ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/681/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/681/20
за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до фізичної особи - підприємця Третякової Оксани Вікторівни, м. Ужгород про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 18 640,84грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 18 640,84 грн., у тому числі 17171,17 грн. основного боргу по орендній платі за договором оренди №1 від 19.05.2015 та 1 469,67 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, посилаючись на вимог положень статей 15, 16, 202, 509, 525, 526, 553, 554, 612, 626 Цивільного кодексу України, враховуючи вимоги статей 173, 179, 193, 229, 231 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за користування елементами благоустрою комунальної власності, чим порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а також умови договору оренди елементів благоустрою №1 від 19.05.2015 внаслідок чого, в відповідача виникла та рахується заборгованість, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 17 171,17 грн. Крім того позивач посилаючись на пункт 4.1 Договору просить стягнути з відповідача суму 1 469,67 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/555/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачами) (якщо такі будуть подані) не пізніше 15.11.2020р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 02.10.2020 була надіслана відповідачу 05.10.2020 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000 Закарпатська область, м. Ужгород вул. Руська, 58/9 та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850100769371, повернута до суду 09.11.2020 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
19.05.2015 р. між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі Позивач) та фізичною особою-підприємцем Третяковою Оксаною Вікторівною (далі Відповідач) було укладено договір №1 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгород (далі Договір).
Предметом укладеного Договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності, а саме фігурний елемент мощення площею 45 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 2 згідно доданого схематичного плану розміщення для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору Орендодавець відповідно до акту приймання-передачі (який підписується одночасно із цим Договором) зобов'язується надати у тимчасове користування Об'єкт.
Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Об'єктом (в сезонний період з 01 квітня по 01 листопада) щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 1890 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 315 грн. Ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендованої площі встановлюються сторонами при укладенні зазначеного договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у п. 3.2 даного договору. Розрахункові ставки орендованої плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік. У разі зміни розрахункових ставок та розмірів Об'єкта користування, внесення плати Орендарем здійснюється у розмірі нових ставок з дати набрання ними чинності і Орендар зобов'язаний не пізніше 3-х днів з дати підписати з Орендодавцем зміни до цього Договору. Відсутність або не підписання змін Орендарем не звільняє його від внесення плати у розмірі і за ставками згідно з цим пунктом, у тому числі за зміненими, як це встановлено цим абзацом. (п.п.3.2, 3.4 Договору).
У зв'язку із зміною розрахункових ставок орендної плати, департаментом міського господарства було надіслано ФОП Третякова О. В. додаткову угоду до договору оренди від 19.05.2018 р. № 1, якою внесено зміни до п. 3.2 та п. 3.3. даного Договору.
Відповідно до даної додаткової угоди, орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом у розмірі 5400,00 грн. (у тому числі ПДВ 900,00 грн.) за місяць з розрахунку 100,00 грн. за 1 кв.м. щомісячно до 15 числа поточного місяця.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 цього Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.
Термін дії договору до 01 листопада 2019 року (п. 6.1 Договору).
Позивач передав майно відповідачеві, що підтверджується актом приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) загальною площею 45 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 2).
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи відповідач в порушення умов договору не здійснював платежі згідно Договору, що зумовило звернення позивача до суду з метою стягнення суми 17171,17 грн. основного боргу, та 1 469,67 грн. пені у відповідності до пункту 4.1 Договору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 78 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.1. Договору встановлений обов'язок внесення орендної плати, яку орендар сплачується Орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця.
Відповідно до стаття 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач на виконання умов договору передав майно відповідачеві, що підтверджується актом приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) загальною площею 45 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 2).
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендних платежів за Договором, внаслідок чого у фізичної особи - підприємця Третякової Оксани Вікторівни м. Ужгород виникла та рахується заборгованість у розмірі 17171,17 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.
Доказів протилежного суду не надано, вимоги позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача суму 1 469,67 грн. пені у відповідності до пункту 4.1 Договору.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.1. договору оренди визначено, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 цього договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума вирахувана за останні шість місяців зі суми боргу відповідача, розрахованого валовим способом прочинаючи з лютого 2020 року, до того ж за повні місяці, тоді як договором визначений строк оплати до15 числа поточного місяця.
У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.
З огляду на викладене, суд не вбачає можливим здійснити обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - усіх дат, сум проплат відповідачем коштів за користування майном та доказів їх здійснення.
Відтак, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 1 469,67 грн. задоволенню не підлягає.
Таким чином позовні вимоги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до фізичної особи - підприємця Третякової Оксани Вікторівни, м. Ужгород підлягають задоволенню частково в сумі 17171,17 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача належить покласти витрати на оплату судового збору в розмірі 1 936,27 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Третякової Оксани Вікторівної ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 17 171,17 грн. (сімнадцять тисяч сто сімдесят одну гривню 17 коп.), боргу по орендній платі, а також 1936,27 грн. (тисячу дев'ятсот тридцять шість гривень 27 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.12.2020.
Суддя О.Ф. Ремецькі