Справа № 991/10286/20
Провадження1-кс/991/10546/20
16 грудня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій ОСОБА_2 просить зобов'язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України організувати внесення відомостей про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ст. 368 КК України, що вчинено депутатом Одеської міської ради ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306 КПК України).
Тобто, визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом.
Судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених саме до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).
Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначена у ст. 33-1 КПК України, у частині першій якої встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
У примітці до ст. 45 КК України віднесено до корупційних злочинів кримінальні правопорушення, передбачені статтями191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
Пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України визначені такі умови:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;
державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
У скарзі ОСОБА_2 зазначає про можливий факт вчинення депутатом Одеської міської ради ОСОБА_3 протиправних дій, які виразилися в отриманні останнім неправомірної вигоди у розмірі 500-700 тисяч доларів США. Вказані дії, на думку заявника, свідчать про те, що ймовірно ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України.
Слід зазначити, що ст. 368 КК України, яка міститься в переліку корупційних злочинів - підсудна Вищому антикорупційному суду лише за наявності хоча б однієї з умов, встановлених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Вказана вимога визначена законодавцем як обов'язкова.
Однак, наявність таких умов ні зі змісту скарги, ні зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею не встановлено.
Так, положеннями п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України встановлено, у тому числі, одну з умову підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду - вчинення кримінального правопорушення депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено класифікації посад в органах місцевого самоврядування.
Зокрема в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради.
Тобто, депутат Одеської міської ради ОСОБА_3 , щодо якого подана заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, не відноситься до суб'єктів вчинення кримінального правопорушення, перелік яких визначено в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, як умову підсудності справи Вищому антикорупційному суду.
Щодо наявності умови, визначеної у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, слід зазначити таке.
Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) визначено загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
У той же час, ОСОБА_2 у заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено та у матеріалах, доданих до скарги, відсутні відомості, що депутат Одеської міської ради ОСОБА_3 є службовою особою органу місцевого самоврядування, тому ознак наявності умови п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України не встановлено.
Також не встановлена умова, передбачена у п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, яка стосується злочинів, передбачених статтями 369 та ч. 1 ст. 369-2 КК України, про які у заяві про вчинення злочину від 21.10.2020 не йдеться.
Отже, подана ОСОБА_2 скарга не підлягає розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в порядку здійснення судового контролю під час досудового розслідування та Вищий антикорупційний суд не є «судом, встановленим законом» для розгляду даної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається особі, яка із нею звернулась у разі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 2, 7, 33-1, 216, 303-304, 306, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1