16.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/886/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу,
вул.Сахарова, 23 а, м.Івано-Франківськ, 76014;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД",
вул. Калуська, 6, м.Бурштин, Галицький район,
Івано-Франківська область,77111;
про стягнення шкоди в сумі 249 116, 40грн,
за участю:
від позивача: Войцешук Ольга Валеріївна - головний спеціаліст-юрискосульт відділу правового забезпечення, (наказ №47-о від 24.05.2019; положення про відділ правового забезпечення №9А від 16.04.2019; витяг з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ; посвідчення серія КО №085 від 03.06.2019);
від відповідача: Созоник Вадим Васильович - адвокат, (довіреність б/н від 22.07.2020; свідоцтво №721 від 01.03.2010).
Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земель в сумі 249 116, 40грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх: - проведенням позивачем: - на підставі листа Виконавчого комітету Болехівської міської ради №6/02.1-29/20 від 10.01.2020; - наказу №48 від 27.01.2020; - направлення №63 від 28.01.2020, перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства на території Болехівської міської ради, якою виявлено розлив суміші нафтопродуктів на рельєф земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 по вул.Кобилянської 7 в м.Болехів, переданої відповідачу в строкове платне користування відповідно до договору оренди землі від 19.11.2018, що зафіксовано у акті №20 від 31.01.2020;
- визначення розміру шкоди від забруднення земельної ділянки нафтопродуктами ТОВ "ВАД" в розмірі 249 116, 40грн на підставі акту відбору проб ґрунтів №31-01-20 від 31.01.2020, протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №31.01.20 від 06.02.2020, Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997. Оскільки відповідач в добровільному порядку, не відшкодовує завдану шкоду, то позивач просить суд захистити порушене право шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 249 116, 40грн. Позовні вимоги мотивує нормами статей 13, 50, 66 Конституції України, статей 12, 20-2, 40, 47, 52, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 35, 45 Закону України "Про охорону земель", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Звертає увагу суду те що: - у відповідності до наказу №48 від 27.01.2020, направлення №63 від 28.01.2020 та акту №20 від 31.01.2020 Державної екологічної інспекції Карпатського округу - суб'єктом перевірки додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища є Болехівська міська рада, а не Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАД"; - позивач не повідомляв відповідача про проведення перевірки, а остання здійснена без участі відповідача; - позивачем не доведено зареєстрованого у встановленому законом порядку права у ТОВ "ВАД" оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083; - згідно листа Виконавчого комітету Болехівської міської ради №6/02.1-29/20 від 10.01.2020 розтікання суміші дизпалива виявлено на території недіючої автомобільної газозаправної станції по вул.Кобилянської. Вважає, що в даному спірному випадку відсутній склад цивільного правопорушення - протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, що є необхідними для виникнення у відповідача обов'язку відшкодування шкоди. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи вказують на те, що листом №6/02.1-29/20 від 10.01.2020 Виконавчий комітет Болехівської міської ради повідомив Державну екологічну інспекцію Карпатського округу про виявлення 09.01.2020 на території недіючої автомобільної газозаправної станції по вул.Кобилянської в м.Болехів розтікання залишків паливно-мастильних матеріалів - дизпалива.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу видано наказ № 48 від 27.01.2020 про направлення для проведення позапланового заходу державного нагляду контролю щодо розливу нафтопродуктів на території Болехівської міської ради.
На підставі вказаного наказу та направлення Державної екологічної інспекції Карпатського округу №63 від 28.01.2020, в період 30.01.2020 - 31.01.2020 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання - Болехівською міською радою, площа І.Франка, 12, м.Болехів вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів. Перевіркою встановлено, що: - земельна ділянка, на якій виявлено розтікання залишків паливно-мастильних матеріалів - дизпалива, розташована по вул.Кобилянської 7 в м.Болехів з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 передана Болехівською міською радою в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАД" відповідно до договору оренди землі від 19.11.2018; - заходи з ліквідації забруднення землі здійснювались 14.01.2020; - на час перевірки забруднення земельної ділянки ліквідовано, рекультивація проведена. За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено акт №20 від 31.01.2020, який підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу, міським головою м.Болехів, секретарем Болехівської міської ради та начальником відділу житлово-комунального господарства, будівництва, транспорту, екології, благоустрою міськвиконкому.
