Справа № 653/1803/20
Провадження № 2/653/707/20
іменем України
03 грудня 2020 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.,
за участю секретаря Волвенко А.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1995 року вона є власником житлового будинку з господарськими і побутовими спорудами і будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та після зміни нумерації будинків він має номер 43.
Вказує, що у будинку зареєстрована вона та її син - ОСОБА_3 . Крім того, в належному їй будинку зареєстрований її онук - ОСОБА_2 , який не мешкає у будинку, а проживає разом із матір'ю в с. Новий Азов Генічеського району, де придбали будинок.
У зв'язку із цим, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованого у АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи через оголошення на веб-сайті «Судова влада України», проте до судового засідання повторно не з'явився, від нього не надійшло повідомлення про причину неявки та відзив, тому суд ухвалив слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність відповідача, згідно ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами і будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1995 року, а також технічним паспортом на будинок.
Відповідно до довідки, виданої 02 червня 2020 року виконавчим комітетом Новогригорівської сільської ради по АДРЕСА_2 було здійснено зміну нумерації житлових будинків, внаслідок чого будинок АДРЕСА_3 .
Факт реєстрації відповідача за спірною адресою підтверджується довідкою виконавчого комітету Новогригорівської сільської ради від 27 травня 2020 року.
Пояснення позивача щодо того, що відповідач не мешкає за місцем реєстрації підтверджується актом обстеження житлових умов від 27 травня 2020 року, відповіддю виконавчого комітету Новогригорівської сільської ради від 26 червня 2020 року.
Крім того, відповідно до відповіді виконавчого комітету Озерянської сільської ради від 01 липня 2020 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_2 без реєстрації з 2005 року.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в будинку, який належить позивачу без поважних причин з 2005 року, не цікавиться житловим приміщенням, не приймає ніякої участі в його утриманні.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюють питання власності, питання набуття і втрати права на користування житловим приміщенням.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до положень ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлений законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному власником.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла і законом.
Таким чином, оскільки відповідач більше одного року без поважних причин не проживає у будинку, який належить позивачу на праві власності, його реєстрація заважає позивачу у повній мірі володіти та користуватися належним житлом, між сторонами не існують договірні відносини з приводу користування житлом,а також враховуючи те, що відповідач з 2005 року мешкає за іншою адресою, позовна вимога щодо визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщення, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Також, з огляду на задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір.
Керуючись ст. 150 ЖК України, ст. ст. 258-259, 263-265, 273, 280, 405 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованого у АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова