16.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/729/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», м.Черкаси (позивач, товариство)
до відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації, с. Оноківці Закарпатської області (відповідач, відділ освіти)
про стягнення суми 8120,50 грн. грн.,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення зазначеної суми, оскільки останній всупереч договірних зобов'язань не сплатив у повному обсязі вартість газу поставленого у квітні 2020р.
Ухвалою суду від 29.10.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання суду та позивачу в копії відзиву на позовну заяву із доказами на його обгрунтування; позивачу 5-денний термін для подання суду та відповідачу відповіді на відзив.
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі; якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач надісланим відзивом проти позову заперечує, стверджує про відсутність заборгованості за спожитий газ у квітні 2020р., посилаючись на те, що опалювальний сезон у підпорядкованих закладах освіти закінчився 19.03.20; сторонами 29.04.20 було укладено угоду про зменшення обсягу використання природного газу, перед підписанням якої позивач не повідомив про наявність заборгованості відповідача та не надав акту виконаних робіт за квітень 2020р., рахунку, тому - вважає, що така заборгованість була відсутня; відповідач не надав доказів надіслання поштовим відправленням таких акту та рахунку; 24.04.20 відповідач уклав договір про постачання природного газу з іншим постачальником.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.01.2020р. товариством як постачальником та відділом освіти як споживачем укладено договір № С/100-20/19 постачання природного газу (договір)
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2020р. природний газ в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку визначених договором.
Загальна вартість договору становить 1015000,00 грн. з ПДВ, ціна за 1000,0 м3 газу на момент укладення даного договору без врахуванням тарифів на транспортування та розподіл природного газу складає 5800,00 грн. з ПДВ; ціна договору може змінюватися шляхом підписання додаткової угоди (п.п. 3.1.1, 3.2); загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві і на день його укладення становить 1015000,00 грн. з ПДВ (п. 3.6)
29.04.2020р. у зв'язку із зменшенням обсягу використання природного газу сторони уклали додаткову угоду № 1, якою п.п. 3.1, 3.6 виклали в новій редакції, змінивши загальну вартість договору та встановивши таку в сумі 867279,05 грн. з ПДВ
За умовами договору (п. 2.8) визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) газу здійснюється у наступному порядку: споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу складеного між споживачем та оператором ГРМ (п. 2.8.1).
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.8.2).
Споживач протягом 2 днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п. 2.8.3).
У разі випадку відмови від підписання акту споживачем, обсяг постачання газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ. Споживач не позбавлений права в такому разі звернутися до суду з приводу обсягів спожитого газу; до прийняття рішення судом обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку неповернення споживачем підписаного акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п.п.2.8.3, 2.8.4).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 год. першого дня місяця до 07.00 год. першого дня наступного місяця включно (п. 4.1). Оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати до 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виставлених постачальником рахунків та актів приймання-передачі газу (п.4.2).
Позивач, стверджуючи про поставку відділу освіти у квітні 2000р. природного газу в обсязі 1.4008000 тис.м3 на суму 8124,64 грн., долучив до матеріалів справи копію акту приймання-передачі природного газу № РН-0003153 від 30.04.2020р. підписаного позивачем, скрін-шоти «щодо дати надсилання акту № РН-0003153 від 30 квітня 2020р. на електронну адресу відповідача» та з «інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» про спожиті відповідачем обсяги природного газу з ресурсу позивача за борговий період».
Відповідач заперечує надіслання йому позивачем зазначеного акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона згідно ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд, оцінивши на предмет належності та допустимості докази позивача надані на підтвердження виконання ним умов договору в частині надання відповідачеві як споживачу примірників акту приймання-передачі природного газу № РН-0003153 від 30.04.2020р., копія якого долучена до матеріалів справи, не приймає такі до уваги з огляду на те, що скрін-шот «щодо дати надсилання акту № РН-0003153 від 30 квітня 2020р. на електронну адресу відповідача» як електронний документ поданий до суду у паперовій копії не посвідченій належним чином; позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу цього електронного доказу.
При цьому, умовами договору не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказана електронна адреса споживача, яка для цього використовується.
З матеріалів справи не вбачається, що такий акт та рахунок надсилалися позивачем відповідачу також у послідуючому при здійсненні досудового врегулювання спірних відносин.
За таких обставин відсутні підстави вважати підписаним відповідачем акт прийому-передачі за умовами п.п. 2.8.1-2.8.5 договору, та встановлювати обсяг спожитого газу відповідно до даних позивача.
Скрін-шот з «інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» про спожиті відповідачем обсяги природного газу з ресурсу позивача за борговий період», на який також посилається позивач, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження факту постачання природного газу позивачем відповідачу у квітні 2020р. у зазначеному позивачем обсязі, як електронний документ поданий у паперовій копії без належного засвідчення такої та інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналу цього електронного доказу.
Інших доказів споживання відповідачем природного газу у квітні 2000р. у зазначених позивачем обсягах останнім суду не надано, тому вимоги позивача про стягнення заявленої суми як заборгованості відповідача за поставлений природний газ у квітні 2000р. не підлягають задоволенню як такі, що не доведені належними та допустимими доказами, відтак - у позові належить відмовити.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на останнього.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача за розгляд даної справи покласти на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.