Згідно з актом №20 від 31.01.2020 перевірка проводилась у відсутності ТОВ "ВАД", акт не підписано відповідачем, як і відсутня відмітка про відмову ТОВ "ВАД" від його підписання. Докази ознайомлення, вручення чи надіслання одного примірника акта №20 від 31.01.2020 відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Слід сказати, що речове право оренди (номер запису 29338312 від 05.12.2018) земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 по вул.Кобилянської 7 в м.Болехів строком на один рік у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" вбачається з договору оренди землі від 19.11.2018, укладеного між орендодавцем - Болехівською міською радою та орендарем - ТОВ "ВАД". Рішенням Болехівської міської ради №31-47/19 від 30.10.2019 вирішено поновити терміном на 5 років договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 шляхом укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі. Додатковою угодою від 25.11.2019 до договору оренди землі від 19.11.2018 сторони погодили нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, порядок та реквізити сплати орендної плати. При цьому, умова про поновлення терміном на 5 років договору оренди землі в додатковій угоді від 25.11.2019 - відсутня, як і відсутні в матеріалах справи докази державної реєстрації права оренди ТОВ "ВАД" земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 на новий строк.
У відповідності до акту відбору проб ґрунтів №31-01-20 від 31.01.2020 з схемою забруднення, протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунту № 31.01.20 від 06.02.2020, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, розрахунком до акту №20 від 31.01.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу визначено шкоду від забруднення земельної ділянки нафтопродуктами ТОВ "ВАД" в розмірі 249 116, 40грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою вх№06-09/508 від 06.04.2020 про перерахування у фонд навколишнього природного середовища завданої шкоди в сумі 249 116, 40грн.
Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 249 116, 40грн.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим законодавчими актами України.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
У відповідності до пункту "а" частини 1 статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про використання та охорону земель.
Правила статті 35 Закону України "Про охорону земель" вказують на те, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Основні принципи державного нагляду (контролю) встановлені правилами статті 3 Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка вказує на те, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).
Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку. Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частини 1, 3, 11 статті 4 вказаного Закону).
У відповідності до частин 1, 5 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (частина 7 цієї правової норми).
Нормою абзацу 6 частини 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" обумовлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом.
Приписи статті 10 вказаного Закону надають право суб'єкту господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю): бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
За змістом статей 50, 66 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 із змінами внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007.
Ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Ця Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункти 1.2, 1.3 Методики).
Пунктами 3.1, 3.3 Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Розміри шкоди внаслідок забруднення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення (пункти 4.1., 4.2. Методики).
Отже чинне законодавство обов"язковими підставами для визначення розміру заподіяної шкоди від засмічення земель, визначає обставини встановлення факту завдання шкоди належно оформленими актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, що підтверджують факт забруднення земель.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: 1) протиправна поведінка, 2) шкода, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, 4) вина. Неправомірною вважається будь-яка поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина - психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їх наслідків у формі умислу чи необережності. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає застосування відповідальності за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на позивача. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд прийшов до висновку, що наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди позивачем перед судом не доведено. Cудом взято до уваги те, що: - суб'єктом позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, згідно акту №20 від 31.01.2020 є Болехівська міська рада, а не відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАД"; - з акту №20 від 31.01.2020 не вбачається, що державний нагляд (контроль) в період 30.01.2020 - 31.01.2020 здійснювався за місцем провадження господарської діяльності ТОВ "ВАД", а згідно повідомлення №6/02.1-29/20 від 10.01.2020 Виконавчого комітету Болехівської міської ради розлив суміші нафтопродуктів виявлено на території недіючої автомобільної газозаправної станції; - позапланова перевірка проводилась у відсутності керівника чи іншої уповноваженої особи ТОВ "ВАД"; - акт №20 від 31.01.2020 не підписаний представником ТОВ "ВАД", відмітка про відмову від підписання акту - відсутня; - доказів ознайомлення, вручення чи надіслання одного примірника акта №20 від 31.01.2020 відповідачу у справі - суду не подано. Тобто, позивач провівши позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища без участі відповідача та оформивши акт №20 від 31.01.2020, який став підставою для покладення на ТОВ "ВАД" відповідальності у вигляді відшкодування шкоди в розмірі 249 116, 40грн, позбавив відповідача можливості скористатись своїми правами наданими йому приписами статей 10, 21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб; звертатись до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
Слід зазначити, що додаткова угода від 25.11.2019 до договору оренди землі від 19.11.2018 не містить умови про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610200000:04:003:0083 на новий строк - 5 років, а згідно рішення Болехівської міської ради №31-47/19 від 30.10.2019 договір оренди земельної ділянки поновлюється шляхом укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі. Крім того, доказів державної реєстрації речового права оренди ТОВ "ВАД" земельної ділянки на новий строк - суду не подано.
За таких обставин, за переконанням суду, достовірно встановити про те, що саме в результаті господарської діяльності відповідача відбулось розтікання суміші нафтопродуктів, що призвело до забруднення землі площею 390м2 та спричинило шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 249 116, 40грн, яка підлягає відшкодуванню ТОВ "ВАД" - неможливо, а наслідком є відмова у позові.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Як вказують частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись статтями 13, 50, 66, 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статтею 1166 Цивільного кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Державної екологічної інспекції Карпатського округу до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення шкоди в сумі 249 116, 40грн - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 17.12.2020
Суддя С.Кобецька