справа № 336/611/19
2/336/3473/2020
м. Запоріжжя 10 грудня 2020 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Олексієнко С.О.,
розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 22 890,00 грн.
У порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Справа була призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, при цьому відповідач скористався своїм правом та подав відзив, яким проти позову заперечив у повному обсязі, вказуючи на те, що витрати на здобуття професійної освіти, витрати на сплату курсів підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та творчих конкурсів не належать до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат із батьків на утримання дитини, отже такі витрати в розумінні ст. 185 СК України не є додатковими, крім того, умови навчання дитини були не погоджені із відповідачем. Також відповідач вказує, що на теперішній час він має іншу родину, яка складається з 3-х осіб та вказує на те, що він наразі перебуває на обліку в Центра зайнятості з надання допомоги по безробіттю.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.10.1995 року, за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Позивач вказує, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 закінчивши курси підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та творчих конкурсів успішно здав вступні екзамени, на підставі чого був прийнятий до Київського університету культур на контрактній основі навчання, що підтверджується копією договору №36443, строк надання освітньої послуги з 01.09.2020 року по 30.06.2024 року.
Відповідно до вказаного договору сума оплати за семестр становить 15 500 грн., однак відповідач ухиляється від сплати за навчання.
Як вказує позивач, перший семестр навчання ОСОБА_3 здійснюється за рахунок Університету, однак позивачу необхідно до 20.1.2020 року, тобто до досягнення станнім повноліття, оплатити навчання за другий семестр навчання у розмірі 15 500 грн.
Судом дійсно встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 є студентом Київського університету культур на контрактній основі навчання.
Позивач надала суду докази понесених нею додаткових витрат на сплату підготовчих курсів від 12.09.2019 року, копію договору про підготовку Київським університетом культури фахівця щ вищою освітою студента ОСОБА_3 , копію договору про проживання у гуртожитку на 2020-2021 навчальний рік, копію квитанції про сплату вартості проживання ОСОБА_3 у гуртожитку за 1 місяць, копія рахунку для сплати за навчаня згідно з договором №36443.
Загалом вартість документально доведених позивачем додаткових витрат на сина становить 22 890,00 грн.
Половину вказаної суми, виходячи з фактично понесених витрат позивачки на дитину суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки, при цьому, виходить з таких норм чинного сімейного законодавства.
Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. ч. 8-9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом ч.ч. 1-3 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Нормою ст. 185 СК України врегульовано, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, суд не приймає заперечення відповідача щодо обраного позивачкою в інтересах дитини навчального закладу, з урахуванням інтересів дитини, що є безумовним пріоритетом та необхідністю якнайкращого розвитку її здібностей, зокрема, шляхом отримання освіти на обраним напрямком.
Забезпечення отримання освіти та, відповідно, повноцінного розвитку дитини є батьківським обов'язком, а тому батьки в рівній мірі повинні приймати участь у витратах на її здобуття.
Суд, визначаючи розмір додаткових витрат, бере до уваги матеріальний стан сторін, стан їх здоров'я (доказів інвалідізації надано не було).
Наявність на утриманні у відповідача інших осіб наданими доказами у сукупності не підтверджена.
Не доведено відповідачем й тієї обставини, що він позбавлений змоги брати участь у додаткових витратах на дитину, відповідно, має виконувати законодавчо передбачений обов'язок.
Всі витрати, понесені позивачкою та які вона має понести, є обґрунтованими належними та допустимими письмовими доказами.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України №6-1489цс17 від 13.09.2017, СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Суд виходить з того, що батьки зобов'язані займатися розвитком дитини, забезпеченням її матеріальних потреб, в разі відсутності самостійного заробітку, але, при цьому, необхідно враховувати також матеріальні можливості батьків та врегульовувати додаткові витрати за домовленістю між батьками. При цьому, суд бере до уваги, що додаткові витрати на дитину сторін стосуються продовження навчання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, за змістом ч.1-3 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючі вищезазначене, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача половини додаткових витрат, пов'язаних із навчанням дитини, підлягають задоволенню.
З підстав, передбачених ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір, від сплати якого позивачка звільнена при пред'явленні позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11445,00 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В задовленні решти позовних вимог- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін