Справа № 510/2499/20
Провадження 1-кс/510/341/20
16.12.20 р.
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання дізнавача СД Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, -
Дізнавач СД Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на сітку з ліски у кількості 1 одиниця для вилову риби довжиною 100 метрів, висотою 1 метр, вічко 40х40 мм, оскільки вона має значення речового доказу, для кримінального провадження № 12020165400000074 від 07.11.2020, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та подальшої спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.
Як виходить з наданого суду клопотання, у ході досудового розслідування встановлено, що 06.11.2020 р. ЧЧ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, зареєстровані матеріали, надіслані з Ренійського районного суду Одеської області за фактом того що, 16.09.2020 р. о 07 год. 00 хв., ОСОБА_5 , маючи умисел спрямований на незаконний вилов риби, знаходячись на озері Кагул в районі с. Кірган Ренійського району, здійснював незаконний вилов риби заборонними знаряддями лову, а саме лісковою сіткою, не маючи спеціального дозволу, передбаченого ст. 3.5 зазначених Правил, що є порушенням ст. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом No19 від15.02.1999 року Державного комітету рибного господарства України. В результаті своїх дії незаконно виловив рибу на загальну суму 5 814 грн. 00 коп. (ЄО 3613 від 06.11.2020).
В подальшому сектором дізнання Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020165400000074 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
16.09.2020р, в ході особистого огляду ОСОБА_5 було вилучено сітку з ліски у кількості 1 одиниця для вилову риби довжиною 100 метрів, висотою 1 метр, вічко 40х40 мм.. Вилучена сітка в подальшому була оглянута і залишена на зберігання відповідальній особі Одеського рибоохоронного патруля за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл вул. Корабельна,1а, оскільки для кримінального провадження має значення речового доказу.
Постановою від 14.12.2020 сітку з ліски довжиною 100 метрів, висотою 1 метр, вічко 40х40 визнано речовим доказом та залишено на зберігання відповідальній особі за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл вул. Корабельна,1а.
Так як, зазначене у вищевказаній постанові майно для кримінального провадження має значення речових доказів, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та можливого застосування спеціальної конфіскації, слідчий просив накласти арешт на майно.
Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Не прибуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання
Слідчий за викликом у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду клопотання, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які додані до клопотання, а саме:
-витяг з ЄРДР від 07.11.2020 р. кримінальне провадження № 12020165400000074 за ст. 249 ч. 1 КК України;
-постанова про визнання предмета доказом по кримінальному провадженню від 14.12.2020 р.;
-протокол огляду предмету від 14.12.2020 р.;
-протокол Ренійського районного суду від 02.11.2020 р. відносно ОСОБА_5 ..
Аналізуючи матеріали надані до клопотання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, вказане в клопотанні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як виходить з матеріалів, наданих суду, 16.09.2020 о 07 год. 00 хв. на озері Кагул в районі с. Кірган Ренійського району було виявлено ОСОБА_5 , який здійснював незаконний вилов риби заборонними знаряддями лову, а саме лісковою сіткою, не маючи спеціального дозволу. В результаті огляду було вилучено сітку з ліски у кількості 1 од. для вилову риби довжиною 100 метрів, висотою 1 метр, вічко 40х40 мм. Ліскова сітка 14.12.2020 р. була оглянута дізнавачем, визнана речовим доказом у справі, являється відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовим доказом, оскільки являється засобом лову, зберегла на собі сліди незаконно виловлених водних живих об'єктів, може бути використана як доказ факту кримінального правопорушення. З урахуванням цього, суд вважає, що з метою її збереження та недопущення знищення та пошкодження зацікавленими особами, слід накласти арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. 108, ст.ст. 170, 171, 172, 173, 174, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
1Клопотання дізнавач СД Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
2З метою збереження речових доказів - накласти арешт на майно, яке постановою дізнавача визнане речовим доказом по кримінальному провадженню № 12020165400000074 від 07.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, а саме на:
- сітку з ліски у кількості 1 одиниці для вилову риби довжиною 100 метрів, висотою 1 метр, вічко 40х40 мм. та залишити на зберігання відповідальній особі у Одеського рибоохоронного патруля за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл вул. Корабельна,1а.
3. Виконання ухвали покласти на дізнавача СД Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1