ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2020Справа № 910/14550/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про стягнення 784 375,87 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У вересні 2020 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (далі - Кооператив) заборгованості в розмірі 784 375,87 грн., з яких: 685 289,99 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 69 576,56 грн. - пеня, 15 365,58 грн. - три проценти річних, 14 143,74 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 жовтня 2018 року № 7560858.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2020 року прийнято позовну заяву Підприємства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14550/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
28 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Кооперативу від 27 жовтня 2020 року № 25, в якій останній просив суд продовжити йому строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року в задоволенні вказаної заяви Кооперативу було відмовлено в зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяви чи клопотань, крім вищезазначеної заяви, на адресу суду не направив.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що Кооператив належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким на праві господарського відання закріплено майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
1 жовтня 2018 року між Підприємством та Кооперативом було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560858, за умовами якого позивач зобов'язався виробити та поставити споживачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач, у свою чергу, - отримати та оплатити її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2.2.1 цього договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем на потреби: опалення - у період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у додатку № 1.
Згідно з пунктом 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.
Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 3232,375 Гкал/рік.
Відповідно до пункту 9 додатку № 2 до цього договору споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РТМ за адресою: вулиця Будівельників, 25, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 цього ж додатку визначено, що споживач щомісячно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника, а до 25 числа поточного місяця - сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
За умовами пункту 1 додатку № 2 до наведеної угоди розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 квітня 2018 року № 700, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення та гаряче водопостачання житловими організаціями - 1097,94 грн./Гкал.
Відповідно до пункту 2 додатку № 2 у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).
Пунктом 4.1 договору визначено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 червня 2019 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункт 4.4 договору).
У той же час матеріали даної справи не містять жодних письмових заяв про припинення спірного договору.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом листопада 2019 року - квітня 2020 року надав відповідачу передбачені цією угодою послуги з постачання споживачу теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення споживача. Дані обставини підтверджуються відповідними актами приймання-передавання товарної продукції за вказаний період, довідкою про нарахування за теплову енергію Кооперативу за спірним договором, належним чином засвідченими копіями корінців нарядів на включення і відключення об'єкта відповідача та відомостями обліку споживання теплової енергії, які містяться у матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 жовтня 2018 року № 7560858 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що Кооператив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію за вказаним правочином у спірний період не виконав, у зв'язку з чим в останнього перед Підприємством утворилась заборгованість у розмірі 685 289,99 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу Кооперативу, яка складає 685 289,99 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 жовтня 2018 року № 7560858, позивач просив суд стягнути з Кооперативу 69 576,56 грн. пені, нарахованої у період з 11 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю надання послуг згідно наданого позивачем розрахунку із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Водночас преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Водночас, здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з Кооперативу на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 69 386,45 грн., а саме: 12 366,19 грн. - за грудень 2020 року, 17 239,84 грн. - за січень 2020 року, 23 050,80 грн. - за лютий 2020 року, 12 794,16 грн. - за березень 2020 року, 3 935,46 грн. - за квітень 2020 року, нарахованої на відповідні суми основного боргу згідно наданого позивачем розрахунку із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 190,11 грн. слід відмовити.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Кооперативу три проценти річних у розмірі 15 365,58 грн., нараховані у період з 1 листопада 2019 року по 31 липня 2020 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю згідно наданого позивачем розрахунку, а також 14 143,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом вказаного періоду.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цих компенсаційних виплат, зокрема, за період з 1 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 на суму заборгованості в розмірі 955 440,41 грн. є 7 643,20 грн., які підлягають стягненню з Кооперативу на користь позивача. Водночас суд погоджується з правильністю нарахування позивачем інфляційних втрат за інші періоди. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 14 143,42 грн., тоді як у задоволенні вимог Підприємства до Кооперативу про стягнення інфляційних втрат в сумі 0,32 грн. слід відмовити.
У той же час при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої ним до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних було допущено арифметичні помилки.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дійсною арифметично вірною сумою трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь Підприємства, є 15 325,41 грн., з яких: 609,75 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 239 312,21 грн. у період з 1 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року; 1 787,99 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 703 662,05 грн. у період з 1 січня 2020 року по 31 січня 2020 року; 2 030,07 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 854 030,60 грн. у період з 1 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року; 2 453,59 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 965 607,04 грн. у період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року; 2 349,35 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 955 440,41 грн. у період з 1 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, 2 667,96 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 1 049 970,75 грн. у період з 1 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, 1 685,14 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 685 289,99 грн. у період з 1 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, 1 741,31 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 685 289,99 грн. у період з 1 липня 2020 року по 31 липня 2020 року.
У той же час у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 40,42 грн. слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 17; ідентифікаційний код 22885588) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 685 289 (шістсот вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 69 386 (шістдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 45 коп. пені, 15 325 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 16 коп. трьох процентів річних, 14 143 (чотирнадцять тисяч сто сорок три) грн. 42 коп. інфляційних втрат, а також 11 762 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 18 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні вимог комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення з житлово-будівельного кооператив "Дарниця-2" пені у розмірі 190,11 грн., інфляційних втрат в сумі 0,32 грн. та трьох процентів річних у розмірі 40,42 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 грудня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко