Номер провадження: 33/821/588/20Головуючий по 1 інстанції Миколаєнко Т.А.
Справа: № 707/1678/20 Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.
11 грудня 2020 р. м.Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., з участю правопорушника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу на постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року, якою
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок,
Згідно постанови суду першої інстанції та протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 517414 від 31.07.2020 року, 12.07.2020 року об 11 годині за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою та чинив психологічний тиск на свого батька ОСОБА_2 чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою суду першої інстанції від 05.10.2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Дубинський В.М. в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Просить її скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що його підзахисний був відсутній на засіданні 05.10.2020 року у зв'язку із проходження лікування в санаторії «Оризонт» в Одеській області до 07.10.2020 року. Про існування вказаного рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень і отримав копію постанови 04 листопада 2020 року. Крім того, вважає постанову районного суду незаконною та необґрунтованою, оскільки в основу свого рішення суд поклав протокол про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 і зовсім не звернув уваги на допущені наступні недоліки: в протоколі про адміністративне не вказано чи була завдана шкода або чи могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров 'ю потерпілої особи у протоколі не зазначено, хоча фабулою ст. 173-2 КУпАП передбачено причинно- наслідковий зв'язок між вчиненням насильства та завданою шкодою потерпілому. Ніякої шкоди потерпілому не спричинено. Суд не звернув уваги на те, що до заяви потерпілого про домашнє насильство потрібно віднестися критично. Між ОСОБА_1 та потерпілим, існують давні, вкрай неприязні відносини, а тому є всі підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку апеляційних вимог, пояснення ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Вважаю необхідним захиснику Дубинському В.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду врахувавши підстави поважності такого пропуску, так як ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи вважаю, що районний суд вищевказаних вимог закону не дотримався та прийшов до помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідальність за змістом ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно мотивувальної частини постанови, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення, та долучених до нього поясненнях потерпілого ОСОБА_2 та його дочки ОСОБА_3 , рапорту та даних прийнятої заяви про вчинене адміністративне правопорушення.
Разом з тим, в постанові не надано оцінку та не наведено аналізу досліджених суддею місцевого суду доказів, та не вказано, яким чином вони спростовують позицію ОСОБА_1 та доводять наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, місцевий суд в своєму рішенні не мотивував за яких обставин та яку шкоду було спричинено потерпілому.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду встановлено, що між сином ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_3 і батьком ОСОБА_2 існують давні неприязні відносини, про що свідчать заяви до органів поліції, адміністративні протоколи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та рішення по цивільній справі з приводу визнання недійсним договору дарування.
Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку, що фактично з доказів винуватості ОСОБА_1 є лише покази потерпілого ОСОБА_2 , що є недостатнім для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з урахуванням давніх неприязних стосунків та наявного матеріального спору.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б у своїй сукупності та поза розумним сумнівом доводили наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не приймає як доказ винуватості ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_3 (донька потерпілого), так як дані пояснення не вказують на вчинення правопорушення 12.07.2020 року, а лише характеризують загальні неприязні відносини між правопорушником та потерпілим.
Враховуючи вищевикладене приходжу до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника Дубинського В.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , в зв'язку з чим постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись статтями 9, 38, 245, 247, 268, 277-2, 280, 283, 294 КУпАП, суд, -
Поновити строк захиснику Дубинському В.М. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу захисника Дубинського С.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року, якою визнано винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А.Поєдинок