відповідача, та його припущень про вчинення Договору як правочину із заінтересованістю, суд вказує Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Брокбізнес" на приписи ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, якими унормовано, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Крім вказаного, перебування ОСОБА_1 до 04.06.19. на посаді першого заступника голови правління відповідача не є перешкодою у подальшій його діяльності як страхового агента і брокера та співпраці з відповідачем.
Індивідуальна податкова консультація ДПС України, на яку посилається відповідач, не приймається судом як така, що не вбачається ким складена, підписана, на чиє звернення (в самій консультації вказано, що вона може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію), та як така, що має рекомендаційний та індивідуальний характер та стосується податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, а не правовідносин сторін щодо предмету спору в даній справі.
Інші доводи сторін суд відхиляє, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного в сукупності судом встановлено факт виконання позивачем своїх обов'язків за Договором та їх прийняття відповідачем шляхом підписання відповідних звітів, що зумовлює обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду, строк оплати якої є таким, що настав.
Непідписання відповідачем Актів виконаних робіт на загальну суму винагороди 428.815,21 грн (які відповідач не підписав без зазначення причин такого не підписання) не нівелює обов'язку відповідача сплати позивачу належну до сплати винагороду в сумі 428.815,21 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 428.815,21 грн. 0,03 грн основного боргу пред'явлено до стягнення безпідставно, з огляду на що позов в цій частині задовольняється судом частково.
Щодо вимоги про стягнення 7.170,35 грн 3% річних суд відзначає викладене далі.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок 3% річних, встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7.170,35 грн 3% річних, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
За викладеного в сукупності позов задовольняється судом частково, а витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, б. 3; ідентифікаційний код 20344871) на користь Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 428.815 (чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн 21 коп. основного боргу, 7.170 (сім тисяч сто сімдесят) грн 35 коп. 3% річних, 6.539 (шість тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн 78 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 17.12.20.
Суддя Т.М. Ващенко