Номер провадження 22-ц/821/1955/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №552/7810/14-ц Категорія: на ухвалу Миколаєнко Т. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Єльцов В. О.
16 грудня 2020 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
суддя-доповідачЄльцов В. О.
суддівНерушак Л. В., Карпенко О. В.
за участю секретаряВинник І. М.
учасники справи:
заявник (скаржник) - ОСОБА_1
стягувач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» боргу таким, що не підлягає виконанню,
31 липня 2020 року, на підставі розпорядження в.о. голови Придніпровського районного суду м. Черкаси № 3 від 29 липня 2020 року, в провадження Черкаського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного, з Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшли матеріали справи № 552/7810/14-ц за заявою ОСОБА_2 , в якій останній просить суд визнати виконавчий лист № 552/7810/14-ц, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року у цивільній справі № 552/7810/14-ц за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає, а тому, на його думку, згідно ст. 607 ЦК України обов'язок сплачувати борг припинився повністю. Також зазначає, що він не має права сплачувати борг добровільно, як споживач, оскільки відсутня згода власника житла на визнання ОСОБА_1 «індивідуальним споживачем». З огляду на вищевикладене, просить суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, і заборонити приймати його до виконання Придніпровському відділу ДВС м. Черкаси.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави, передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси, виданого у справі № 552/7810/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» боргу, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Також суд першої інстанції зазначив, що у своїй заяві ОСОБА_1 не зазначає про помилкову видачу судом виконавчого листа, як і не вказує на виконання рішення суду, як на підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи заявника про те, що він не може бути індивідуальним споживачем послуг по теплу, так як власником квартири йому не було надано такої письмової згоди, і ця обставина є такою, за яку кожна із сторін не відповідає, отже, зобов'язання по сплаті боргу за тепло є припиненими, суд оцінює критично, як неспроможні, оскільки вказані ОСОБА_1 обставини у розумінні закону не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати і ухвалити нову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявник не був належно повідомлений про дату судового засідання і не був у судовому засіданні, а також судом не було застосовано закон, який потрібно було застосовувати, а саме, ст. 607 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.
Відповідно до 375ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України. А у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Як вбачається з поданої ОСОБА_1 заяви, а також змісту апеляційної скарги, вони не містять підстав у розумінні вимог ст. 432 ЦПК України, перелік яких наведений вище, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що заявник не зазначає у заяві про помилкову видачу судом виконавчого листа, як і не вказує на виконання рішення, як на підстави для визнання виконавчого документа, що не підлягає виконанню. А посилання ОСОБА_1 на відсутність письмової згоди власника квартири бути індивідуальним споживачем послуг, не є передбаченою законом підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Фактично заявник оскаржує рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.
Виконавчий документ відображає суть судового вирішення у його резолютивній частині, і не може бути не прийнятим до виконання через незгоду особи з рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому висновок суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 не підтверджена належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги, що заявник не був належним чином повідомлений про дату судового засідання, спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку SMS.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність ухвали не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: