ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2020Справа № 50/155 (910/13422/20)
Колегія суддів Господарського суду міста Києва у складі Головуючий суддя Мандичев Д.В., судді Івченко А.М., Ягічева Н.І., розглянувши
за позовом Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18, ідентифікаційний номер 14312453)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, літ. А)
про відшкодування земельного подаку у розмірі 271 591,29грн.
в межах справи №50/155
За заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"
до Державного підприємства завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453)
про банкрутство
Представники сторін: не викликались
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №50/155 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до Державного підприємства завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453) про банкрутство.
07 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства Завод "Генератор" (позивач) надійшла позовна заява № 8/1007 від 03.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про відшкодування земельного податку № 8 від 24.05.2018 року в розмірі 271 591,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про відшкодування земельного податку № 8 від 24.05.2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 позовну заяву Державного підприємства Завод «Генератор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Всесвіт» про стягнення грошових коштів передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 50/155 про банкрутство Державного підприємства Завод «Генератор».
У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 розгляд справи було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
13.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №080614 від 15.11.2004, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 15.11.2004 за № 04-9-00007, ДП Завод «Генератор» є постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, розташованої по вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2004 № 232/1442.
26.07.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права на вказану земельну ділянку - право постійного користування земельною ділянкою за ДП Завод «Генератор».
Як вбачається з акту державного виконавця про реалізацію майна від 13.03.2013, ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте», стало переможцем на прилюдних торгах 07.03.2013 по продажу нерухомого майна, а саме - будівлі їдальні на 550 посадочних місць, площею 3173,60 кв. м., яке розташоване в м. Києві по вул. Полярна, 20 (літера І).
14.03.2013 ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте» зареєструвало право власності на зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до протоколу узгодження меж земельної ділянки прибудинкової території будівлі їдальні, розташованої по вул. Полярна, 20 (літера І ), в м. Києві (далі - Протокол), затвердженого 26.04.2013 директором Товариства Савченко Я.П., позивач не заперечує проти зміни меж землекористування згідно схеми при виконанні Товариством умов, зокрема, щодо укладання договору про відшкодування ДП завод «Генератор» його витрат по сплаті податку за використання земельної ділянки площею 0,493 7 га на період до оформлення в установленому законодавством порядку права Товариства на користування земельною ділянкою.
За умовами пункту 7 Протоколу всі фінансові питання, пов'язані з відчуженням земельної ділянки прибудинкової території будівлі їдальні (літера І) для Товариства вирішуються за рахунок нового власника об'єкту.
29.07.2016 виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано розпорядження № 620 «Про надання ДП Завод «Генератор» згоди на поділ земельної ділянки на вул. Полярній, 20 в Оболонському районі».
24.05.2018 між ДП Завод «Генератор» та ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте» (далі - Товариство), укладено договір № 8 про відшкодування земельного податку, за умовами якого Товариство проводить відшкодування позивачу сплаченої частини земельного податку, що розрахований з площі земельної ділянки, яка складає 4397 кв.м. та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20.
Відповідно до пункту 1.3 договору нарахування відшкодування земельного податку проводиться до укладення Товариством договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою або купівлі земельної ділянки.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору Товариство зобов'язалося щомісячно відшкодовувати позивачу витрати на сплату земельного податку до 10 числа наступного місяця.
Пунктом 4.1 договору встановлено щомісячний розмір компенсації земельного податку в розмірі 8 096,68 грн. з розрахунку 1,64 грн. за кв.м. Щорічний розрахунок розміру земельного податку проводиться та надається Товариству на підставі поданих до ДФС декларацій по земельному податку.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що перерахування грошових коштів за рахунками здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Товариством рахунку.
За умовами пункту 5.2 договору в разі порушення Товариством пункту 4.2 договору останній сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми не перерахованих у строк грошових коштів.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до укладення Товариством договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою або купівлі земельної ділянки (пункт 8.1 договору).
З огляду на наявність за Товариством заборгованості за договором позивач звертався до Товариства з претензією від 30.09.2019 № 8/1407.
Також, 30.06.2020 позивач звертався до Товариства з листом № 42/670 (вручений 14.07.2020), до якого надавав розрахунки витрат на відшкодування земельного податку, а саме: рахунки на оплату від 25.06.2020 № 492-494, податкові декларації з плати за землю за 2019 рік та 2020 рік, а також акти надання послуг від 25.06.2020 № 437-439, які просив підписати та повернути другий екземпляр позивачу.
Спір у справі виник внаслідок наявності за Товариством заборгованості за договором у загальній сумі 246 901,17 грн., а саме: у розмірі 58 766,23 грн. за період з 24.05.2018 по 31.12.2018, у розмірі 161 258,52 грн. за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, у розмірі 26 876,42 грн. за період з 01.01.2020 по 29.02.2020.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, зокрема ст.7 цього Кодексу встановлено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Відповідно частин 1 та 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (статті 525, 625 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Досліджуючи правомірність пред'явлених позовних вимог до ТОВ «КУА «Всесвіт», судом встановлено наступне.
Як слідує з преамбули договору та пункту 9 договору від 24.05.2018 № 8, де зазначені реквізити сторін договору, останній укладений ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте».
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування.
Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" передбачено, що пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.
Частиною 1 статті 43 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які проводяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших інститутів спільного інвестування, активи яких перебувають в її управлінні.
Укладаючи договори за рахунок активів пайового фонду, компанія з управління активами діє від свого імені в інтересах пайового фонду з обов'язковим зазначенням у таких договорах реквізитів фонду (частина 2 статті 43 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)").
Так, у відповідності до норм вказаної вище статті, у реквізитах договору від 24.05.2018 № 8 зазначено окремо як реквізити ТОВ «КУА «Всесвіт» (ідентифікаційний код 32800074), так і реквізити Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 23300129).
Із наведених обставин слідує, що договір від 24.05.2018 № 8 укладений ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте», тобто зобов'язання за ним не стосуються безпосередньо господарської діяльності ТОВ «КУА «Всесвіт».
Додатково суд зауважує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, а саме - будівлі їдальні на 550 посадочних місць, площею 3173,60 кв. м., яке розташоване в м. Києві по вул. Полярна, 20 (літера І), зареєстровано 14.03.2013 за ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте».
Активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду (частина 3 статті 43 Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)").
Отже, розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно належить на праві власності пайовому фонду, а не ТОВ «КУА «Всесвіт».
Відповідно до частини 3 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
З огляду на те, що позовна вимога пред'явлена до ТОВ «КУА «Всесвіт», яке не виступає стороною договору від 24.05.2018 № 8, та зобов'язання за вказаним договором не пов'язані з господарською діяльністю останнього, правові підстави для покладення на вказаного відповідача заборгованості за таким договором відсутні.
У даному випадку належним відповідачем у справі має бути ТОВ «КУА «Всесвіт», яке діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Еванте», оскільки зобов'язання за договором від 24.05.2018 № 8 виникли саме в пайового фонду, управління активами якого здійснює ТОВ «КУА «Всесвіт». При цьому, виконання зобов'язань пайового фонду здійснюється за рахунок активів такого пайового фонду, а відтак покладення на компанію з управління активів зобов'язань пайового фонду є неправомірним.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.12.2020
Головуючий суддя Мандичев Д.В.
Суддя Івченко А.М.
Суддя Ягічева Н.І.